31.01.22

11-кп/812/305/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року                                                м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в межах кримінального провадження №12021150020000117 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2022 року, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трикрати, Вознесенського району, Миколаївської області, громадянина України, одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України,

якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 до 19 березня 2022 року включно.

Учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_6

обвинувачений: ОСОБА_5

захисник: ОСОБА_7

потерпілі: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

________________________________________________________________

Провадження: № 11-кп/812/305/22                        Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_10

Категорія: в порядку КПК України                        Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1 .                                

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 19 березня 2022 року включно. Відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту та потерпілої ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду скасувати, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

Вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Зауважує, що прокурором не доведені ризики, вказані в клопотанні. Вважає, що застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним та занадто суворим.

Вказує, що має постійне місце проживання, а тому, на його думку, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контрою, буде доречним та доцільним.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021150020000117 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування заявленого клопотання, прокурор посилався на те, що на даний час, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, крім того, ризики, задля запобігання яких до останнього застосований вказаний запобіжний захід, станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2022 року задоволено клопотання прокурора та подовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 до 19 березня 2022 року включно. Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого, його захисника та потерпілу ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, заперечення потерпілої ОСОБА_9 та прокурора проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12021150020000117 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування заявленого клопотання, прокурор посилався на те, що на даний час, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, крім того ризики, задля запобігання яких до останнього застосований вказаний запобіжний захід, станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, пославшись на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, обставини вчинення та тяжкість інкримінованого йому злочину, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі. Судове провадження на даний час триває.

Крім того,  ОСОБА_5  не був офіційно працевлаштований, не мав стабільного джерела доходу, після скоєння ним злочину з місця події зник, раніше судимий, а саме 20 червня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі та звільнений 03 травня 2019 року умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів, проте на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КК України свідчить те, що обвинувачений обізнаний про адреси проживання свідків, потерпілої, їхні номери телефонів, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може вживати заходи впливу на вказаних осіб шляхом погроз фізичною розправою або умовлянь, знищенням або пошкодженням майна, з метою зміни ними показів на його користь. Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений чинив тиск на потерпілу ОСОБА_9 , про що судом було зазначено в ухвалі.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини та те, що він був засуджений 20 червня  2014 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі та звільнений 03 травня 2019 року умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів і обвинувачується у вчиненні злочину в період умовно-дострокового звільнення, можуть свідчити про можливість вчинення ним нових злочинів.

Вищенаведені підстави підтверджують наявність ризиків, передбачених, ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому висновок суду першої інстанції про наявність зазначених ризиків є правильним, а доводи апелянта в частині необґрунтованості висновків суду першої інстанції - безпідставними.

З урахуванням тяжкості злочину та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дії запобіжного у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу, про який просить апелянт, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Беручи до уваги доведеність обґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, про що просить апелянт.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2022 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                 ОСОБА_2                         ОСОБА_3