У Х В А Л А

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

          03 лютого 2011 року                                                                       справа №2н-265/2011

м.Краматорськ

          Суддя Краматорського міського суду Донецької області Марченко Л.М., розглянувши заяву обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»в особі директора виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа»Сухаренко С.Е. про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з опалення та гарячого водопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

          02.02.2011 року до Краматорського міського суду надійшла заява ОКП «ДТКЕ»в особі директора ВО «КМРТС»Сухаренко С.Е. про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2, який мешкає у АДРЕСА_1, заборгованості за послуги з опалення та гарячого водопостачання за період з жовтня 2008 року по вересень 2010 року в сумі 3172,04 грн., інфляційних в розмірі 472,95 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 116,82 грн., оплачених судового збору в сумі 25,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

          За вказаним видом вимог відповідно до ст.96 ЦПК України може бути виданий судовий наказ.

          В обґрунтування своїх вимог про стягнення з боржника  інфляційних та трьох процентів річних заявник послався на ст.96 ЦПК України (процесуальне право) та ст.625 ЦК України (матеріальне право).

          Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Вищенаведені три проценти річних є неустойкою у вигляді пені згідно ст.549 ч.3 ЦК України, яка обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Посилань заявника на «інший закон»матеріального права, яким врегульовано нарахування та стягнення неустойки з боржника у наведений період виникнення заборгованості, в заяві про видачу судового наказу не зазначено, договору між сторонами не укладено, додаткової відповідальності між сторонами не встановлено, а також заявником не враховані положення Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13.11.1996 року, дія кого була припинена лише 01.01.2011 року, та нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги введено проводити на суму заборгованості, яка утворилася з 01.01.2011 року.

          Таким чином, заявником заявлено вимоги про сплату неустойки та інфляційних, що породжує спір про право.

          Враховуючи те, що з заяви та доданих документів вбачається спір про право, згідно п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України є підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

          Постановити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині вимог стосовно неустойки та інфляційних є неможливим, оскільки згідно ч.5 ст.100 ЦПК України така ухвала може бути постановлена відносно тих заявлених вимог, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження відповідно до ст.96 ЦПК України.

Одночасно заявнику слід роз’яснити, що відповідно до ст.101 ч.2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.   Відповідно до ст.99 ч.2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

          Керуючись ст.ст.95,96,99,100 ч.3 п.2,101,293-294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

          Відмовити у прийнятті заяви обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»в особі директора виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа»Сухаренко С.Е. про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2   заборгованості за послуги з опалення та гарячого водопостачання.

Роз’яснити, що відповідно до ст.101 ч.2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.   Відповідно до ст.99 ч.2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Краматорського

міського суду                                                                      Л.М.Марченко