УХВАЛА

Справа № 495/6917/21

Номер провадження 1-кп/495/504/2022

02 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої одноособово – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2

провівши у залі суду відкрите судове засідання по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР № 12021162240000565 від 27.05.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3  ,  ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області  ОСОБА_5

обвинувачені ОСОБА_3 ОСОБА_4

захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_3 ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

 У провадження Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296 КК України.

Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115 КК України.

1 - Виклад обставин, зазначених у клопотанні.

В своєму клопотанні прокурор вказав, що 27.05.2021 року, приблизно о 08 годині 20 хвилин обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобілі «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під`їхали до міського кладовища, яке розташоване біля с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області і вийшовши з автомобіля направились на територію вище вказаного кладовища де розпочали вживати алкогольні напої.

Перебуваючи на території кладовища обвинувачені ОСОБА_4 ОСОБА_3 , підійшла потерпіла ОСОБА_7 , яка працює на посаді доглядача за кладовищем КП «Міський центр благоустрій» та зробила останнім зауваження щодо вживання спиртних напоїв на території кладовища.

Після вказаних дій ОСОБА_7 відійшла від обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до службового приміщення, де знаходився її чоловік ОСОБА_8 , який працює на посаді доглядача за кладовищем КП «Міський центр благоустрій».

Далі обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи з хуліганських мотивів використовуючи наявну у них вогнепальну зброю - пістолети, марку і модель в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, перебуваючи неподалік службового приміщення кладовища почали погрожувати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Після вказаного обвинувачений ОСОБА_4 , продовжуючи хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, здійснив постріл у бік потерпілій ОСОБА_7 , причинивши останній вогнепальне поранення правого ліктьового суглобу, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень,що викликають короткочасний розлад здоров`я.

Одразу, потерпілий ОСОБА_9 , діючи з метою припинення злочинних дії обвинувачених ОСОБА_4 . ОСОБА_3 , почав захищати свою дружину, намагаючись відштовхнути останніх.

Під час вказаних дій у обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник спільний намір направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , у зв`язку із чим знаючи і усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наявним при собі пістолетом, марку та модель пістолета під час проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим обвинувачений ОСОБА_4 ,здійснив один постріл в бік потерпілого ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді вогнепального поранення, а саме, травматичного пошкодження в області серця між 3-4 ребрами і повернувшись в бік ОСОБА_10 , сказав останньому «кінчай його».

Далі обвинувачений ОСОБА_3 , діючи за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_4 з метою умисного протиправного заподіяння смертіпотерпілому ОСОБА_8 , діючи в єдиній групі осіб, переслідуючи єдину мету, знаючи і усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наявним при собі пістолетом, марку і модель пістолета в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, здійснив два прицільних постріли в область голови ОСОБА_8 , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення, а саме відкритого пошкодження правої щоки з переломом ніжної щелепи, та здійснив один постріл в область тазостегнового суглобу, чим спричинив вогнепальне пораненнята тілесні ушкодження які відповідно до висновку судовомо-медичної експертизи відносяться до категорії тілених ушкоджень середньої тіжкості та легких тілесних ушкоджень,що викликають короткочасний розлад здоров`я.

Від отриманих вогнепальних поранень ОСОБА_8 , впав на землю, а обвинувачені ОСОБА_4 ОСОБА_3 , розуміючи, що вони вчинили усі дії, які вважали за необхідними, для протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 залишили місце скоєння злочину.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень,передбачених, ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115 КК України, а саме в замаху на умисне вбивство, тобто замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за ч.4 ст. 296 КК України , а саме: грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства,що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом,з використанням вогнепальної зброї.

2 - Доводи сторін.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Захисник обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_11 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м`який вид запобіжного заходу цілодобовий домашній арешт, посилаючись на неправільну кваліфікацію дій обвинувачених за ст. 296 ч.4 КК України та звенути увагу на відомості, які характеризують особу обвинувачених, а саме: наявність постіного місця проживання, а також того,що вони мають на утриманні неповнолітніх дітей , мають постійне місце проживання.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні наполягали на продовженні застосування обвинуваченим міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

3 - Мотивація суду.

