УХВАЛА

Справа № 495/634/22

Номер провадження 1-кп/495/579/2022

02 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонни суд Одеської області ,

в складі: головуючої -судді ОСОБА_1

при секретарі- ОСОБА_2

розглянувши у  підготовчому  судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському  кримінальне провадження №12021162240001302 від 31 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:   

   ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишняки, Арцизького району, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого о у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

сторони кримінального провадження :

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури- ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

02.02.2022 року прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

1 - Виклад обставин, зазначених у клопотанні прокурора .

ОСОБА_4 обвинувачується в тому,що 31 жовтня 2021 року, приблизно о 01 годині, більш точний час в ході досудового слідства встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні будинку дачної ділянки АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та потерпілим ОСОБА_7 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під час конфлікту умисно наніс множинні удари будівельним молотком по голові потерпілого ОСОБА_7 , точну кількість ударів в ході досудового слідства встановити не надалось можливим, та в подальшому продовжуючи наносити удари будівельним молотком на подвір`ї вказаної дачної ділянки спричинив один удар ножем в область живота потерпілого, внаслідок чого ОСОБА_4 своїми умисними діями спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення живота, забійної рани голови, СГМ. від яких ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 у 23 години 55 хвилин помер у реанімаційному приміщенні КНП " білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня ".

Вказані умисні, протиправні дії ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням небезпечного наслідку у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, яки спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 .

02.11.2021 у кримінальному провадженні №12021162240001302 від 31.10.2021 повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишняки, Арцизького району, Одеської області, громадянина України, українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . 31 січня 2022 року обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. 28 січня 2022 року Старшим слідчим СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області за погодженням із прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 біло повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.2 ст. 121 КК України. 31 січня 2022 року обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України надійшов до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Враховуючи вищенаведене, з метою виконання завдання кримінального провадження та забезпечення його дієвості на підставі наведеного прокурор ОСОБА_5 просить клопотання задовольнити та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів.

2 - Доводи сторін.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник – адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м`який вид запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

3 - Мотивація суду.

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться у кримінальное провадження №12021162240001302 від 31.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 .

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК України.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.

Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі. 

Так, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Разом з тим, зважаючи на обставини інкриминованого ОСОБА_4 злочину який є насильницьким, його характер зухвалісті,тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути йому призначена у разі визнання його винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.

У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тіжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатьньо високим ступенем імовірності ії поведінку,беручи до уваги,що майбутне покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.

Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Підствердженням існування зазначених ризиків слугує характерстика обвинуваченного ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, не одружений, тобто, в нього відсутні міцні соціальні зв`язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не прийнято і на теперішній час судовий розгляд криімнального провадження не розпочався , свідкі підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважажє що в данному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженню.

На  підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове  розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 років років На даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

3.1 - Наявність обґрунтованої підозри.

02.11.2021 у кримінальному провадженні №12021162240001302 від 31.10.2021 повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, яке спричинило смерть потерпілого. 31 січня 2022 року обвинуваньний акт у відношенні ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України надійшов до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві немає чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.2 ст.8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, суд вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину та зважаючи на викладену мотивацію у попередніх абзацах, можна дійти висновку, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч.2 ст.121 КК України.

3.2 - Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий чи прокурор.

Суд оцінює наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає, що існують підстави вважати, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На підтвердження цих ризиків прокурором було зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненого проти життя та здоров`я особи.

Ймовірність переховування значно зростає, оскільки тяжкість покарання, що йому загрожує, в сукупності з обґрунтованістю обвинувачення дають підстави вважати, що він може переховуватися у разі, якщо подальше проведення судового провадження буде вказувати на його причетність до зазначеного злочину, з урахуванням усіх обставин , суд приходить до висновку про наявність ризику переховування ОСОБА_4 від суду.

Суд, оцінюючи докази у сукупності, не виключає можливість незаконного впливу на свідків або вірогідність перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Окрім того існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Як зазначено в абзаці 36 Рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України»

(Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує.

Оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.

3.3 - Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід зазначити, що обрання більш м`якої міри запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільною, оскільки може призвести до незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Суд  вважає, що під час розгляду клопотання прокурором доведені ризики того, що обвинувачений  може незаконно впливати на свідків ;  вчинити інше кримінальне правопорушення, доведена необхідність застосування щодо обвинуваченого   ОСОБА_4  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наведені достатні докази щодо існування можливості переховування обвинуваченого від суду, а отже такі ризики є «достатніми» та «відповідними».

.

3.4 - Застосування відносно обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.

При вирішення питання про визначення розміру застави, суд вважає за необхідне скористатись правом, визначеним  ч.4 ст.183 КПК України, за змістом якої суд вправі не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено з застосуванням насильства, а отже слід застосувати запобіжний захід без визначення відповідного розміру застави.

З урахуванням викладених обставин, а також наявність відносно ОСОБА_4 обвинувачення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а також обставин, що характеризують обвинуваченого , а саме наявність судимості, зважаючи на можливість впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 314, 315 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12021162240001302 від 31 жовтня 2021 року за ознаками ч.2 ст.121 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Обрати у відношенні ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, без визначення розміру застави, тобто до 1 квітня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її винесення. 

Суддя: ОСОБА_1