Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа №  1-45/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 лютого  2011 року                    Миргородський  міськрайонний  суд Полтавської області

в складі:

головуючого, судді                                        Городівського О.А.

при секретарі                                                  Ніколаєнко М.В,

з участю  прокурора                                        Сіряк Т.В.

захисника адвоката                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миргород справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гр. України, з неповною середньою освітою, не одружений, офіційно не працюючий, уродж. та мешк. АДРЕСА_1 раніше раніше судимий Миргородським міськрайонним судом 19.10.2006 року, за ч. 1 ст. 186 КК України, до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнений, з іспитовим строком 2 роки, 29.10.2010 року Миргородським міськрайонним судом звільнений по кінцю іспитового строку, в порядку ст. 89 КК України не судимий,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.185  КК України

ВСТАНОВИВ :

В середині липня 2010 року, точної дати на досудовому та судовим  слідством встановити не представилось можливим, близько 19 год. 30 хв., гр. ОСОБА_2, перебуваючи на законних підставах, в приміщенні квартири АДРЕСА_2, що належить гр. ОСОБА_3, виявив на столі вітальні мобільний телефон марки "Samsung Е 1080". На ґрунті раптово виниклого умислу, гр. ОСОБА_2, дочекавшись доки ОСОБА_4, вийшов в приміщення кухонної кімнати, з корисливих мотивів, користуючись відсутністю власника та сторонніх, тобто діючи таємно, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, викрав вказаний мобільний телефон марки "Samsung Е 1080", вартістю 170 грн., в середині якого знаходилась сім картка мобільного оператора-«МТС», вартістю 10 грн.

Після цього ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, викрадені речі залишив під заставу в ломбарді "Скарбниця", а отриманими грошима розпорядився на власний розсуд, чим спричинив гр. ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 180 грн.

Підсудній, ОСОБА_2, свою вину у вчиненому визнав повністю та по суті  обвинувачення показав, що дійсно, в середині липня 2010 року, точної дати не пам'ятає, близько 19 год. 30 хв., прийшов в гості до свого знайомого ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_3, точної адреси не знає. Прийшовши до ОСОБА_3, він запросив його в будинок, а саме в приміщення вітальні. Перебуваючи в будинку вони сиділи у вітальні, розмовляли між собою та курили. Близько через 20-30 хвилин, ОСОБА_3, вийшов в кухонну кімнату. В цей час він побачив на столі у вітальні мобільний телефон марки "Самсунг", сірого кольору, який він вирішив викрасти, доки цього не бачить ОСОБА_3. Тоді він положив мобільний телефон собі в кишеню, та дочекавшись доки ОСОБА_3 повернувся назад у вітальню, повідомив йому, що йому час іти додому. Вийшовши з будинку, він по дорозі додому, витягнув з телефону сім картку мобільного оператора "МТС", та викинув її. Де точно вже не пам'ятає. Чи були кошти на картонці він не дивився. У мобільний телефон він вставив свою сім картку мобільного оператора "МТС", та почав користуватись телефоном на протязі одного місяці. Після цього близько через місяць, на почату серпня 2010 року, даний телефон він здав в ломбард "Скарбниця", за що отримав гроші в сумі 90 грн., які в подальшому використав на власні потреби. Де зараз знаходиться вказаний мобільний телефон йому не відомо. Свою вину визнав та щире кається. Про те що він даний телефон викрав, нікому не говорив.

Зважаючи на повне визнання вини підсудним, оскільки  учасники судового процесу не заперечують проти цього, встановивши  правильність розуміння  підсудним положень ст. 299 КПК України та не маючи сумніву в  істинності його позиції, суд вважає  недоцільним  дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким  не оспорюються,  та вважає за можливе  при розгляді справи обмежитись допитом  підсудного, дослідження висновків експертизи  та вивченням даних щодо  особи  підсудного.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2  в таємному викраденні майна ОСОБА_3.(крадіжка), тобто скоєнні злочину передбаченого ч.1  ст. 185 КК України.

При призначенні покарання  ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості  скоєного злочину, який є злочином середньої тяжкості, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття,  сприяння розкриттю злочину, а також  особу винного, який  характеризується  позитивно.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2  визнати винним і призначити  покарання  за ч.1 ст. 185  КК   України  у вигляді штрафу   розміром 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.

Міру запобіжного заходу  засудженому до набрання вироком чинності залишити підписку про не виїзд.

На вирок  може бути подана  апеляція до  Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з  часу проголошення через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя   О. А. Городівський