Справа 2а-826/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2011 року . Личаківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Мармаша В.Я.
при секретарі Магеровській Ю.Я.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу ДАІ з обслуговування АТІ м. Львова, Управління ДАІ ГУМВС України у Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, суд, -
встановив:
Позивач звернувся із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВС № 173959 від 19.07.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що правил дорожнього руху не порушував та не вчиняв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вважає винесену інспектором ДАІ постанову протиправною, просить суд її скасувати.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідачі у судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, а тому, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України та оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 19.07.2010 року інспектором ДАІ відносно ОСОБА_1 винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВС № 173959 та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн. Згідно даної постанови, ОСОБА_1, 19.07.2010 року, близько 14.30 год. у м. Львові, на вул. В. Великого - Кульпарківська, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не надав дорогу пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Як вбачається з пояснень позивача, які представником відповідача у встановленому порядку не спростовані, про те, що він наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу зменшив швидкість, переконавшись, що на дорозі пішоходи відсутні проїхав пішохідний перехід, а тому порушень п. 18.1 Правил дорожнього руху України не допускав.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тому суд вважає, що при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВС № 173959 від 19.07.2010 року вище наведених вимог чинного законодавства інспектор ДАІ не вчинив, тому описаний у постанові в справі про адміністративне правопорушення склад правопорушення не доводить факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України, що тягнене за собою відсутність об’єкту у складі адміністративного правопорушення, тобто тих охоронюваних правовими нормами суспільних відносин та соціальних благ на які постягається суб’єкт адміністративного правопорушення, отже в діях ОСОБА_1 не вбачається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, тобто в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З оглянутих матеріалів справи вбачається, що відповідачі жодного разу без поважних причин в судове засідання не прибули, при цьому ніяким чином не надали суду належні докази стосовно правомірності оскаржуваної постанови.
Тому, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що слід визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВС № 173959 від 19.07.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адмніністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 17-19, 128, 160-163 КАС України, ст. ст. 9, 33, 14-1, 122, 247, 251, 254, 258, 268, КУпАП суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП від 19.07.2010 року серії ВС № 173959 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В.Я. Мармаш