ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2007 р. Справа № 4/195-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Зав'язуна В.С.
Зарудяної Л.О.
при секретарі Кулик О.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від прокуратури: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Відродження", с. Жерденівка Гайсинського району
на рішення господарського суду Вінницької області
від "12" липня 2007 р. у справі № 4/195-07 (суддя Білоус В.В.)
за позовом Прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке міське відділення №8672, м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Відродження", с. Жерденівка Гайсинського району
про стягнення 159147,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 липня 2007 р. у справі №4/195-07 позов прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке міське відділення №8672 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Відродження" про стягнення 159147,92 грн. задоволено частково:
- у вимогах про стягнення 1791,92 грн. за видачу виконавчого напису відмовлено;
- стягнуто з ТОВ АПК "Відродження" на користь позивача 150000 грн. боргу з неповернутого кредиту, 9147,92 грн. боргу зі сплати відсотків за користування кредитом;
- стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 1591,47 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин справи та за невідповідності висновків суду обставинам справи, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у позові.
При цьому, вимоги скаржника обґрунтовані наступним:
- відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України , положення абзацу 4 ч.1 ст.2 АПК України в контексті п.2 ст.121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності; під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Оскільки, як зазначає скаржник, спір у даній справі виник між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке міське відділення №8672 та ТОВ АПК "Відродження", то прокурор Замостянського району м.Вінниці пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності, а тому, суд першої інстанції повинен був повернути таку позовну заяву та додані до неї матеріали без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.63 ГПК України;
- в засідання господарського суду, які відбулись 19.06.2007 р. та 12.07.2007 р. ТОВ АПК "Відродження" не направило свого представника та не виконало вимог ухвал суду від 08.05.2007 р. та 19.05.2007 р., оскільки не отримувало даних ухвал.
Позивач виклав свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.12-14, т.2), вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами всебічного та об'єктивного розгляду матеріалів справи.
Прокурор письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
В засідання суду учасники процесу своїх представників не направили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 р.
27.11.2007 р. на адресу суду надійшла телеграма від представника ТОВ АПК "Відродження" Вересюка М.В. з клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із перебуванням його на стаціонарному лікуванні в лікарні. Доказів в обґрунтування вказаного клопотання не надано.
Колегією суддів розглянуто вказане клопотання та відхилено, враховуючи, що ТОВ АПК "Відродження" як юридична особа мала право, зважаючи на положення ст.28 ГПК України, направити в судове засідання іншого представника, уповноваживши його довіреністю.
Крім того, з врахуванням приписів ст.101 ГПК України, нез'явлення в судове засідання представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту місцевого господарського суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
13.12.2001 р. між сторонами у справі - Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке міське відділення №8672 (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Відродження" (позичальник) укладено кредитний договір №1 (а.с.29-31, т.1), за яким банк надає позичальнику кредит на придбання паливно-мастильних матеріалів, міндобрива та поточні виробничі потреби в розмірі 150000 грн. строком на 12 місяців до 13.12.2002 р. зі сплатою 34% річних за користування кредитом (п.1.1. договору).
Розділом 2 кредитного договору встановлено, що кредит надається під заставу майна, договір застави є невід'ємною частиною цього договору. Кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
17 грудня 2001 року з метою забезпечення виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №1, між сторонами укладено договір застави (а.с.55-57,т.1), згідно якого заставодавець (ТОВ АПК "Відродження") передає, а заставодержатель (банк) приймає в заставу майно, що належить на праві власності відповідачу. Предметом застави за цим договором (п.1.1.1. договору) є сільськогосподарська техніка в кількості 10 одиниць, загальною вартістю 874613 грн.
Відповідно до п.4.2. договору, позичальник - ТОВ АПК "Відродження" зобов'язалось забезпечити повернення кредиту шляхом перерахування банку коштів на підставі платіжних доручень з поточних рахунків, відкритих в банківських установах в строк до 13.12.2002 року.
Отримання відповідачем суми кредиту - 150000 грн. підтверджується меморіальним ордером №1 від 17.12.2001 р. (а.с.109, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаний строк ТОВ АПК "Відродження" коштів не повернуло.
З обґрунтованого розрахунку позовних вимог (а.с.72,73-77 т.1) з врахуванням умов кредитного договору, вбачається, що ТОВ АПК "Відродження" зобов'язано було повернути у вказаний строк (до 13.12.2002 р.) 150000 грн. кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом з 17.12.2001 р. по 18.06.2002 р. в сумі 25569,86 грн.
Водночас, наявні в матеріалах справи платіжні документи (а.с.78-81,110-114, т.1) свідчать, що відповідачем на виконання вказаного договору сплачено лише 16421,94 грн. на погашення відсотків за користування кредитом. Останній платіж здійснено відповідачем 29.07.2002 р.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 150000 грн. неповернутого кредиту та 9147,92 грн. відсотків за користування кредитом, що разом становить 159147,92 грн.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на те, що ТОВ АПК "Відродження" своєчасно не повернуло кредит та відсотки за користування кредитом, 18.06.2002 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1. за вчиненням виконавчого напису на суму 165886,89 грн., в т.ч. 1791,00 грн. витрат по вчиненню виконавчого напису (а.с.58,т.1). Згідно ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис був направлений у Гайсинський районний відділ ДВС (за місцем заставленого майна).
