Справа № 477/2923/14-к

Провадження № 1-кп/488/15/16 р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 року

Корабельний районний суд м.Миколаєва

у складі:

головуючого судді суддівОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засіданняОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурораОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12  ч. 2 ст. 115  КК України, -

                                                В С Т А Н О В И В

Суд поставив на розгляд сторін судового провадження питання щодо визнання неможливим допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не прибули до суду, та місцезнаходження яких не встановлено.

Прокурор заперечив проти цього, звернувшись до суду з клопотанням про виклик названих осіб шляхом надіслання судової повістки за адресою проживання, яка була встановлена органом обвинувачення, а саме: АДРЕСА_1 , надавши суду довідку Єланецької селищної ради від 02.08.2016 року

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України, забезпечення присутності під час судового розгляду справи свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом покладається на сторону обвинувачення.

В письмовому клопотанні, яке було заявлено стороною обвинувачення під час з`ясування судом відповідно до ст.. 349 КПК України думки учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити та порядку їх дослідження, прокурором була зазначена адреса проживання названих свідків: АДРЕСА_2 .

На протязі судового розгляду кримінального провадження, прокурор неодноразово заявляв про те, що присутність названих свідків в судове засідання забезпечить самостійно, при цьому жодного разу останній не повідомляв суд про іншу можливу адресу їх проживання.

За клопотанням сторони обвинувачення під час судового розгляду суд перевіряв можливість перетинання вказаними свідками державного кордону України, та згідно повідомлення, яке надійшло з Держаної прикордонної служби України від 19.05.2016 року, ОСОБА_8 з 15.04.2016 року знаходиться на території України, а ОСОБА_9 з 25.12.2015 року.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.12.2016 року, прокурором було заявлено клопотання про примусовий привід у супроводженні працівників правоохоронних органів названих свідків до суду з адреси: АДРЕСА_2 , оскільки, як повідомив останній, не може забезпечити їх присутність в судовому засіданні, при цьому іншої адреси місяця їх проживання прокурор не назвав.

На виконання ухвали суду про примусовий привід свідків від 05.12.2016 року, до суду надійшла інформація від 06.12.2016 року, що будинок АДРЕСА_2 є багатоповерховим, під час опитування жильців будинку встановити в якій із квартир проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не представилось можливим.

Як вбачається з довідки Єланецької селищної ради від 02.08.2016 року, яка була надана прокурором в судовому засіданні на підтвердження місця проживання згаданих свідків в теперішній час, вказані особи тривалий час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_8 з 31.05.1988 року, ОСОБА_9 з 28.02.1993 року).

Таким чином сторона обвинувачення, заявляючи 05.12.2016 року клопотання про примусову доставку свідків до суду з раніше названої нею адреси, вже мала інформацію про місце реєстрації названих свідків, про що не повідомила суд.

Відтак, такі дії сторони обвинувачення, яка в порушення ч. 3 ст. 23 КПК України, не забезпечивши присутність свідків під час судового розгляду, надала суду довідку від 02.08.2016 року про місце реєстрації останніх лише після отримання судом інформації про неможливість виконання примусового приводу свідків до суду у зв`язку з відсутністю точної адреси їх проживання, свідчать, на думку суду, про затягування судового розгляду.

Крім того, надана стороною обвинувачення довідка містить лише інформацію про місце реєстрації названих осіб, що не свідчить про їх фактичне мешкання за цією адресою.

Більш того, протягом з 02.08.2016 року до цього часу свідки могли неодноразово змінити місце проживання, а прокурор, якщо йому дійсно було відомо їх місце мешкання, мав змогу забезпечити їх участь в судових засіданнях (яких лише з часу отримання ним інформації про місце реєстрації вказаних осіб відбулося більше ніж чотири).

Таким чином, суд находить, що за час тривалого судового розгляду місце мешкання вказаних осіб не було встановлено, а стороною обвинувачення не прийнято належних заходів для забезпечення їх присутності під час судового розгляду.

Як передбачено п.3 ч. 3 ст. 97 КПК України, суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона не прибуває до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 23, ст.. 28, п. 3 ч. 3 ст. 97, ст. 350 КПК України, суд

                                                  У Х В А Л И В:

В клопотанні прокурора про виклик шляхом надіслання судової повістки свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за новою адресою – відмовити.

Визнати неможливим допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не прибули до суду та місцезнаходження яких не було встановлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                                ОСОБА_1

Судді                                                        ОСОБА_2     

                                                                                                                                                                                                        ОСОБА_3