Білгород-Дністровським міськрайонним судом в судовому засіданні розглядається клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_12 у кримінальному провадженні за №12021162240000565 від 27.05.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115 та ч.4 ст. 296 КК України

Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

       Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

       П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

       Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до п.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта,клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За змістом ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою обрання запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

3.1 - Наявність обґрунтованої підозри.

Обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.2 ст.8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати суд в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, суд вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину та зважаючи на викладену мотивацію у попередніх абзацах, можна дійти висновку, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296 КК України.

Метою обрання запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Стосовно продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовує необхідність застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, спробам незаконного впливу на осіб, котрі допитані у кримінальному провадженні в якості потерпілих та свідків, а їх показання мають суттєве значення як доказ, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Слід зазначити, що ймовірність переховування обвинуваечних значно зростає, оскільки тяжкість покарання, що їму загрожує, в сукупності з обґрунтованістю підозри з урахуванням усіх обставин суд приходить до висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_13 . ОСОБА_4 від суду.

Як зазначено ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

На підтвердження викладеного слід зазначити, що існує ризик вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються.

Як зазначено в абзаці 36 Рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України»

(Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує

3.2 - Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Суд оцінює наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає, що існують підстави вважати, що обвинувачені можуть :

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків, та потерпілих;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Прокурором зазначено, що наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовує необхідність застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, спробам незаконного впливу на осіб, котрі допитані у кримінальному провадженні в якості потерпілих та свідків, а їх показання мають суттєве значення як доказ, вчинення інших кримінальних правопорушень.

.

Як зазначено ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Зазначене свідчить про те, що існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Як зазначено в абзаці 36 Рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України»

(Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі. Згідно обвинувального акту обвинувачені ОСОБА_3  ,  ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296 КК України .

Разом з тим, зважаючи на обставини інкриминованих злочинів, який з яких є який є насильницьким, його характер зухвалісті,тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути їм призначена у разі визнання обвинувачених винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачені можуть переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.

У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тіжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатьньо високим ступенем імовірності ії поведінку,беручи до уваги,що майбутне покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.

Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характеристика обвинувачених які не мають стійких соціальних зв`язків. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі не прийнято і на теперішній час судовий розгляд криімнального провадження триває, потерпілі та свідкі підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважажє що в данному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинувачених на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженню.

 Звертаючись із вказаним клопотанням, прокурор в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , що є ризик того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, як мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.

        Звертаючись із вказаним клопотанням, прокурор в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , що є ризик того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, як мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.

3.3 - Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтовуючи необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченоих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід зазначити, що обрання більш м`якої міри запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільною, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення обвинуваченим інших більш тяжких кримінальних правопорушень, а також не виключить можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, що може вплинути їх показання в ході досудового розслідування.

Суд вважає, що під час розгляду клопотання прокурором доведені ризики того, що обвинувачені  можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, доведена необхідність обрання щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наведені достатні докази щодо існування можливості переховування обвинуваченого від суду, а отже такі ризики є «достатніми» та «відповідними».

3.4 - Застосування відносно обвинувачених альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що суддя, суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115 КК України, яке кваліфікується як замах на умисне вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При вирішення питання про визначення розміру застави суд вважає за необхідне скористатись правом, визначеним  ч.4 ст.183 КПК України, за змістом якої суд вправі не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вчинено як замах на умисне вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а отже слід застосувати запобіжний захід без визначення відповідного розміру застави.

З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні матеріалів, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.12 ч.2 ст.115 КК України, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної ОСОБА_14 про продовження застосування  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, який діє до 01.04.2022 року включно.

Ухвала про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 припиняє свою дію 02.04.2022 року.

Розмір застави обвинуваченому ОСОБА_3 не визначати на підставі ч.4 ст. 183 КПК України.

Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_16 про продовження застосування  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, який діє до 01.04.2022 року включно.

Ухвала про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 припиняє свою дію 02.04.2022 року.

Розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 не визначати на підставі ч.4 ст. 183 КПК України

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її винесення. 

Повний текст ухвали оглошено в 17 годин 30 хвилин 2 лютого 2022 року.

Суддя                                                                                       ОСОБА_1