Лебединський районний суд Сумської області    

                            Справа № 1-23/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

 15 лютого 2011 року                               Лебединський районний суд Сумської області

в складі:

                              головуючого Подопригори Л.  І.

                              при секретарі Соколова Н. О.,

                              з участю прокурора Оснач О.М.

                       потерпілого                 ОСОБА_1

                       захисників                   ОСОБА_2, ОСОБА_3

                       законного представника неповнолітнього підсудного             ОСОБА_4 –ОСОБА_5

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м. Лебедині справу по обвинуваченню

неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лебедин, Сумської області, українця, громадянина  України, освіта не повна середня ,  не  одруженого, не  працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше  судимого  11.06.2010 року  за  ч.2 ст.296 та ч.1 ст.186 КК України  до  120 годин  громадських  робіт , 18.11.2010 року  за ст.ст. 185 ч.3, 69, 185 ч.2, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 1 року 6 місяців   позбавлення  волі,  

          за , ч.3 ст.296, ч.2 ст. 186  КК України,   

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5,  уродженця смт. Чупахівка, Охтирського району, Сумської області,  українця, громадянина  України, освіта середня,  не  одруженого,  не  працюючого, мешканця  АДРЕСА_2, зареєстрованого  АДРЕСА_3, раніше  судимого, 15.07.2008  року  за ст.ст. 187 ч.2,69, 296ч.2, 304, 70 ч.1 КК України  до  2 років   позбавлення  волі ,

          за ч.3 ст.296 КК України ,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця  м. Комсомольськ, Полтавської області, українця, громадянина  України,  освіта середня,  не  одруженого, не  працюючого,  мешканця  АДРЕСА_4, раніше  не судимого  в  порядку  ст. 89 КК України,

          за ч.2 ст.  ст. 296 КК України ,

                                                  В С Т А Н О В И В:

Підсудні  ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 12 листопада 2010 року, перебуваючи в с. Василівка Лебединського району Сумської області,близько 17 години 30 хвилин, зустрівши на вул. Комсомольській незнайомого раніше  ОСОБА_1 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно стали наносити удари останньому  ногами та руками  по різним частинам тіла, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин тім’яної ділянки справа , синців навколо орбітальної ділянки справа,  які відповідно до висновку судово- медичної експертизи № 337 від 20.12.2010 року класифікуються як легкі тілесні ушкодження.

  Під час вчиненні хуліганських дій відносно потерпілого  ОСОБА_1, у підсудного ОСОБА_4   виник умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_1. В подальшому, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4, о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи на вул. Комсомольська, с. Василівка, Лебединського району, Сумської області, діючи  з метою незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, повторно, відкрито, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я  потерпілого, що виразилось в утриманні потерпілого за руки та шию та ударах руками по його тулубу,що спричинило  останньому фізичний біль  зняв з пальця руки та забрав в останнього  печатку  з білого металу, вартістю згідно товарознавчої експертизи № 304 від 18.12.2010 року 148 гривень,  куртку вартістю згідно товарознавчої експертизи № 304 від 18.12.2010 року 297 гривень, шапку вартістю згідно товарознавчої експертизи № 304 від 18.12.2010 року  69 гривень та гроші з гаманця в сумі 18 гривень, а всього майна та грошей на суму  532 грн.  В подальшому цим майном розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому за сіданні підсудний ОСОБА_4 вину свою визнав повністю та пояснив, що 12.11.2010 року, близько 15 години  біля бару «Гриль»на пл. Волі в м. Лебедині він зустрів  знайомих хлопців: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,, ОСОБА_9 та інших хлопців, яких він не знав. Під час розмови він зрозумів що ОСОБА_8 хотів з’ясувати стосунки з якимсь чоловіком в с. Василівка. Всі інші хлопці збиралися їхати в с. Василівка Лебединського р-ну погуляти. Він попросився поїхати разом з ними і вони погодилися. В с. Василівку вони поїхали трьома машинами. Він їхав в автомобілі Ауді білого кольору разом з ОСОБА_9  с. Василівка  ОСОБА_8 поговорив з якимось хлопцем після чого  всі поїхали до одного магазину,  де замовили собі пива. Особисто він випив один стакан пива. Потім він, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші хлопці вийшли з магазину на вулицю  і стояли біля магазину. Після 17 години, коли  були біля магазину то мимо них пройшов  невідомий їм хлопець і щось сказав в їх бік. Коли цей хлопець пройшов далі на деяку відстань то ОСОБА_6 запропонував наздогнати його та розібратися. Він разом з іншими підсудними побігли за невідомим хлопцем, але той побачивши що за ним женуться почав втікати та втік. Потім  вони почали повертатися назад до магазину і в цей час позаду від их йшли  двоє місцевих хлопців. ОСОБА_6 вирішив з ними розібратися та, підійшовши до них запитав хто вони і звідки, а потім  ударив одного з тих хлопців в область голови. До нього відразу  приєднався він та ОСОБА_7 і стали наносити потерпілому удари руками та ногами по тулубу. Під час бійки вони виказували  брутальну лайку. Коли  почали  тих двох  хлопців бити, то один з них відразу вирвався та втік. Другий   хлопець  від ударів присів  і вони били  його ногами в різні частини тіла. Потім хлопці облишили бити потерпілого і відійшли на декілька метрів. В цей час він побачив на руці потерпілого перстень і сказав йому, щоб він зняв перстень. Потерпілий  зняв перстень та віддав йому. Потім він забрав з кишені куртки потерпілого гаманець,  в якому знаходилось   18 грн. Гроші він ці забрав собі.   В цей час він побачив, як по дорозі їхав   автомобіль і світив фарами в  сторону де перебували він та потерпілий. ОСОБА_6та ОСОБА_7 відразу підійшли до них,  підняли  потерпілого з землі та повели вбік до паркану. Він також пішов з ними. Потім ОСОБА_7 вступив в калюжу і набрав в черевик води. Відійшовши в сторону   він  почав знімати черевик та викручувати шкарпетки. ОСОБА_6 цим часом пішов до автомобіля який зупинився на дорозі.  Він залишався коло потерпілого і вирішив забрати у нього куртку  балонову , темного кольору , спортивного типу. Потерпілий відмовлявся  знімати куртку, тому він декілька разів вдарив його руками по тулубу, а потім зняв куртку  з потерпілого. В цей час почув як його кличуть.  Він залишивши потерпілого побіг до автомобіля і коли сів в нього то в ньому вже були ОСОБА_7, ОСОБА_6 та хлопець на ім’я  ОСОБА_10.   Поїхали в м. Лебедин. По дорозі до Лебедина він не розповідав про те, що пограбував потерпілого. Вину свою визнає повністю, щиро розкаюється. Перснем, грошима та курткою він в подальшому розпорядився на власний розсуд. З кількістю і вартістю викраденого згоден. В скоєному щиро розкаюється.

          Допитаний в судовому засіданні підсудній  ОСОБА_6 . вину свою визнав повністю та пояснив, що 12.11.2010 року,  він разом зі своїми знайомими  на трьох автомашинах  о 16 год. 40 хв. поїхали в с. Василівка Лебединського району, де   ОСОБА_8 вирішував свої проблеми. Після цього всі разом заїхали до  магазину де купили пива. Він особисто вжив один стакан пива після чого разом з іншими хлопцями вийшли з магазину і стояли на вулиці. В цей час мимо магазину проходив незнайомий хлопець і щось  сказав на їх адресу. Йому  це не сподобалося і він запропонував наздогнати його та поговорити.  Разом  з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вони побігли за цим  хлопцем, але останній втік від них. Вони повернулися і почали йти назад до магазину і в цей час на дорозі побачили двох невідомих  хлопців. Підійшовши до них він запитав «ви місцеві?, хто такі та звідки?»на , що один з них  відповів , що місцевий і більше нічого не говорив. Потім  відразу, без будь –яких на то причин  він вдарив головою цього хлопця в обличчя, від чого той похитнувся. В цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відразу почали бити цих хлопців, але той другий хлопець відразу вирвався та втік, а   хлопець,  якого він перший вдарив,  в подальшому від ударів впав на землю. Він особисто наніс потерпілому два удари, в тому числі і по голові. Куди наносили удари  інші підсудні він не бачив.  Під час бійки  вони висловлювалися на їх адресу брутальною лайкою.  Після цього, коли потерпілий  лежав на землі він відійшов в сторону метрів за 4-5 та почав телефонувати ОСОБА_11, щоб вони їхали в їхню сторону. В цей час до нього підійшов ОСОБА_7, а  ОСОБА_4 перебував біля потерпілого. Потім  вони побачили , що по дорозі в їх напрямку їхав автомобіль і вирішили підняти потерпілого та відвести з дороги. Разом з ОСОБА_7 підійшли до потерпілого та піднявши за руки повели в бік вулиці. В цей час ОСОБА_7 вступив в калюжу і в його черевик набралася вода. Він  залишив , нас  і відійшов в бік метрів за 15 , а саме де було світліше і як він зрозумів почав викручувати шкарпетки. В цей час автомобіль який їхав по дорозі зупинився і він залишивши потерпілого  та ОСОБА_4 пішов до автомобіля. Коли  прийшов то побачив , що це був ВАЗ 2109 і в ньому сидів ОСОБА_11. Він також сів в автомобіль і через 1-2 хвилини до автомобіля прийшов ОСОБА_7 , який також сів в автомобіль. Потім він покликав ОСОБА_4 і той також прийшов та сів в автомобіль. Після цього  поїхали повз магазин в м. Лебедин. Біля магазину інших автомобілів вже не було , бо всі інші хлопці вже перед цим поїхали в м. Лебедин. По дорозі  розмовляли про свої справи і вирішували куди в м. Лебедин підемо далі. Ніяких розмов про побиття чи пограбування потерпілого в машині не було. Крім них трьох участі в побитті потерпілого ніхто не приймав.

Допитаний в  судовому засіданні підсудний  ОСОБА_7 вину свою визнав повністю та пояснив, що 12.11.2010 року близько 16 години він разом з підсудними та іншими хлопцями поїхали в с. Василівка Лебединського району. Приїхавши в село близько 17 години вони спочатку зупинились біля одного з господарств, де ОСОБА_8 з’ясував свої питання зі  знайомим. Портім всі поїхали до магазину, де вживали пиво, а потім вийшли з магазину і стояли на вулиці. В цей час мимо них пройшов  невідомий йому  хлопець і щось сказав на їх адресу. Коли цей хлопець пройшов далі на деяку відстань то ОСОБА_6 запропонував наздогнати його та розібратися. Він, ОСОБА_6, ОСОБА_4 побігли за тим хлопцем хлопцем, але той побачивши що за ним женуться  втік. Повернувшись  вони пішли  в сторону  автомобілів і в цей час звідкись вийшли  двоє місцевих хлопців. ОСОБА_6 вирішив з ними розібратися та, підійшовши до них почав голосно питати «хто ви, звідки…», а потім він відразу вдарив одного з них головою в обличчя. В цей час він та ОСОБА_4 відразу приєдналися до ОСОБА_6 та почали бити цих двох хлопців, але один з них відразу вирвався та втік від нас, а потерпілий, якого ОСОБА_6 вдарив головою в обличчя вже лежав на землі.  Хто та скільки саме разів вдарив потерпілого він не бачив бо на вулиці було темно, але особисто він наніс йому два удари  по тулубу. Під час бійки всі виказували брутальну лайку. Потімзалишивши потерпілого ОСОБА_6 відійшов в сторону і він пішов до нього. Останній комусь зателефонував і попрохав , щоб приїхав автомобіль.  ОСОБА_4 весь час перебував біля  потерпілого, який сидів на дорозі. Потім  побачили, що по дорозі в їх напрямку їхав якийсь автомобіль і світив фарами , тому він разом з  ОСОБА_6 підійшли до потерпілого і за руки підняли його та почали відводити в сторону з дороги , але по дорозі він вступив в воду і при цьому вода набралася в  черевик. Облишивши потерпілого він відійшов в сторону від  хлопців метрів за 15, туди де було світліше , зняв черевик та почав викручувати шкарпетки.  Що відбувалося в цей час біля потерпвлого не бачив і на нього не звертав уваги. Автомобіль який перед цим під’їхав  виявився ВАЗ 2109 , який приїхав з нами в дане село. Потім  відразу пішов до автомобіля і там вже побачив ОСОБА_6 та хлопця на ім’я ОСОБА_11. ОСОБА_6 покликав ОСОБА_4 і той через деякий час підійшов до автомобіля.  Сівши в автомобіль всі поїхали в м. Лебедин. По дорозі не розмовляли про те, що сталося. По приїзду в м. Лебедин  він пішов до будинку культури, де відпочивав ввесь вечір. Про те, що ОСОБА_4 заволодів майном потерпілого йому нічого не було відомо. Крім того він стверджує, що потерпілого били вони втрьох. Інші  хлопці, які приїхали з ними в с.   Василівку  участю в бійці не приймали.

          Крім визнання своєї вини  підсудними їх вина стверджується показами потерпілого, свідків, іншими доказами по справі.

          Так потерпілий  ОСОБА_1 суду пояснив, що 11.11.2010 року  він приїхав в с. Василівку до свого батька. Наступного дня , тобто 12.11.2010 року  близько 17 години  разом з ОСОБА_10  пішли на шкільний вечір в школу.  По дорозі на на перехресті зустріли хлопців. До нього відразу підійшов один з них і запитав, чи вони місцеві. Він відповів , що так. Після чого цех хлопець, як пізніше дізнався його прізвище ОСОБА_6 відразу вдарив його головою в переносицю. Від удару він схилився до землі і в цей час відчув як його почали бити  по тулубу. Як він пам’ятає били  два чоловіка з лівої сторони та два чоловіка з правої сторони. Він присів до землі і став на одне коліно та закрив долонями руки голову. В цей час ОСОБА_6 почав руками обшукувати його одяг , а саме курткуі витягнув з внутрішньої кишені гаманець, при цьому запитав чи є гроші. На що він відповів, що є 18 гривень. Потім хтось почав обшукувати   задні кишені. Хто саме це був   не бачив, так як постійно закривав руками голову. Потім хтось  запитав чи є  мобільний телефон, на що він відповів, що немає.  Далі він повернув голову , щоб подивитися де ОСОБА_10 і в цей час хтось  почав бити ногами по голові. Потім  хтось  намагався зняти  печатку, що була на пальці руки, але йому це спочатку не вдавалося. В цей час він побачив  світло  фар автомобіля  і  троє чоловіків взявши  його під руки відвели з дороги до паркану з шиферу. Там один з цих трьох хлопців утримував  його за шию та за плечі і при цьому зняв з пальця руки печатку та  куртку. Біля паркану його також хтось вдарив по тулубу з переду. Потім всі від нього побігли до автомобіля темного кольору марки  ВАЗ 2109 і поїхали в місця події. Затим він зустрів ОСОБА_10 іразом з ним пішли знову на місце де його побили , щоб подивитися чи не залишились  там його речей. Коли  прийшли на місце то знайшли  гаманець без грошей. В подальшому  пішли до школи де вмилися та привели себе в порядок. В школі він пробув близько 1 години після чого, як о 19 годині школа зачинилася він з друзями пішли до бару в якому  пробув близько до 20 години 30 хвилин. В барі  випив близько 150 гр пива. Потім  з друзями пішли на дискотеку до клубу де  пробув близько до 22 години 15 хвилин. В клубі  практично весь час сидів біля обігрівача та грівся. 15 листопада 2010 року внаслідок отриманих побоїв він був госпіталізований до лікарні.

          Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він навчається в Лебединському медучилищі і проживав на квартирі з ОСОБА_13 12.11.2010 року, на мобільний телефон  ОСОБА_13 зателефонував ОСОБА_6  і попрохав їх  підійти до «Гриль»бару. З його слів вони зрозуміли що в с. Василівка, Лебединського району в його знайомих виникли якісь непорозуміння з місцевими хлопцями і потрібно їхати їм допомагати. Погодившись вони вдягнувшись пішли до вказаного бару. Коли  прийшли то там вже було близько 15 чоловік хлопців. Із  знайомих там були ОСОБА_11 та ОСОБА_6  В подальшому він, ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 пішли на пл. Інтернаціональну, м. Лебедин де ОСОБА_6 домовився з водієм автомобіля ВАЗ 2109 червоного кольору, щоб поїхати в с. Василівку. Вчотирьох сіли у вказаний автомобіль і поїхали. По дорозі їх обігнали два автомобіля в яких їхали як він зрозумів також хлопці в с. Василівку. В с. Василівка  хлопці з іншого автомобіля розмовляли з якимось хлопцем. Вони з автомобіля на виходили. Після розмови хтось запропонував поїхати в магазин- бар. На трьох автомобілях поїхали в магазин в якому в середині мається декілька столиків. Там  всі вийшли з автомобілів і пішли в середину магазину де сіли за столики. Він замовив собі пива і дехто з хлопців також замовили собі пива. Сиділи розмовляли. В подальшому хлопці, в тому числі і він  періодично виходили на вулицю курити. Водії втомобілів стояли біля своїх автомобілів трішки осторонь від магазину. Коли на вулиці перебували він, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_6, та ще декілька чоловік то повз даний магазин пройшов  якийсь чоловік , який щось сказав в їх сторону. ОСОБА_6 це не сподобалось і він вирішив наздогнати того чоловіка. Він побіг за тим чоловіком і за ним побігли двоє хлопців, як потім дізнався це були ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Він з рештою присутніх залишились стояти біля магазину далі. Куди саме  побігли підсудні видно не було , бо на вулиці було темно. Після чого  знову зайшли в магазин. Хвилин через 20-25 на мобільний телефон  ОСОБА_11 хтось зателефонував і він вийшов з магазину та взявши автомобіль ВАЗ 2109 поїха по вулиці даного села.  В свою чергу вони зрозуміли , що зараз будемо їхати в м. Лебедин тому всі присутні хлопці вийшли з магазину і сівши в автомобілі поїхали в м. Лебедин.   Він сів в автомобіль темно-зеленого  кольору і з ним були хлопці з яких він нікого не знав. По дорозі  не розмовляли.  Приїхавши в м. Лебедин він пішов додому.  Про те, що того разу в с. Василівка відбулася драка йому стало відомо пізніше від працівників міліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він проживав на квартирі разом з ОСОБА_6 12.11.2010 року, ОСОБА_6 на мобільний телефон хтось зателефонував і після їхньої розмови ОСОБА_6  розповів , що в с. Василівка, Лебединського району в його знайомих виникли якісь непорозуміння з місцевими хлопцями і потрібно їхати їм допомагати. Таким чином він  запропонував туди поїхати, на що він погодився.  Після чого ОСОБА_6 також зателефонував  знайомим і також їх попрохав поїхати в с. Василівка. Одягнувшись вони пішли до «Гріль»бару де вже були близько 15 чоловік. Серед них він нікого не знав. Хвилин через 5 до бару також підійшли ОСОБА_13 та ОСОБА_12. В подальшому він, ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 пішли на пл. Інтернаціональну, м. Лебедин де ОСОБА_6 домовився з водієм автомобіля ВАЗ 2109 червоного кольору, щоб поїхати в с. Василівку. Вчотирьох  вони сіли у вказаний автомобіль і поїхали. По дорозі їх обігнали два автомобіля в яких їхали як він зрозумів також хлопці в с. Василівку. Один автомобіль був білого кольору, а другий  темно-зеленого кольору. Це були іномарки. Приїхавши в с. Василівка, Лебединського району,  ми під’їхали  до одного з господарств, де хлопці декілька хвилин  порозмовляли з молодим чоловіком, а потім всі поїхали домагазину- бару. Там дехто з хлопців замовили собі пива і всі сиділи розмовляли. В подальшому  періодично виходили на вулицю курити. Водії втомобілів стояли біля своїх автомобілів трішки осторонь від магазину. Коли на вулиці перебували він, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, та ще декілька чоловік то повз даний магазин пройшов  якийсь чоловік , який щось сказав на їх адресу. ОСОБА_6 це не сподобалось і він  побіг за тим чоловіком і за ним побігли підсудні.

