Справа №  2-860/11

РІШЕННЯ

11 січня 2011 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф. при секретарі Кривицькій К.Л.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в   м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ЖБК «Трансформаторник-9», ОП ЗМБТІ, ОСОБА_3,  про припинення права на частку у спільному майні та  визнання права власності на частку нерухомого майна

встановив:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з  зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1. помер її чоловік ОСОБА_4 Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1  ЖБК «Трансформаторник-9». Крім позивачки та її сина ОСОБА_3, спадкоємцем першої черги після померлого є його донька ОСОБА_2

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2005р.  за ОСОБА_2 визнано право власності на спадкове майно  на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2.

За ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 2/3 та 1/6 частку квартири відповідно на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2010р.

Виходячи з того, що квартира є однокімнатною і не може бути поділеною, частка ОСОБА_2 у спільній власності є незначною, при цьому вона забезпечена житлом, в спірній квартирі не проживає, ніколи не була зареєстрована, позивачка у 2005 році, після набрання рішенням від 27.09.2005р. законної сили, запропонувала ОСОБА_2 сплатити їй грошима вартість її частки  квартири в сумі 1048,00 грн.

Отримати компенсацію за свою частку позивачка відмовилася, між тим 25.11.2009р.  сама звернулася з листом з вимогою виплатити їй вартість частки у спільному майні. 28.11.2009р. позивачка надіслала на її адресу поштовим переказом 1048,00 грн., однак гроші відповідачка отримувати відмовилася, грошовий переказ був повернутий.

Посилаючись на ст. 365 ЦК України, позивачка просить припинити право ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на цю частину квартири.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 365 ЦК України  позивачка внесла на депозитний рахунок суду суму, необхідну для виплати відповідачці, у розмірі  2393,66 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Пояснила, що вартість частки квартири, що належить відповідачці, була визначена рішенням суду виходячи з залишкової балансової вартості квартири на той час від 27.09.2005р., і становить 1048,00 грн. Враховуючи, що на час розгляду даної справи залишкова балансова вартість квартири становить 14362,00 грн.,  у розрахунку  з цієї суми вартість 1/6 частки квартири становить 2393,66 грн., позивачка внесла 2393,66 грн. на депозитний рахунок суду  відповідно до вимог закону.  

Відповідачка проти припинення її права власності на 1/6 частку квартири не заперечує, однак не погоджується з тим, що суму компенсації слід розраховувати з залишкової балансової вартості квартири,  в судове засідання надала висновок про ринкову вартість спірної квартири.

 Треті особи в судове засідання не з’явилися,  надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.   Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ІНФОРМАЦІЯ_1. після смерті  ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Зазначена квартира належить на праві спільної часткової власності спадкоємцям першої черги ОСОБА_1, ОСОБА_3, які зареєстровані та проживають у цій квартирі, та ОСОБА_2, яка в даній квартирі не проживає та не зареєстрована.   

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2005р.  за ОСОБА_2 визнано право власності на спадкове майно на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.30). За ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано право власності відповідно на 2/3 та 1/6 частку квартири  на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2010р. (а.с.31-33).

Реєстрація права власності здійснена в ОП ЗМБТІ, що підтверджується Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10, 80), технічним паспортом на квартиру (а.с.8-9).

Намір ОСОБА_2. отримати компенсацію за свою частку у спільному майні,  пропозиція ОСОБА_1 сплатити вартість частки у розмірі 1048,00 грн. та відмова ОСОБА_2. отримати вказану суму підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність на час розгляду справи правових підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спільному майні, оскільки ця частка  є незначною, річ є неподільною,  припинення права власності не завдасть істотної шкоди ОСОБА_2., тому що вона забезпечена іншою житловою площею, спільне володіння і користування майном є неможливим. Відповідачка проти припинення її права власності у спільному майні не заперечує.   

Спірним є питання щодо визначення  вартості  отриманої у спадок квартири та відповідно її часток для вирішення даного спору. Домовленості між сторонами з цього питання не досягнуто.

Представник позивача наполягає, що для вирішення даного питання має застосовуватися залишкова балансова вартість квартири, яка на час розгляду справи становить 14362,00 грн.  відповідно до   довідки ОП ЗМБТІ (а.с.11).   При цьому посилається на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2005р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом про усунення від спадкування, яким було вирішено «визнати за ОСОБА_2.  право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3, вартістю 1048,00 грн.».   

Між тим, встановлений даним рішенням факт вартості  1/6 частки квартири у розмірі 1048,00 грн. з розрахунку залишкової балансової вартості квартири  у 2005 році, не має преюдиціального значення для вирішення даної справи, оскільки при вирішенні спору про припинення права на частку у спільному майні,  при недосягненні згоди між сторонами, має враховуватися  дійсна вартість майна на час розгляду справи.   

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові №7 від 04 жовтня 1991 року з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства,  що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»в ч.3 та 4 п. 6 що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику,  що виділяється,  за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін,  а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума,  за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості.

Для встановлення дійсної вартості квартири, що є предметом спору, сторони надали відповідні експертні висновки, результати яких суттєво не відрізняються.

Так, відповідачем надано висновок ПП «Агентство нерухомості «Мітра» про ринкову вартість спірної квартири, згідно з яким станом на 30.11.2010р.  її ринкова вартість становить 180000,00 грн. (а.с.29).

Позивачем надано звіт суб’єкта оціночної діяльності про ринкову вартість спірної однокімнатної квартири, відповідно до якого ринкова вартість об’єкту оцінки станом на 09.12.2010р. складає 167734,00 грн. (а.с.50-79).

Відповідач не заперечує проти того, щоб при розрахунку судом було взято до уваги наданий позивачем висновок про реальну вартість квартири,  однак позивач категорично заперечує проти здійснення розрахунку виходячи з реальної вартості квартири і не погоджується  попередньо внести вартість 1/6 частки квартири  на депозитний рахунок суду.  

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не дотримано необхідної умови попереднього внесення  вартості частки майна на депозитний рахунок суду для постановлення рішення про припинення права особи на частку у спільному майні.

Керуючись ст.ст. 355, 356, 364, 365 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ЖБК «Трансформаторник-9», ОП ЗМБТІ, ОСОБА_3,  про припинення права на частку у спільному майні та  визнання права власності на частку нерухомого майна –відмовити.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя:                                                                                          Турбіна Т. Ф.