0827\2-529\2011

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

15 лютого 2011 р.                                                                        м. Запоріжжя

Шевченківський районний  суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді                                                          Кляшторного В.С., при секретарі Керопян В.Ф.,  розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання недійсними окремих умов договору та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05.10.2010 року звернулась   до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання недійсними окремих умов договору та зобов’язання вчинити певні дії.

В  позові зазначила, що 30.05.2008 року  між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк»(нині ПАТ КБ «ПриватБанк»)  був укладений кредитний договір № ZPJ0GA0000000110, згідно якому  позивачці було надано кредит в іноземній валюті  на зазначених цим договором умовах  під зобов’язання повернути кредит та сплатити інші платежі.

На думку позивачки при укладенні договору  були порушені її права, як споживача, зокрема право на  належну  доступну інформацію про послугу (надання кредиту), що повинна забезпечити можливість її свідомого і компетентного вибору.

Той факт, що позивачка  поставила  свій підпис  на Договорі зовсім не свідчить про те, що  вона мала  можливість  для  свідомого вибору.

Незважаючи на положення  «Правил  надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», позивачці не було  надано інформацію про наявні форми  кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов’язаннями  споживача; переваги та недоліки  пропонованих схем кредитування; значення процентної ставки та порядок обчислення  процентних доходів відповідно до вибраного банком   методу згідно вимогам нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку  всіх комісій (тарифів) банку, що пов’язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту; абсолютного значення  подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок  якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі  за супутні послуги, пов’язані  з наданням  кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем  як  на користь банку  так і на користь  третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення   кредиту; обґрунтування вартості  супутньої послуги.

Пунктом  8.1. Договору  та Додатку № 1  визначені всі  види платежів, які позичальник  повинен сплачувати банку.

Окрім щомісячної сплати відсотків ці платежі включають  також такі види: разову  винагороду за надання  фінансового інструменту в сумі 1050 доларів США;   щомісячну винагороду  за резервування  ресурсів в розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів. Позивачці  не зрозуміло за що конкретно вона повинна сплачувати зазначені кошти.

Крім цього, відповідно  до п.п. 8.1., 2.1.3., 2.2.7 Договору  позивачка сплатила банку суму в розмірі 4750 доларів США, ніби на сплату  страхових платежів, однак проаналізувавши  зазначені пункти в договору та договори страхування майна та особистого страхування, з»ясовується наступне:   

-в договорі  вже містяться  умови про сплату страхових платежів за страхування майна  та особистого страхування  в розмірі 300 доларів США та 175 доларів США відповідно;

-згідно додатку № 1 до договору та договорів страхування майна та особистого страхування  суми  страхового щорічного платежу складають 1455,60 грн. та 849,10 грн. відповідно;

-у додатку № 1 до договору, де вказана  загальна  вартість кредиту  такий вид витрат на сума 4750 доларів США  відсутні взагалі.

На думку позивачки, вона сплатила банку  суму в розмірі 4750 доларів США  за послуги чи дії, які не зрозумілі для неї. Підстави, мета  та обґрунтування  вартості цієї досить значної суми  та сумнівної послуги не розтлумачені позивачці. У зв’язку з чим, позивачка вважає, що ця сума сплачена нею банку безпідставно  та незаконно, в порушення  законодавства про захист прав споживачів.

У зв’язку з зазначеним, позивачка вважає, що банком порушені її права як споживача, у зв’язку з чим звернулась до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк»щодо ненадання  їй  при укладенні кредитного договору № ZPJ0GA0000000110 від 30.05.2008 року  достовірної та своєчасної інформації про послугу, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору; визнати недійсними окремі  умови пункту 8.1., пункти 2.1.., 2.2.7 кредитного договору  № ZPJ0GA0000000110 від 30.05.2008 року щодо встановлення таких платежів на користь банку - разова винагорода за надання фінансового інструменту в сумі 1050 доларів США, щомісячна винагорода  за резервування ресурсів в розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, а також платежу  в розмірі 4750 доларів США на сплату  страхових платежів; визнати незаконними дії відповідача з отримання  від позивачки  платежу в розмірі 4750 доларів США при наданні кредиту за договором  № ZPJ0GA0000000110 від 30.05.2008 року згідно п.2.2.7.; визнати незаконними дії банку з отримання від позивачки  платежу  у вигляді разової винагороди за надання  фінансового інструменту  в сумі 1050 доларів США та щомісячної винагороди за резервування ресурсів  в розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів згідно п. 8.1. кредитного договору; зобов’язати банк провести відповідний  перерахунок боргу за кредитним договором та внести зайво  сплачені позивачкою кошти  в рахунок погашення тіла кредиту, стягнути з банку понесені судові витрати.

              В судове засідання  представник позивачки ОСОБА_2  не з»явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності на позовних вимогах наполягав.

          Представник відповідача  - ПАТ КБ «ПриватБанк»до суду не з»явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив в позові відмовити на підставі наданих раніше письмових заперечень.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.05.2008 року  між позивачкою ОСОБА_1  та ЗАТ КБ «ПриватБанк»(нині ПАТ КБ «ПриватБанк»)  був укладений кредитний договір № ZPJ0GA0000000110, згідно якому  позивачці було надано кредит в розмірі 41275 доларів США   на зазначених цим договором умовах  під зобов’язання повернути кредит та сплатити інші платежі. Розмір відсотків за користування кредитом складає 1,25 % на рік  на суму залишку  заборгованості. Кінцевий термін  повернення кредиту 30.05.2018 року.

Відповідно до умов  договору  погашення заборгованості  здійснюється  в наступному порядку: щомісяця  позичальник повинен  здійснювати платіж у розмірі 690,08 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості  за кредитом, відсотками, винагородою, комісією, а також інші витрати.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором  між  банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 30.05.2008 року, згідно якому  ОСОБА_3 передав  в іпотеку  житловий АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі.

Умовами  кредитного договору передбачено, що частина  кредитного ліміту у розмірі 4750 доларів США передбачена  на сплату страхових платежів.

Згідно п.35 ч.1 ст. 7 Закону України «про страхування»страхування предмету іпотеки  від ризику випадкового знищення, випадкового пошкодження  або псування  є обов’язковим видом страхування.  

У зв’язку з чим, 30.05.2008 року  ОСОБА_1 застрахувала  майно, що є предметом іпотеки, а також уклала договір особистого страхування, зо що сплатила страхові платежі.  У зв’язку з тим, що строк дії договору страхування  - 1 рік, а термін повернення кредиту встановлений –10 років, з метою постійного  перебування предмету іпотеки та особистого здоров»я позичальника  під страховим захистом, кредитним договором передбачена  певна зарезервована сума грошових коштів, яка  входить до кредитного ліміту, яка в даному випадку складає 4750 доларів США для сплати страхових платежів  у випадку неподання  позичальником до банку  доказів оплати щорічних страхових платежів за власні кошти. Банк  перераховує кошти на рахунки страхової компанії, чим лонгує існуючі  укладені договори страхування.     Саме тому розмір кредитного ліміту, що передбачений  на сплату страхових  платежів  не включається до графіку погашення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована  на встановлення, зміну  або припинення  цивільних прав та обов’язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та  визначенні  умов  договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, на думку суду,  умови договору щодо сплати щомісячної винагороди  та комісії резервування ресурсів не підлягають скасуванню, оскільки при укладенні договору сторони дійшли згоди щодо цих вимог.  

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином   відповідно до умов договору  та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений  строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання  сторонами.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння  відмова  від зобов’язання  або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Згідно ст.. 651 ЦК України  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

В свою чергу ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. (При укладенні кредитного договору Позивач та Відповідач у повному обсязі дотримались вимог чинного законодавства та моральних засад суспільства).

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (При укладенні кредитного договору, як Позивач так і Відповідач є особами, які мають повний обсяг цивільної дієздатності).

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. (Як Позивач, так і Відповідач добровільно уклали кредитний договір, добровільно обрали його умови).

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. (у відповідності до ч. 1 ст. 1047 ЦК України кредитний договір укладено у письмовій формі).

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Внаслідок укладення Кредитного договору ОСОБА_1  отримала від Відповідача кредит, що не заперечується позичальником, внаслідок чого настали наслідки, передбачені Кредитним договором (щомісячна сплата заборгованості згідно графіку тощо.

При укладенні Кредитного договору позичальником  та Відповідачем повністю були  дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, а як наслідок відсутні підстави для визнання кредитного договору, та договору іпотеки недійсними, що передбачено ст. 215 ЦК України.

          Частиною 10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено наступне:

            «Якщо кредитодавець   згідно  з  договором  про  надання споживчого кредиту одержує  внаслідок  порушення  споживачем  умов договору  право  на  вимогу  повернення споживчого кредиту,  строк виплати  якого  ще  не  настав,  або  на  вилучення  продукції  чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

    1) затримання  сплати  частини   кредиту   та/або   відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

    2) перевищення  сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або
    3) несплати споживачем більше однієї виплати,  яка  перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або
    4) іншого  істотного  порушення  умов  договору  про  надання споживчого кредиту.
              Якщо кредитодавець  на  основі  умов  договору  про   надання споживчого  кредиту вимагає здійснення внесків,  строк сплати яких не настав,  або повернення споживчого  кредиту,  такі  внески  або повернення  споживчого  кредиту  можуть  бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати  одержання  повідомлення про  таку  вимогу  від  кредитодавця.  Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення  умов  договору  про  надання  споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.»

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд  не вбачає підстав для задоволення  позову.

Керуючись  ст. 8 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 256-267, 509, 510, 525, 526, 530, 554, 626, 627, 628, 629, 631, 638, 651, 652 1046, 1054  Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", ст..ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06/11/2009 року №9, ст.ст. 10, 11,  88, 209, 212, 214, 215,  294 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

В задоволенні  позову ОСОБА_1 до  Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання недійсними окремих умов договору та зобов’язання вчинити певні дії,   - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                      Суддя                                                                                  В.С. Кляшторний