Він з усіма присутніми залишились стояти біля магазину далі. Куди саме  побігли підсудні  видно не було , бо на вулиці було темно. Після чого вони знову зайшли в магазин. Хвилин через 20-25 йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_6 та сказав, щоб він брав автомобіль таксі і їхав по вулиці в тому напрямку в якому вони побігли. Вийшовши на вулицю він сказав одному з водіїв , що потрібно їхати. На автомобілі ВАЗ 2109 вони поїхали по вулиці і метрів за 300-400 побачили як на дорогу вийшов ОСОБА_6 який відразу сів в автомобіль. Практично відразу за ним в автомобіль сів і ОСОБА_7 Потім хтось з них крикнув «Золотой»і до автомобіля прийшов ОСОБА_4, який також сів в автомобіль. Розвернувшись  поїхали до магазину, але там  автомобілів вже не було. Після чого  поїхали в м. Лебедин. Їдучи він зрозумів , що хлопці когось побили, але вони про це говорити не стали. В автомобілі грала музика  і  всі розмовляли куди підемо гуляти далі. Приїхавши в м. Лебедин  зупинилися біля магазину «Лакомка»і в подальшому пішли в бар «Вечорниці», а хвилин за 15 розійшлися по домівках. Ніяких речей сторонніх у підсудних він не бачив.   

          З показів свідка ОСОБА_10, даних ним на досудовому слідстві ( т. 1 а.с. 81) вбачається, 12.11.2010 року він близько 17 години зайшов до свого товариша ОСОБА_1  , щоб в подальшому йти з ним  на математичний вечір в  школі. Коли  відійшли від його двору близько метрів на 300  з перевулку вийшла група молоді. Як йому здалося їх було близько 8-10 чоловік. Потім один з хлопців запитав в них чи місцеві ОСОБА_1 відповів , що так. Після чого той самий хлопець сказав «ваші пацани тут дебоширять» після чого він відразу вдарив ОСОБА_1 головою в обличчя. Від удару потерпілий  схилився до землі. В цей час його почали бити інші хлопці. Хтось з них вдарив його кулаком руки у висок , від чого він впав на землю і його почали бити інші хлопці. Потім хтось з них перевернув його на спину і запитав  де  телефон, на що він відповів,що телефона немає. Його ще раз хтось вдарив і він швидко підвівся і почав бігти звідти, щоб покликати на допомогу. Але до магазину  не добіг бо їхав якийсь автомобіль з ввімкненим світлом. Він повернувся , щоб впевнитись, що за ним ніхто не біжить і коли впевнився то зупинився. Потім  побачив як по дорозі проїхав автомобіль ВАЗ 2109 червоного кольору. Він проїхав повз бар і поїхав далі на виїзд з с. Василівка. В автомобілі  сиділи хлопці які били його та потерпілого. В автомобілі було 4-6 чоловік, але точно сказхати не може. Потім він повернувся , щоб перевірити чи все з  гаразд з потерпілим. Коли він зустрів ОСОБА_1, то на ОСОБА_1 була відсутня куртка і також він побачив , що на його пальці відсутня печатка. Крім цього на тому місці, де їх били, знайшли гаманець ОСОБА_1. Після цього вони пішли на вечір в школу. Там   пробули близько до 19 години , а потім пішли в бар де сиділи і відпочивали близько до 21 години 30 хвилин. Перебуваючи в барі випив пиво, потім  пішли на дискотеку в клуб. Там  пробули близько до 22 години 15 хвилин після чого пішли по домам.

          З показів свідка ОСОБА_14даних на досудовому слідстві ( а.с.97 т. 1) вбачається, що він 12.11.2010 року  приїхав з м. Суми в м. Лебедин і йшов мимо «Гриль»бару. Біля вказаного бару  побачив натовп хлопців серед яких були ОСОБА_9, ОСОБА_4 , ОСОБА_8. ОСОБА_9  запропонував поїхати з ними в с. Василівку, Лебединського району бо там були якісь непорозуміння з місцевими хлопцями. Він погодився. Потім ОСОБА_8  викликав автомобіль «Опель», а ОСОБА_9 викликав автомобіль «Ауді». Він, ОСОБА_9, ОСОБА_4  та ще хлопець з медичного училища  сіли в «Ауді»,а інші хлопці сіли  в автомобіль «Опель». Як він зрозумів деякі хлопці пішли на пл.. Інтернаціональну , щоб також взяти третій автомобіль таксі.  Потім  всі поїхали,  і в с. Михайлівка де и  дочекались автомобіль ВАЗ 2109 в якому також їхали хлопці. Потім всі разом ми поїхали в с. Василівку.  Приїхавши в с. Василівка, Лебединського району,   під’їхали  до одного з господарств. Потім з автомобіля «Опель»вийшли ОСОБА_8, ОСОБА_15 і із автомобіля «Ауді»вийшов ОСОБА_9.  Потім ОСОБА_8 покликав з господарства якогось  чоловіка, але  разом з ним вийшли і його батьки. Через деякий час батьки забрали в двір того хлопця і ОСОБА_8 запропонував всім хлопцям поїхати  в місцевий магазин в якому маються столики , щоб попити пива.  Всі погодилися. Приїхавши до магазину замовили  пива. В подальшому  періодично виходили на вулицю курити. Водії автомобілів стояли біля своїх автомобілів трішки осторонь від магазину, а саме через дорогу. В даному барі  пробули близько 30-40 хвилин, після чого ОСОБА_8 запропонував всім їхати назад в м. Лебедин. Коли  всі вийшли з бару то автомобіля ВаЗ 2109 не було. Також як він пам’ятає не було ОСОБА_4 та декількох хлопців але їхніх імен та прізвищ  не знає. Потім він сів в автомобіль «Ауді»і з ним в автомобіль сіли ОСОБА_9, та хлопці з медичного училища.   В автомобіль «Опель»також сіло чотири чоловіка. На виїзді з с. Василівка  всі зупинилися та хвилин п’ять почекали ВАЗ 2109 в якому їхали інші хлопці. Після чого  поїхали в м. Лебедин. Про те, що того вечора в с. Василівка сталася бійка він дізнався лише за декілька днів.

З акту добровільної видачі ( т.1 а.с. 62) вбачається, що 16 листопада 2010 року підсудним ОСОБА_4 видана куртка належна потерпілому.

З протоколу відтворення обстановки і обставин події ( т. 1 а.с. 103-105) вбачається, що підсудний ОСОБА_4 на місці показав та пояснив, про обставини вчинення ним злочинів 12 листопада 2010 року по відношенню до потерпілого ОСОБА_1 і ці його покази аналогічні показам даними ним в судовому засіданні.

З протоколу відтворення обстановки і обставин події ( т. 1 а.с. 106-107) вбачається, що підсудний ОСОБА_6. на місці показав та пояснив, про обставини вчинення ним злочину 12 листопада 2010 року по відношенню до потерпілого ОСОБА_1 і ці його покази аналогічні показам даними ним в судовому засіданні.

З протоколу очної ставки          між ОСОБА_17 та ОСОБА_4 від 18.12.2010 року ( т. 1 а.с. 109-111) вбачається, що підсудний ОСОБА_4 розповів, що наносив побої ОСОБА_1 та заволодів його речами.

З протоколу очної ставки          між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 від 18.12.2010 року ( т. 1 а.с. 112-115) вбачається, що підсудний ОСОБА_6 розповів, що наносив побої ОСОБА_1

           Відповідно до висновку  амбулаторної, комплексної (психологічної), заочної, судово-психіатричної експертизи № 427 від 11.11.2010 року( т. 1 а.с. 125-128) ОСОБА_4 на момент скоєння інкримінованого йому злочину виявляв ознаки легкої розумової відсталості (легка дебільність) з порушенням поведінки , не виявляв ознак якого-небуть тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

На даний час ОСОБА_4 виявляє ознаки легкої розумової відсталості (легка дебільність) з порушенням поведінки , може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_4 в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

           Відповідно до висновку амбулаторної, комплексної (психологічної), заочної, судово-психіатричної експертизи № 473 від 06.12.2010 року ( т. 1 а.с.136-139), ОСОБА_4 на момент скоєння інкримінованого йому злочину виявляв ознаки легкої розумової відсталості (легка дебільність) з порушенням поведінки , не виявляв ознак якого-небуть тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

На даний час ОСОБА_4 виявляє ознаки легкої розумової відсталості (легка дебільність) з порушенням поведінки , може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_4 в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.                                                   

           З висновку судово-медичної експертизи № 337 від 20.12.2010 року ( т. 1 а.с. 147-148) вбачається, що у потерпілого  ОСОБА_1   виявлено ушкодження у вигляді забою м’яких тканин тім’яної ділянки справа, синців навколо орбітальної ділянки справа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

   Ангіопатія сітківки обох очей , ущільнення кришталика, деструкція скловидного тіла , астено-цифалгічний синдром, синдром ВСД з помірно астено-цефалгічним синдромом, цервікалгія помірно больовий синдром, є самостійними захворюваннями,  і тому не приймаються до уваги при оцінюванні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

          З висновку  товарознавчої експертизи № 304 від 18.12.2010 року ( т.1 а.с. 157-158), вбачається, що залишкова вартість майна на час скоєння злочину належного ОСОБА_1 з урахуванням визначеної експертом можливої початкової вартості , та суми проценту втрати якості внаслідок зносу , складає 514 гривень.

          Доводи потерпілого ОСОБА_18 в тій частині, що пограбування відносно нього вчинив підсудний ОСОБА_6, а не ОСОБА_4 суд вважає  об’єктивно не ствердженими. Так в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 визнав свою вину  у вчиненні пограбування потерпілого, а саме заволодіння грошима в розмірі 18 грн, печаткою та спортивною курткою. Ці його покази, як в судовому засіданні так і на досудовому слідстві (  т. 1 а.с. 102, 103-105, 109-111) є послідовними, стверджуються іншими доказами, а саме   протоколом вилучення у підсудного спортивної куртки належної потерпілому.  Інших доказів, які б стверджували причетність до пограбування інших осіб, в тому числі і підсудного ОСОБА_6 в ході судового засідання і на досудовому слідстві добуто не було. Також в судовому засіданні не було добуто доказів, щодо причетності інших осіб до вчинення хуліганських дій та побиття потерпілого. Таким чином суд приходить до висновку, що саме підсудні причетні до вчинення злочинних дій відносно потерпілого 12 листопада 2010 року.  

          Сукупність зібраних доказів свідчить про те, що підсудний ОСОБА_4  вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства , що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, особою раніше судимою за хуліганство, і ці його дії суд кваліфікує за ч. 3  ст. 296 КК України .

          Дії підсудного ОСОБА_4суд також кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна ( грабіж),  поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений повторно.

          Дії підсудного  ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства , що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, особою раніше судимою за хуліганство.

          Дії підсудного  ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства , що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

        При  значенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що підсудний раніше  судимий, а також те, що вину свою визнав повністю, розкаявся,тяжких наслідків від злочину не настало,  позитивні характеристики по місцю проживання,його вік та сімейний стан.

Враховуючи всі ці обставини суд вважає необхідним обрати підсудному покарання  у вигляді позбавлення волі, але визначаючи  покарання за ст. 186 ч 2 КК України, враховуючи наявність обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що підсудний вину свою визнаві повністю, активно сприяв розкриттю злочинів, розкаявся, тяжких наслідків  від злочинів не настало, думку потерпілого, його вік та сімейний стан, суд вважає можливим, примінивши ст. 69 КК України, визначити йому покарання  нижче від нижчої межі передбаченої  санкцією статті за цей злочин. Суд вважає, що саме таке покарання   є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вважає необхідним в порядку ст.. 70 ч 4 КК України шляхом часткового складання покарань, визначити підсудному покарання за сукупністю злочинів передбачених  ч. 3 ст. 296 та ч. 2 ст. 186 КК України, вчинених ним  12.11.2010 року, та передбачених ст..ст. 185 ч.3 та 185 ч.2  КК України вчинених ним 25.11.2009 року та 10.04.2010 року, за які він засуджений вироком Лебединського районного суду 18 листопада 2010 року.

Міру запобіжного заходу суд вважає необхідним залишити тримання під вартою.

При  призначенні покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що підсудний раніше  судимий, а також те, що вину свою визнав повністю, розкаявся,тяжких наслідків від злочину не настало,  позитивні характеристики по місцю проживання та навчання, клопотання депутатів Чупахівської селищної Ради Охтирського району, його сімейний стан..

Враховуючи ці обставини суд вважає необхідним обрати підсудному покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

Міру запобіжного заходу підсудному суд ввадає необхідним залишити тримання під вартою.

При  призначенні покарання підсудному ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що підсудний  вину свою визнав, щиро розкаявся, тяжких наслідків від злочину не настало, думку потерпілого, позитивну характеристуку по місцю проживання.

Враховуючи ці обставини суд вважає необхідним обрати підсудному покарання у вигляді позбавлення волі, але дійшовши до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, примінивши ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням .

Також суд вважає необхідним, застосувати до підсудного п.3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов»язати його повідомляти органи кримінально- виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.  При цьому суд вважає, що саме таке покарання є необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

Міру запобіжного заходу підсудному суд ввадає необхідним залишити  підписку про невиїзд .

Цивільний позов прокурора району  в інтересах   Сумської обласної державної адміністрації про відшкодування витрат понесених  державою на стаціонарне лікування потерпілого суд вважає підлягає до задоволення. В судовому засіданні було встановлено, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні  КЗ «Сумська обласні клінічна лікарня»з 15 листопада по 19 листопада 2010 року(4 ліжкоднів) і на його лікування були витрачені державні кошти в розмірі 951грн. 96 коп. Відповідно до вимог ст.1206 ЦК України особа , яка вчинила злочин, зобов”язана  відшкодувати витрати, витрачені  закладові охорони здоров”я на лікування потерпілого від цього злочину. Відшкодування цієї шкоди відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України суд вважає необхідним покласти на винних в солідарному порядку.

          Цивільний позов потерпілого про відшкодування майнової шкоди в розмірі 483 грн. суд вважає необхідним задовольнити, оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що на лікування потерпілого були витрачені кошти саме в цій сумі, що стверджується наданими доказами ( фіскальними чеками аптек ( а.с. 70 т. 1) і згідно до вимог ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що її завдала. Відшкодування цієї шкоди відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України суд вважає необхідним покласти на винних в солідарному порядку.

Цивільний позов потерпілого  ОСОБА_1 до підсудних  про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. суд вважає в силу ст.ст.23,1167 ЦК України підлягає частковому задоволенню в сумі 10000 грн., виходячи з обставин справи,  характеру страждань потерпілого, істотністю вимушених змін в його життєвих стосунках, а також з урахуванням майнового стану підсудних та ролі кожного при вчиненні злочинів.. Вказаної суми суд вважає буде достатньо для відшкодування потерпілому перенесених ним нервових страждань і переживань. Відшкодування цієї шкоди суд вважає необхідним покласти на винних в долевому порядку, а саме з підсудного ОСОБА_4  в сумі 4000 грн., з підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7  по 3000 грн. з кожного.

         Понесені судові витрати по справі  по проведенню товарознавчої експертизи в сумі 258 грн. суд вважає підлягають відшкодуванню підсудними в долевому порядку, тобто по 86 грн.

          Речові докази по справі куртку спортивну, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1, суд вважає необхідним йому повернути.

          На пiдставi викладеного, керуючись ст. ст.  323 -324 КПК України,-

П Р И Г О В О Р И В:

ОСОБА_4   визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених  ч. 3 ст. . 296 та ч. 2 ст. 186 КК України i призначити покарання:

         За  ч. 3 ст. 296 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки;

         За  ч. 2 ст. 186 ч 2  КК України, застосувавши ст.. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки один місяць.

        В порядку ст.. 70 ч 1 КК України за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки один місяць.

                 На підставі ст.. 70 ч 4 КК України  за сукупністю злочинів передбачених   ч. 3 ст. 296 та ч. 2 ст. 186 КК України, вчинених ним  12.11.2010 року, та передбачених ст..ст. 185 ч.3 та 185 ч.2  КК України вчинених ним 25.11.2009 року та 10.04.2010 року, за які він засуджений вироком Лебединського районного суду 18 листопада 2010 року, шляхом часткового складання покарань  визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки шість місяців.

                 Міру запобіжного заходу залишити тримання під вартою.

          Міру покарання рахувати з 18 листопада 2010  року.

ОСОБА_6  визнати винним у скоєнні злочину передбаченому ч. 3 ст. 296 КК України і призначити покарання за цим законом у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

       Міру запобіжного заходу залишити тримання під вартою.

       Міру покарання рахувати з 18 листопада 2010  року.

ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину передбаченому ст.. 296 ч 2 КК України  і призначити покарання по цьому закону у вигляді позбавлення волі строком на два роки. Застосувавши ст.. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням терміном на один рік.  Застосувати до підсудного  п.3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов»язавши його повідомляти органи кримінально- виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

          Міру запобіжного  заходу  залишити   підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

          Стягнути з засуджених в солідарному порядку на користь Сумської обласної державної адміністрації, одержувач рр 31415544700001 Код 23632949 МФО 837013 код бюджетної класифікації  за доходами 24060300 «Інші надходження»в Обласний бюджет Сумської області на відшкодування витрат  на стаціонарне лікування потерпілого в нейрохірургічному відділенні  КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня»

        в сумі  951,96 грн.

Стягнути з засуджених в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 483 грн.

Стягнути з засуджених користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. в долевому порядку, а саме з  засудженого   ОСОБА_4 в сумі 4000 грн., з засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в сумі по 3000 грн. з кожного.

Стягнути  з засуджених в долевому  порядку  на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області р/р № 35221004000389 банк УДК  в Сумській області, МФО 837013, код 25574892 понесені судові витрати по справі  за проведення судово  - товарознавчої експертизи в сумі 258 грн., тобто по 86 грн. з кожного.

         Ревові докази  по справі спортивну куртку, що знаходиться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_1 вважати повернутою за належністю.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської оласті протягом 15 діб з моменту його проголошення  через Лебединський районний суд Сумської області.

СуддяЛ. І. Подопригора