СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
04 грудня 2007 року |
Справа № 2-11/9132-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П. ,
суддів Щепанської О.А. ,
Видашенко Т.С. ,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Козичевої Тетяни Юріївни, довіреність № 8396/10/10-0 від 07.06.07, Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим;
позивача: Коновалової Лілії Миколаївни, довіреність № 17096/10/10-0 від 03.12.07, Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим;
відповідач: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
відповідач: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 10 вересня 2007 року у справі № 2-11/9132-2007А
за позовом державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим
(вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
до
1. суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)
про визнання недійсною угоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2007 року у справі № 2-11/9132-2007А (Цикуренко А.С.) позов Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2задоволено.
Судом визнано недійсними угоди, укладені на підставі накладних між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, а саме :
№ 1 від 10 січня 2006 року на загальну суму 56981,80 грн.
№ 2 від 01 березня 2006 року на загальну суму 88210,62 грн.
№ 7 від 01 квітня 2006 року на загальну суму 599382,44 грн.
№ 12 від 02 травня 2006 року на загальну суму 294431,90 грн.
№ 21 від 31 травня 2006 року на загальну суму 1146647,80 грн.
№ 8 від 05 червня 2006 року на загальну суму 40187,63 грн.
№ 25 від 30 червня 2006 року на загальну суму 374344,80 грн.
№ 12 від 13 липня 2006 року на загальну суму 223895,84 грн.
№ 31 від 31 липня 2006 року на загальну суму 159636,00 грн.
№ 23 від 05 серпня 2006 року на загальну суму 4524,71 грн.
№ 38 від 31 серпня 2006 року на загальну суму 196938,00 грн.
№ 62 від 18 вересня 2006 року на загальну суму 98009,65 грн.
Не погодившись з цим судовим актом, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2007 року у справі № 2-11/9132-2007А скасувати.
Апеляційна скарга мотивована посиланнями суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи.
Від Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим надійшов відзив на апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, у якому Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим просить апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2007 року суддю Гоголя Ю.М. було замінено на суддю Видашенко Т.С.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2007 року суддю Голіка В.С. було замінено на суддю Щепанську О.А.
По справі оголошувалась перерва з 30 жовтня 2007 року до 20 листопада 2007 року.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила таке.
Державною податковою інспекцією у місті Керчі Автономної Республіки Крим 06 березня 2007 року була проведена планова документальна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22 грудня 2005 року по 31 грудня 2006 року, про що складений відповідний акт перевірки № 337-17-1-09-2772803095 від 06 березня 2007 року.
У результаті перевірки було встановлено порушення платником податків вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у частині заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 502431,00 грн.
Крім того, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у місті Керчі Автономної Республіки Крим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини з фізичною особою - підприємцемОСОБА_2.
Згідно із актом перевірки по наданим до перевірки документам (копії податкових накладних) у перевіряємий період суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 придбав у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2будівельні матеріали на суму 3283191,20 грн. З урахуванням податку на додану вартість.
Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до суб'єкта підприємницької діяльністі ОСОБА_1про визнання недійсними угод купівлі-продажу товарів, укладених між суб'єктом підприємницької діяльністі ОСОБА_1та фізичною особою - підприємцемОСОБА_2, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вказані угоди є фіктивними.
В ході судового розгляду на підставі наданих до перевірки документів встановлено, що суб'єкту підприємницької діяльністіОСОБА_1було відвантажено будівельні матеріали по податковим накладним на суму 1137016,41 грн. з урахуванням податку на додану вартість, по накладним на суму 268608,18 грн., передплати по податковим накладним на суму 1877566,61 грн.
Оплата за будівельні матеріали проведена готівкою, відповідно до наданих до перевірки копій документів (квитанції до прибуткового касового ордера) сплачено 2899339,80 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).
