Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #134973324

Ухвала

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 545/2290/19

провадження № 61-21507ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу адвоката Компанця Бориса Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що з 10 липня 2010 року до 20 листопада 2018 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі.

У 2017 році за спільні кошти подружжя вони придбали квартиру АДРЕСА_1 , а тому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири та припинити право спільної сумісної власності.

Рішенням від 05 листопада 2020 року Полтавський районний суд Полтавської області визнав за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 555,00 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою від 07 квітня 2021 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката Полуніна В. М. в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року - без змін.

У грудні 2021 року адвокат Компанець Б. Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою нарішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року.

Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи з пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Проте право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним. Скаржник зобов`язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову у цій справі становить 250 887,00 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), визначено, що умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини зазначає, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і унеможливить виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що ціна позову у цій справі не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката Компанця Бориса Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація