Справа № 22-ц-510/2011 Головуючий у I інстанції – Висоцька Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач - Боброва І. О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБобрової І.О. ,
суддів:Лакізи Г.П., Литвиненко І.В.,
при секретарі:Марченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ „СП Транс Люкс” на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 31 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ „СП Транс Люкс” про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ТОВ „СП Транс Люкс” просить рішення від 31.12.2010 р. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішенням Корюківського районного суду від 31.12.2010 року позов задоволений частково. ОСОБА_5 поновлений на роботі у ТОВ „СП Транс Люкс” верстатником деревопереробного комплексу. З відповідача стягнутий середній заробіток на користь ОСОБА_5 в сумі 980 грн. 46 коп. та моральна шкода в сумі 250 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ „СП Транс Люкс” на користь держави державне мито в розмірі 51 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи в суді.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким що прийнято з невірним застосуванням і порушенням норм матеріального права. Судом не повністю були досліджені всі обставини справи, які мають суттєве значення для правильного розгляду справи, що привело до прийняття незаконного судового рішення. Так, апелянт посилається на те, що позивачу було відомо про факт звільнення, тому в даному випадку ніякий вимушений прогул не мав місця. Також апелянт зазначає, що всі належні позивачеві суми при звільненні йому були виплачені.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Судом по справі встановлено, що позивач ОСОБА_5 працював у відповідача з 01.08.2009 року верстатником деревопереробного комплексу.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом №44/26-10 від 26.10.2010 року директора ТОВ „СП Транс Люкс” відповідно до ст.147 КЗпП України ОСОБА_5 оголошено догану в зв’язку з невиконанням своїх посадових обов’язків (а.с.63), про що складений відповідний акт від 26.10.2010 року (а.с.58).
Відповідно до наказу №45/27-10 від 27.10.2010 року ОСОБА_5 був звільнений з роботи за п.4 ч.1 ст.40, ст.147 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин (а.с.62). Видачі наказу передувало складання 27.10.2010 р. акту про відсутність на робочому місті позивача з 12 год. і до кінця робочого дня – 17-00 (а.с.49).
Судом першої інстанції в судовому засіданні достовірно було встановлено, що згідно з наданим табелем обліку робочого часу за жовтень 2010 року ОСОБА_5 працював неповний робочий день (а.с.47), оскільки раніше ним була подана відповідна заява на переведення на неповний робочий день. Так, в табелі обліку використаного робочого часу зазначено 2 години всі робочі дні, крім 18-22 жовтня 2010 року включно, де зазначено 4 робочі години. 27.10.2010 року позивач перебував на робочому місці до 12 години, що виключає можливість прогулу ним в цей день з 8 до 12 години при неповному робочому дні. Відповідно до табелю обліку використаного робочого часу (а.с.47) 27 жовтня позивач знаходився на робочому місці 2 години. Наказ про звільнення було оголошено 27 жовтня близько 12 години, коли позивач ще перебував на території підприємства. Тож, з врахуванням цих даних наявність прогулу не підтверджено жодним доказом та з врахуванням даних табелю допустити прогул не можливо за умови визначеного робочого часу 2 години, тоді як прогулом вважається відсутність на роботі без поважних причин протягом усього робочого часу або відсутність більш ніж 3 години протягом робочого дня (ст.40 ч.1п.3 КЗпП України).
Крім того, процедура звільнення позивача була проведена без дотримання ст.149 КЗпП України.
Доводи апелянта щодо допущеної описки в табелі обліку використаного робочого часу за жовтень 2010 р. та про відмову в наданні пояснень при звільненні ОСОБА_5 належними доказами не підтверджені, тому до уваги колегією суддів не приймаються.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позов в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі підлягає задоволенню, виходячи з того, що звільнення позивача було здійснено без правових підстав. Даний висновок суду відповідає матеріалам справи і повністю грунтується на вимогах закону.
Також суд апеляційної інстанції погоджується зі стягненням відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України з відповідача на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 980 грн. 46 коп. Доводи апелянта щодо виплат позивачеві всіх належних йому сум є безпідставними, оскільки судом стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення законних прав позивача з вини відповідача внаслідок незаконного звільнення з роботи призвели до душевних страждань. Таким чином, позивачу була заподіяна моральна шкода, а тому з врахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступені вини відповідача та обставин справи, а також виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування позивачу судом першої інстанції визначено вірно.
Судом першої інстанції була дана вірна юридична оцінка всім доказам по справі на підставі їх повного і всебічного досліджених.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ТОВ „СП Транс Люкс” відхилити.
Рішення Корюківського районного суду від 31 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: