КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 761/40889/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1493/2022

Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.  

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

                  головуючого  – Немировської О.В.

                  суддів – Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

                  секретар –  Зиль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування розпорядження та зобов`язання взяти особу на квартирний облік,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -  ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року,

встановив:

у грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати підпункт 2.2 пункту 2 Розпорядження Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації №243 від 12 травня 2020 року щодо відмови у прийнятті його на квартирний облік та зобов`язати Шевченківську районну в м.Києві державну адміністрацію взяти його на квартирний облік.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказував, що він проходив військову службу з 1997 року по 2015 рік у Збройних силах України, з 2015 року в Державній прикордонній службі України, з 2016 року по 2019 рік в Управлінні Державної охорони України. Наказом №138-ОС від 15 лютого 2018 року його було звільнено з військової служби у запас за п. «г», а з 13 серпня 2018 року  - виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Державної прикордонної служби України. Наказом №720-ос/дзк від 10 жовтня 2019 року звільнено з військової служби у відставку згідно підпункту б пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Він є учасником бойових дій та особою з інвалідністю другої групи.

З 22 вересня 2015 року  він зареєстрований за адресою військової частини по АДРЕСА_1 . З 03 січня 2020 року він проживає за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору найму житлового приміщення – кімнати №14, площею 13,6 кв.м, укладеного з Будинкоуправлінням №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

Оскільки він не був забезпечений житлом, він в лютому 2020 року звернувся до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації  із заявою про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, однак розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 12.05.2020 №243 йому буловідмовлено у прийнятті на квартирний облік, оскільки він зареєстрований  при військовій частині.

В зв`язку з цим позивач просив скасувати підпункт 2.2 пункту 2 розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації №243 від 12 травня 2020 року та зобов`язати Шевченківську районну у місті Києві державну адміністраціювзяти на квартирний облік для отримання житлової площі з дати звернення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що  позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військова частина, що не входить до житлового фонду,  визначеного статтею 4 ЖК УРСР. Для взяття на квартирний облік за місцем проживання, а саме в районній державній адміністрації,  він має  бути зареєстрованим у жилому приміщенні, яке знаходиться на території конкретного району в якому громадянин бажає встати на квартирний облік.  Оскільки позивач зареєстрований на території військової частини, а не у жилому приміщенні, відповідачем було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік.

Застосовуючи норми матеріального права, суд першої інстанції посилався на положення ст. 19 Конституції  України, ст. 31, 34, 39 ЖК УРСР, Закон України «Про свободу пересування  та вільний вибір місця проживання в Україні», Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов,  і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470, постанову виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів та президії Київської міської ради профспілок,  «Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» № 582 від 15.07.1985 (зі змінами від 30.04.1991 № 234).

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він  зроблений з порушенням норм матеріального права.

Як видно з обставин справи,  позивач проходив військову службу з 1997 року по 2015 рік у Збройних силах України, з 2015 року в Державній прикордонній службі України, з 2016 року по 2019 рік в Управлінні Державної охорони України. Наказом №138-ОС від 15 лютого 2018 року його було звільнено з військової служби у запас за п. «г», а з 13 серпня 2018 року  - виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Державної прикордонної служби України. Наказом №720-ос/дзк від 10 жовтня 2019 року звільнено з військової служби у відставку згідно підпункту б пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу. ОСОБА_1   є учасником бойових дій та особою з інвалідністю другої групи.

В лютому 2020 року позивач звернувся до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про взяття на облік як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, однак враховуючи пропозиції громадської комісії з житлових питань Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (протокол № 5 від 12 березня 2020 року) розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 243 від 12 травня 2020 року у прийнятті на квартирний облік відмовлено, підстава – місце реєстрації при військовій частині по АДРЕСА_1 .

В ст. 47  Конституції України  гарантовано, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

В ст. 3 цього Закону (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) дано наступне визначення термінів: вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;  місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно з чч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.   

Відповідно до ч. 1  ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 15 ЖК УРСР  віднесено до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради  (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» (Додаток № 4) здійснення обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, доручено районним в місті Києві державним адміністраціям.

За положеннями  ст. 31 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно ч. 4  статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року  (справа № 760/21627/19) зроблено правовий висновок, відповідно до якогозаконом передбачена диференціація місця проживання, а саме житло, в якому особа проживає, а також виокремлені інші установи і військові частини, які не є житлом, а фактично є лише адресами для реєстрації. Таким чином, законодавчо закріплено, що військова частина може бути зареєстрованим місцем проживання, не залежно від того, чи фактично займає особа за цією адресою житлову площу. Можливість реєстрації військовослужбовців за адресою місця служби є додатковою гарантією для військовослужбовців, і надана саме у зв`язку з тим, що їх місце служби не залежить від їх волі, при зміні місця служби вони не можуть бути своєчасно забезпечені житловими приміщеннями, в яких можуть бути зареєстровані, а можуть проживати в казармах, на орендованих квартирах та інше. Отже, з метою їх захисту на отримання офіційної адреси і внесення до Демографічного реєстру, а також можливості взяття на квартирний облік за місцем служби їм законодавством встановлена додаткова гарантія щодо реєстрації не у житловому приміщенні, а за місцем знаходження юридичної особи - військової частини. Також додатковою гарантією для військовослужбовців є те, що вони забезпечуються житлом за місцем служби (місцем реєстрації) Міністерством оборони України. І для взяття його на квартирний облік достатньо реєстрації за місцем служби, а не у житловому приміщенні».

Таким чином, позивачем доведено факт порушення його законного права перебувати на обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, за місцем реєстрації.

Разом з тим, заявлена позивачем вимога про зобов`язання Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації взяти його на облік не передбачена законом, оскільки прийняття відповідним органом рішення є його дискреційними повноваженнями. Тому суд в такому випадку виходить за межі завдань цивільного судочинства і не вправі зобов`язувати такий орган прийняти відповідне рішення. Рішення про прийняття громадян на квартирний облік може бути прийняте лише на підставі виключного переліку документів та в межах визначеної процедури його ухвалення.

Тому вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти його на квартирний облік задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи і інтереси фізичних осіб,  державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка  звернулася до суду, суд відповідно до викладеного в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

    Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1   - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним підпункт 2.2. пункту 2 Розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №243 від 12.05.2020 та зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття його на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2022 року.

Головуючий

Судді