ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
06.09.06 Справа№ 4/1706-5/152
Господарський суд Львівської області у складі судді –Петрика І.Й., при секретарі –Гаполяк Г.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Щирецький завод “Склоприлад”, смт.Щирець
до відповідача: Державного підприємства “Львівприлад”, м.Львів
про: стягнення 11 168,28 грн. боргу та судових витрат.
За участю представників:
від позивача –не з”явився
від відповідача - не з”явився
Суть спору: Розглядається справа Відкритого акціонерного товариства “Щирецький завод “Склоприлад”, смт.Щирець до Державного підприємства “Львівприлад”, м.Львів про стягнення 11 168,28 грн. боргу та судових витрат.
Ухвалою суду від 10.08.2006р., визнано подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 30.08.2006р.
В судовому засіданні 30.08.2006р. оголошено перерву до 06.09.2006р. для надання сторонами доказів для мирного врегулювання спорів.
Враховуючи наведене суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача –11 168,28 грн. боргу за поставлений товар.
Свої вимоги позивач мотивував та обгрунтовував тим, що між позивачем та відповідачем укладено усну угоду поставки товару, на виконання якої відповідачу по накладних передано товар на загальну суму 14 018,20 грн. Відповідач за поставлний товар розрахувався частково, заборгованість станом на 04.08.2006р. становить 11 168,28 грн. Оскільки строк оплати за поставлний товар обумовлений сторонами не був, позивачем відповідно до ст.530 ЦК України надіслано відповідачу вимогу (лист №02/07 від 25.07.2006р.) розрахуватись за поставлений товар у семиденний строк, однак розрахунок проведений не був.
Суд оглянувши та дослідивши подані позивачем та відповідачем докази, встановив наступне. Між позивачем та відповідачем укладено усну угоду поставки товару, на виконання якої відповідачу передано по накладній №76 від 25.07.2001р. і довіреності серії ЯГЦ №647263 від 25.07.2001р. товар на суму 9 211,20 грн., а по накладній №87 від 27.09.2001р. і довіреності серія ЯГХ №712904 від 27.09.2001р. товар на суму 4 807,00 грн., що в сукупності складає 14 018,20 грн.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, заборгованість станом на 04.08.2006р. становить 11 168,28 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків.
Проте, як випливає з матеріалів справи позивач лише 25.07.2006р. листом №02/07 звернувся до відповідача з вимогою оплатити поставлений товар, в той час, як 03.09.2006р. порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Львівприлад”. Оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства “Львівприлад” опубліковане 03.10.2003р. в газеті “Голос України”. Відповідно до ч.15 ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов”язання мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст.14 цього Закону. Частиною 1 ст.14 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов”язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а аткож документи, що їх підтверджують. Частиною 2 цієї статті Закону передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, яку затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Президія Вищого Господарського суду України у п.8.12 рекомендації “Про деякі питання практики застосування Закону україни “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004п. №04-5/1193 роз”яснила, що погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов”язань, що відбувається внаслідок застосування ч.2 ст.14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов”язань відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного Кодексу України. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного Кодексу України зобов”язання припиняється частково або у повному3 обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
ВАТ “Щирецький завод “Склоприлад”, чиї вимоги до ДП “Львівпприлад” виникли ще в 2001р., не подало заяву до господарського суду Львівської області про зголошення конкурсним кредитором у справі про банкрутство ДП “Львівприлад”, а тому його вимоги по стягненню боргу згідно накладних №76 від 25.07.2001р. та №87 від 27.09.2001р. за поставлений товар, що не були заявлені взагалі, вважються погашеними.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 09.02.2004р. у справі №6/246-4/191 затвердив реєстр вимог кредиторів ДП “Львівприлад”, серед яких вимоги ВАТ “Щирецький завод “Склоприлад” відсутні.
Ухвалою суду від 23.12.2005р. по справі №2/246-4\191 господарським судом Львівської області затверджено звіт керуючого санацією ДП “Львівприлад” та провадження у справі про банкрутство ДП “Львівприлад” припинено.
Таким чином, вимоги усіх кредиторів ДП “Львівприлад” є оплаченими в процесі розгляду справи про банкрутство підприємства, а також вважаються погашеними вимоги кредиторів ДП “Львівприлад”, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі.
За таких обставин, суд прийшов висновку, що позовні вимоги не обгрунтовані та підлягають відхиленню.
Враховуючи, що спір виник і розглядається з вини позивача, судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 598 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 14, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Петрик І.Й.