Згідно із наданими до податкового органу деклараціями з податку на додану вартість вказаний податок визначено суб'єктом підприємницької діяльністі ОСОБА_1самостійно і задекларовано у розмірі 515498,00 грн., а по наданим до перевірки копіям податкових накладних податок на додану вартість визначено у розмірі 502430,51 грн.
В результаті перевірки встановлено порушення Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, оскільки згідно із пунктом 2 даного Порядку податкова накладна складається особою, зареєстрованою як платник податків у податковому органі.
Відповідно до відповіді Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси від 27 лютого 2007 року № 4467/7/17-0111 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 померла (свідоцтво про смерть від 07 липня 2005 року). Остання декларація з податку на додану вартість надана за 1 квартал 2005 року, тобто фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не мала можливості виписувати податкові накладні суб'єкту підприємницької діяльністіОСОБА_1у 2006 році.
Таким чином, згідно з пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення другою особою.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, але надати податкову накладну фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не мала можливості у зв'язку зі смертю.
Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додатну вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця в 2-х екземплярах, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно із положеннями вказаної статті Закону України „Про податок на додатну вартість” платники зобов'язані берегти податкові накладні протягом терміну, передбаченого законодавством для зобов'язань по сплаті податків.
По наданим до перевірки копіям документів, наявність яких не підтверджено фізичною особою - підприємцемОСОБА_2 у зв'язку зі смертю раніше чим виникли взаємовідношення з суб'єктом підприємницької діяльністі ОСОБА_1, виписані податкові накладні вважаються недійсними, таким чином встановлено необґрунтоване завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 502430,51 грн. в частині віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість без підтверджуючих документів в порушення:
підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині не надання продавцем (фізичною особою - підприємцемОСОБА_2) податкових накладних;
підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Факт придбання товарно-матеріальних цінностей у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2з представленням податкових накладних не можуть підтвердити здійснення операцій з суб'єктом підприємницької діяльністі ОСОБА_1, оскільки на момент здійснення операцій фізичної особи - підприємця ОСОБА_2вже не існувало.
Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Згідно із підпунктом 4.2.2. пунктом 4.2. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові зобов'язання по податку на додану вартість визначені у розмірі 502430,51 грн.
Статтями 173-175 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що не суперечать йому.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що між суб'єктом підприємницької діяльністі ОСОБА_1та фізичною особою - підприємцемОСОБА_2 протягом 2006 року були укладені правочини:
№ 1 від 10 січня 2006 року на загальну суму 56981,80 грн.
№ 2 від 01 березня 2006 року на загальну суму 88210,62 грн.
№ 7 від 01 квітня 2006 року на загальну суму 599382,44 грн.
№ 12 від 02 травня 2006 року на загальну суму 294431,90 грн.
№ 21 від 31 травня 2006 року на загальну суму 1146647,80 грн.
№ 8 від 05 червня 2006 року на загальну суму 40187,63 грн.
№ 25 від 30 червня 2006 року на загальну суму 374344,80 грн.
№ 12 від 13 липня 2006 року на загальну суму 223895,84 грн.
№ 31 від 31 липня 2006 року на загальну суму 159636,00 грн.
№ 23 від 05 серпня 2006 року на загальну суму 4524,71 грн.
№ 38 від 31 серпня 2006 року на загальну суму 196938,00 грн.
№ 62 від 18 вересня 2006 року на загальну суму 98009,65 грн.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Згідно із статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Таким чином, приймаючи до уваги наявність свідоцтва про смерть ОСОБА_2від 07 липня 2005 року, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що на момент вчинення спірних правочинів у 2006 році фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не мала можливості укладати будь-які угоди, спрямовані на купівлю-продаж товарів та послуг, підписувати їх та здійснювати будь-яку господарську діяльність.
Виходячи з викладеного, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки, викладені в постанові місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
За таких обставин вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, викладені в апеляційної скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2007 року у справі № 2-11/9132-2007А відсутні.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2007 року у справі № 2-11/9132-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді