Постанова

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а-300/2011 року

04 лютого 2011 року                                                                                      м. Канів Черкаської області

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Бурлака О.В. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Канів про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Канівського міськрайонного суду з позовом в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Канів відносно відмови виплати пенсії у відповідно до ст.ст.39,51,67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язати УПФУ в м. Канів здійснити перерахунок та виплату  доплати  до пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі мінімальної заробітної плати та 15% мінімальної пенсії за віком за період з 01.07.2007р. по 31.12.2010р. та в подальшому проводити нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою судді від 24.01.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Канів про стягнення заборгованості в частині зобов’язання нарахувати та стягти недоплаченої пенсії відповідно до ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.01.2008р. по 21.07.2010р.залишено без розгляду внаслідок пропуску строку звернення до суду, в іншій частині позовних вимог відкрито скорочене провадження в справі. Копія ухвали направлено сторонам.

На адресу суду від представника відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Канів Черкаської області надійшло заперечення, управління Пенсійного фонду України в м. Канів діяло в межах законодавства та не допускало порушень по питанню виплати доплати працюючим пенсіонерам за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, яка передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року та постановою КМУ від 26.07.1996 р. № 863. Крім цього, пояснив, що даний вид доплат проводиться в межах видатків, які виділені Головним управлінням. Управління Пенсійного фонду України на місцях, виконують лише делеговані повноваження з питань соціального захисту і до їх компетенції не входить прийняття рішень по визначенню розмірів доплат і компенсацій. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Суддя, оцінивши повідомленні позивачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення та в порядку, передбаченому ст. 183-2 ч.4 КАС України без виклику сторін в скороченому провадженні.

При прийнятті постанови суд керується:        

- ч.2 ст.19, ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55, 75, 92, 152 Конституції України,    

-  ст. 1, 13, 39, 51, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;        

- Законами України «Про державний бюджет України на 2007-2010 р.р.»,    

- рішенням Конституційного Суду України № 20-рп від 01.12.04 року, №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року, №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року;    

- ст.ст.1,10, 28, 46, 81 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;        

-  правовими позиціями Вищого Адміністративного Суду України,    

-  ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року №3477-ІУ;    

- п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 01.11.1996 р. № 9;    

- ст.2, ч.2 ст. 5, ст.ст. 8, 9, 94, 99, 183-2, 186 КАС України.      

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, копією посвідчення серія НОМЕР_1 (а.с.6), що позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, та є пенсіонером (посвідчення НОМЕР_2)

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку УПФ в м.Канів як пенсіонер за віком та отримує додаткову пенсію і доплату до пенсії (а.с.5) і звернувся до відповідного управління з заявою про перерахунок пенсії.

Судом встановлено, що відповідач виплачує позивачу додаткову пенсію та доплату до пенсії як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС в порядку, передбаченому Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(пп. 2 п.41 розділу ІІ Закону), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 863

Оскільки відповідач визначив та виплачує позивачу основну та додаткову пенсію в розмірі, що не відповідає розміру встановленому ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»і відмовляється здійснити перерахунок та визначити основну та додаткову пенсію позивача у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.

Згідно ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд вважає, що порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату йому додаткової пенсії, як особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії починаючи з 22.07.2010р.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсія –щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню пенсії.

Отже, виплату позивачу пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежує право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-кого терміну або строку виплати пенсії.

Крім цього, ураховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

У відповідності до ч.2 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 39,51, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28,46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 122, 160, 162, 183-2, 186,256 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Канів про стягнення заборгованості - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Канів Черкаської області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку додаткової пенсії та доплати до пенсії відповідно до ст.ст.39,51,67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Канів Черкаської області перерахувати ОСОБА_1 додаткову пенсію та доплату до пенсії відповідно до ст.ст.39,51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:

додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії у відповідності до ст.ст. 39,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі мінімальної заробітної плати з 22.07.2010р., за виключенням отриманих раніше коштів.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

Копію постанови суду направити сторонам.

Постанова суду підлягає негайному виконанню

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

        Головуючий                                                                                О.В.Бурлака