20.06.2002 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого напису.
14.08.2003 р. державним виконавцем Гоцуляком В.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно даної постанови, державним виконавцем встановлено, що вказане в договорі застави майно ТОВ АПК "Відродження" не належало, на території товариства не виявлено. Виявити місцезнаходження вказаної сільськогосподарської техніки немає можливості, так як згідно довідки інспекції держтехнагляду, вказане майно за ТОВ АПК "Відродження" зареєстровано не було (а.с.62, т.1).
Враховуючи викладене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення 1791,00грн. витрат на вчинення виконавчого напису, зважаючи, по-перше, на передбачене законодавством право позивача та можливість його звернення до суду за захистом свого права; по-друге, на відсутність, в даному випадку, необхідної для відшкодування збитків сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою, вини.
Разом з тим, позовні вимоги до відповідача в частині 159147,92 грн. є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині.
Слід зазначити, що 16 лютого 2006 року ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке міське відділення №8672 було подано до Господарського суду Вінницької області заяву про порушення справи про банкрутство (справа №10/22-06).
З відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство вбачається, що ТОВ АПК "Відродження" станом на березень 2006 року працює в нормальному режимі, заборгованості по заробітній платі та перед бюджетом не має; як і будь-який суб'єкт підприємництва має дебіторську та кредиторську заборгованості.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.03.2006 р. у справі №10/22-06 провадження у даній справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Відродження" припинено у зв'язку з ненаданням заявником доказів неплатоспроможності боржника.
Стосовно доводів, наведених в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Замостянського району м.Вінниці з посиланням на приписи ст.121 Конституції України, ст.2 ГПК України 15.12.2006 р. подав до господарського суду Вінницької області позовну заяву в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке міське відділення №8672 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Відродження" 159147,92 грн. заборгованості згідно відповідного кредитного договору (а.с.6-9, т.1).
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Стаття 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає статус державних банків. У відповідності до даної норми, державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом. До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Президента України №106 від 20.05.1999р. з метою вдосконалення структури та організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника і забезпечення прозорості та стабільності діяльності банку, Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України було перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".
ВАТ "Державний ощадний банк України" є державною установою, що підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України №876 від 21.05.1999 р., згідно якої 100 відсотків акцій банку належить державі. Пунктом 1 вказаної постанови встановлено, що ВАТ "Державний ощадний банк України" є правонаступником прав і обов'язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України.
Згідно п.5 Статуту ВАТ "Державний ощадний банк України", засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України.
З положення про філію - Вінницьке міське відділення №8672 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", зареєстрованого 30.01.2004 р. начальником Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області, філія - Вінницьке міське відділення №8672 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" є відокремленим структурним підрозділом ВАТ "Державний ощадний банк України", що не має статусу юридичною особи і здійснює банківську діяльність від імені та в інтересах Банку на підставі цього Положення відповідно до Статуту Банку та вимог законодавства.
Згідно п.12 Статуту ВАТ "Державний ощадний банк України", метою діяльності банку є одержання прибутку від виконання банківських операцій та провадження іншої діяльності відповідно до законодавства, створення сприятливих умов для розвитку економіки та підтримки вітчизняного товаровиробника, переважно підприємств малого та середнього бізнесу, кредитна та фінансова підтримка процесів структурної перебудови, зміцнення та реалізація виробничого і торгового потенціалу галузей економіки, розвиток ощадної справи, всебічне банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб.
Отже, діяльність Ощадбанку є сферою державного регулювання (аналогічною є позиція Вищого господарського суду України в постанові від 04.10.2006 р. у справі №02-2а).
Зважаючи на викладене, ВАТ "Державний ощадний банк України" є органом, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Враховуючи, що ВАТ "Державний ощадний банк України" є державним банком України, кредитування здійснюється з державних коштів, а тому підприємства, які не розрахувались за наданий кредит та відсотки за його користування завдають збитки безпосередньо державі. А тому, на думку колегії, в даній ситуації інтереси держави мають місце.
Таким чином, доводи скаржника з даного приводу не знайшли свого підтвердження та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не приймаються судовою колегією до уваги.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги, слід зазначити, що з протоколу судового засідання від 08.05.2007 р. вбачається, що в засіданні був присутній представник відповідача Майданюк Л.Г. та що у його присутності було проголошено ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.05.2007 р., якою було відкладено розгляд справи на 19.06.2007 р., а тому безпідставним є твердження скаржника про те, що йому невідомо було про вимоги ухвал суду та про дату судового засідання.
Крім того, дії суду першої інстанції щодо прийняття рішення за відсутності представника відповідача та неподання ним витребуваних документів, відповідають приписам ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачена можливість, у разі неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів, розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним та матеріалами справи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту; апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12 липня 2007 р. у справі №4/195-07 має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Відродження", с.Жерденівка Гайсинського району залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12 липня 2007 р. у справі №4/195-07 - без змін.
2. Справу №4/195-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Зав'язун В.С.
Зарудяна Л.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - прокурору
5 - в наряд