Ухвала

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 323/3244/20

провадження № 61-141ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу адвоката Самухи Анни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 6 000,00 дол. США.

Позов мотивований тим, що 11 червня 2020 року за усною домовленістю позивач передав відповідачу 6 000,00 дол. США, які відповідач пообіцяв використати для оплати доставки позивачу автомобіля із-за кордону.

Письмового договору з викладенням суттєвих умов щодо вартості автомобіля, строків його доставки, відповідальності сторін не укладалося. Пізніше, невідомі позивачу особи, діючи, з їх слів, за дорученням відповідача, періодично телефонували позивачу і повідомляли, що потрібно сплатити кошти за розмитнення та інші платежі. Позивач виконував ці вказівки, але пізніше з`ясувалося, що він фактично за свої кошти повністю оплатив як вартість автомобіля, так і вартість його доставки і розмитнення. Відповідач ОСОБА_1 жодних витрат на придбання автомобіля не поніс, а тому раніше надані йому кошти повинні вважатися такими, що набуті безпідставно. Позивачем направлялася ОСОБА_1 письмова вимога про повернення коштів, проте вона навіть не була доставлена у зв`язку з відсутністю відповідача за його місцем реєстрації. Контактів із позивачем відповідач уникає.

Посилаючись на статтю 1212 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 6 000,00 дол. США та понесені ним судові витрати.

Рішенням від 07 липня 2021 року Оріхівський районний суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн та витрати, пов`язані із залученням перекладача в розмірі 200,00 грн.

Постановою від 30 липня 2021 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 липня 2021 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 216,00 дол. США.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 2 287,38 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 8 956,76 грн.

У решті позову відмовив.

У грудні 2021 року адвокат Самуха А. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.

Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Ціна позову у цій справі становить 6 000,00 дол. США(еквівалент у гривні станом на день подачі позову - 170 760,00 грн), що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року, а тому справа є малозначною в силу вимог закону.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства, а також відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини зазначає, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржене заявником судове рішення ухвалене у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 3, 4 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Самухи Анни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська