Справа № 638/5352/21

Провадження № 1-кс/638/182/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

слідчого судді                                                 ОСОБА_1 ,

за участю секретаря                                                 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 , на рішення прокурора,-

                                           ВСТАНОВИВ:

13.01.2022 року представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить скасувати постанову керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова від 04.01.2022 року про відмову у задоволенні скарги, поданої в порядку ст.308 КПК України; зобов`язати керівника Шевченківської окружної прокуратури розглянути скаргу представника потерпілого – адвоката адвокатського об`єднання «Неофеліс Ло Груп» ОСОБА_3 на недотримання розумних строків слідчим під час досудового розслідування від 28.10.2021 року у кримінальному провадженні №12020220480003468, в строки і в порядку, передбаченими ст.308 КПК України, та повідомити про результати розгляду скарги представника потерпілого – ОСОБА_3 . Свою скаргу обґрунтовує тим, що керівником Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова винесено постанову від 04.01.2022 року про відмову в задоволенні скарги, поданої в порядку ст.308 КПК України. Зі змісту постанову вбачається, що єдиною підставою відмови у задоволенні скарги - відсутність статуту потерпілого у ОСОБА_4 , що позбавляє останнього права оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків відповідно до положень ч.1 ст.308 КПК України. Окремо прокурором зазначено, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КПК України, як злочину проти правосуддя, родовим об`єктом якого є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність суду і органів, які йому сприяють по реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, взагалі не передбачено наявності потерпілого.

У судове засідання учасники справи не з`явились, представник потерпілого надав клопотання про розгляд скарги за їх відсутності, прокурор причин неявки не повідомив, слыдчий направив матеріали кримінального провадження для огляду у судовому засіданні.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, прийшов до наступного.

За матеріалами кримінального провадження №12020220480003468 на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, визначено слідчого ОСОБА_5 . Згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.09.2020 року під час проведення судового розгляду цивільної справи №638/2341/20 винесена ухвала про витребування у ОСОБА_6 документів, проте ухвала суду не виконана, чим вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.

Так, кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК, може бути вчинений як у формі невиконання судового рішення, так і шляхом перешкоджання його виконанню. Використання законодавцем у диспозиції ч. 1 ст. 382 КК словосполучень «невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду» та «перешкоджання їх виконанню» вказує на необхідність у кожному конкретному випадку звертатися як до тексту самого судового рішення, так і до норм законодавства, які визначають порядок виконання вироків, рішень, ухвал та постанов суду.

Обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру, адресованої для виконання певним особам. Причому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов`язаного суб`єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов`язок про виконання рішення суду.

Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. За умови, що невиконання судового рішення виявляється в формі бездіяльності, для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов`язковим є з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

При цьому, чинним КПК України передбачено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У разі коли особа не подавала відповідної заяви і була визнана потерпілим слідчим, прокурором або судом, права і обов`язки потерпілого виникають у неї з моменту надання згоди на таке визнання.

Відповідно до положень частини 1 статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Частиною 5 статті 55 КПК України визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Тобто, за умови наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині 1 статті 55 КПК України, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим. Очевидність та достатність таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим.

Таким чином, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт, зокрема, наявність події кримінального правопорушення, шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву, а також причинний зв`язок між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою.

Тривале невиконання рішення суду заподіює особі шкоду і така позиція закріплена у рішення Європейського суду з прав людини зокрема у справах «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року та «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року.

Крім того, диспозицією ч. 3 ст. 382 КК України передбачено, що вказаним злочином може бути завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Тобто, потерпілими від вказаного злочину можуть бути громадяни та юридичні особи.

Також, Верховний Суд у постанові від 15.09.2021 року по справі № 757/1762/21к зазначив, що для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (в тому числі за кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.382 КК України). Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Лише таким процесуальним рішенням слідчого чи прокурора припиняється статус потерпілої особи, яка подала заяву про злочин щодо неї, під час якого їй заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоди.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування здійснюється на підставі заяви ОСОБА_4 від 03.09.2020 року, в матеріалах кримінального провадження відсутня постанови про відмову у визнанні останньої потерпілою, а відтак ОСОБА_4 набула статусу потерпілої в момент подання заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує ефективний засіб юридичного захисту у відповідному національному органі від стверджуваного порушення вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції щодо розгляду справи протягом розумного строку (справа «Кудла проти Польщі» та звертав увагу на те, що в національному законодавстві України відсутній ефективний та доступний засіб юридичного захисту щодо скарг на тривалість провадження у кримінальних справах (справа«Мерії проти України», справа «Драгобецька проти України»).

Відповідно до ч.1 ст.308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.

За приписами ч.2 цієї ж статті прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

Положеннями п.9-1 ч.1 ст. 303 КПК України встановлено, що під час досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником, може бути оскаржено рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст. 28 КПК України розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, а згідно із ч.2 цієї ж статті проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.

Постановою керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 від 28.10.2021 року щодо недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020220480003468, оскільки не надано відповідних даних про заподіяння ОСОБА_4 , будь-якої шкоди внаслідок невиконання ухвали суду від 11.09.2020 року та остання є заявником у справі.

Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 є потерпілою у кримінальному провадженні №12020220480003468 з підстав викладених вище.

Враховуючи викладене, слідчий суддя не може погодитись із мотивуванням постанови керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_7 про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 від 28.10.2021 року щодо недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020220480003468.

Таким чином, оскаржувана постанова від 04.01.2022 року про відмову в задоволенні скарги в порядку ст. 308 КПК України на недотримання розумних строків з підстав того, що ОСОБА_8 не є потерпілим у кримінальному провадженні, є передчасною та безпідставною.

Згідно ж п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(«Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.

Враховуючи викладене, скарга адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_4 , на рішення прокурора обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ч.2 ст.376 КПК України,  ст.ст.303,308  КПК України,  слідчий суддя,-

                                                                       ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката  ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , на рішення прокурора– задовольнити.

Скасувати постанову керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_7 від 04.01.2022 року про відмову у задоволенні скарги, поданої в порядку ст.308 КПК України.

Зобов`язати уповноважену особу Шевченківської окружної прокуратури розглянути скаргу представника потерпілого – адвоката адвокатського об`єднання «Неофеліс Ло Груп» ОСОБА_3 на недотримання розумних строків слідчим під час досудового розслідування від 28.10.2021 року у кримінальному провадженні №12020220480003468.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя                                                         ОСОБА_1