Справа  № 2-445/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 року

Ізмаїльський  міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Павлюк Л.П.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

комунального підприємства «Житсервіс-2»

до

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

про

стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В

Позивач пояснив, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,90 кв.м. Пільгами по оплаті відповідачі не користуються, разом із тим за період з березня місяця 2006 року по березень місяць 2010 року заборгованість склала 2982 грн. 62 коп., яку разом із витратами по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу просить стягнути з відповідачів солідарно.

Відповідачі допустили повторну неявку в судове засідання, оповіщені у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили.

Вислухавши пояснення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів.

Наявність укладеного між сторонами договору про надання комунальних послуг сторони не оскаржують, що також підтверджене випискою із особистого рахунку відповідачів. які відповідно до свідоцтва про право власності на житло за № 157 від 22 квітня 1999 року є власниками квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,8 кв.м.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вищезазначеного договору КП «Житсервіс-2» зобов'язано проводити весь комплекс робіт, необхідний для підтримання будинку в належному стані, а склад витрат підприємств житлового господарства, пов'язаних з витратами на утримання будинку та придомової території, які входять в плату за користування житлом, затверджені постановою Кабінету Міністрів України  № 939 від 22 липня 1998 року.

Тарифи надання комунальних послуг встановлені рішеннями № 241 виконавчого комітету ізмаїльської міської ради від 15 березня 2007 року та № 507 від 15 травня 2008 року.

Виконання позивачем покладений на нього комунальних послуг підтверджене долученою до матеріалів справи в судовому засіданні представником позивача доказами, зокрема актом обстеження будинку 06 травня 2010 року та укладенням договору від 30 травня 2009 року з Ізмаїльським УЖКГ на утримання житлових будинків і прибудинкових територій.

До матеріалів справи не долучені докази неналежного виконання позивачем обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги,  про надання яких пояснив представник позивача, входять до переліку послуг, визначених чинним законодавством.

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 20 вищевказаного закону України передбачене право відповідача на отримання послуг, а також п.5 ч.3 ст. 20 вказаного Закону передбачений обов'язок відповідача на оплату комунальних послуг.

Відповідно до частини 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

До наступного часу договір не розірваний, з оглядом на що суд вважає за необхідне проводити стягнення за надані позивачем комунальні послуги.

Згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом із тим, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами, з оглядом на що вважає обгрунтованим стягнення у період строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України.

Звернення позивача відбулось 15 липня 2009 року, з оглядом на що заборгованість розраховується за період, визначений позивачем і складає 2982 грн. 62 коп.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України розподіляються судові витрати, з оглядом на що з відповідачів на користь позивача стягуються 250 грн. та на користь держави 51 грн.

Разом із тим, відповідно до вимог ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язань. Відповідно до вимог ст. 543 ЦК України кредитор має права вимагати виконання обов'язку солідарно у разі наявності солідарного обов'язку боржників. З оглядом на стягнення заборгованості у грошовій сумі за договором, який не передбачає солідарної відповідальності, суд вважає необґрунтованими вимоги про солідарне стягнення, що у свою чергу передбачає стягнення у рівних частках.

Керуючись ст. 209-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь комунального підприємства «Житсервіс-2» 3232 грн. 62 коп., на користь держави 51 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошеня.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя