Справа №  2-704/11

РІШЕННЯ

17 січня 2011 року     Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

           головуючого судді                  Турбіної Т.Ф.,

           при секретарі                          Кривицькій К.Л.    

           розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Запорізької міської ради, треті особи: ОП ЗМБТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3,   Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про визнання  права власності на самочинно збудоване майно,          

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1  звернулася до   суду з позовною заявою  до Запорізької міської ради, треті особи: ОП ЗМБТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3,   про визнання  права власності на самочинно збудоване майно, зазначивши, що вона на підставі договору дарування набула право власності на 19/100 частин жилого АДРЕСА_1. Право власності внесено до реєстру прав власності на нерухоме майно в ОП ЗМБТІ 26.05.2008р. за номером 897.

Співвласниками будинку є ОСОБА_2, якому на праві власності належить Ѕ частка житлового будинку, та ОСОБА_3, якій належить 31/100 частка житлового будинку.

У зв’язку з необхідністю під час проживання за вказаною адресою для особистих господарських потреб позивачкою були побудовані приміщення: коридор  а3   площею 2,9 кв.м., кухня А1 част. 3-2  –0,5 кв.м., санвузол а2 площею 6,2 кв.м. Відповідність самочинно збудованих об’єктів відповідним державним будівельним та санітарним нормам і правилам підтверджується висновками пожежної служби та державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Співвласники будинку проти визнання за позивачкою права власності на самочинно збудоване нею майно не заперечують. Посилаючись на вимоги ст.ст. 357, 376 ЦК України, позивачка просить визнати за нею право власності на зазначене самочинно збудоване  майно, визнати його відповідність державним будівельним та санітарним нормам, зобов’язати ОП ЗМБТІ зареєструвати за позивачкою право власності на самочинно збудовані житлові приміщення.    

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову не заперечувала, пояснила, що позивач  зверталася до органу місцевого самоврядування з питання узаконення об’єктів самочинної реконструкції і будівництва, однак рішення з цього питання відсутнє і наразі в адміністративному порядку  вирішене не може бути, що свідчить про наявність спору про право.   

Третя особа ОП ЗМБТІ подала заяву про розгляд справи за відсутності його представника, проти позову не заперечує крім вимоги про зобов’язання ОП ЗМБТІ зареєструвати право власності.

Третя особа ОСОБА_2  подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.   Третя особа ОСОБА_3 у судове засіданні не з’явилася, згідно ч.3 ст. 76 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином,  заперечень проти позову не надала.

Третя особа Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради подала заяву про розгляд справи за відсутності його представника,  вважає за можливе позов задовольнити в частині визнання права власності на самовільно збудовані споруди, в частині встановлення відповідності самочинно збудованих споруд будівельним нормам позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши і оцінивши докази по справі, суд вважає, що  заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у ч. 5 ст. 11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених ст. ст. 335, 376, 392 ЦК України.   

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У відповідності до ч.5 ст. 376 ЦК України суд може визнати право власності на самовільно побудовані споруди, якщо це не порушує права інших осіб.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне  будівництво  за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, згідно із законодавством, державними стандартами, регіональними та місцевими правилами забудови, містобудівною, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.       

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 14.03.2008р. ОСОБА_1 прийняла в дар 19/100 частин житлового АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі, розташованого на неприватизованій земельній ділянці площею 503 кв.м. (а.с. 8, 9).  Реєстрація права власності в ОП ЗМБТІ здійснена 26.05.2008р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 18).

Співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_4, якому належить Ѕ частина будинку, та ОСОБА_3, якій належить 31/100 частина будинку, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок (а.с. 10).

Позивачкою здійснено самочинне будівництво, а саме: прибудовано до будинку коридор  а-3   площею 2,9 кв.м., добудовано 0,5 кв.м. до кухні А-1 част. 3-2,  санвузол а-2 площею 6,2 кв.м., чим  збільшено  площу належної їй частини будинку, без належного дозволу та належно затвердженого проекту. Вказане самочинно збудоване майно внесене у технічний паспорт на  житловий будинок, складений станом на 16.08.2010р. (а.с.10-15).

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після отримання його власником чи користувачем документу, який посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Ленінської районної ради №155 від 22.04.32р.  за житловим АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі закріплена земельна ділянка в розмірі 506 кв.м., за даними дослідження земельної ділянки її загальна площа становить 503 кв.м., станом на 16.08.2010р. поточних змін немає (а.с. 16).

Між співвласниками домоволодіння не встановлено порядку користування земельною ділянкою, земельна ділянка знаходиться у спільній сумісній власності співвласників будинку.  

Проектна документація на самовільно зведені споруди не розроблялася та не надавалася на погодження Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради.

Позивачем надані до матеріалів справи позитивні висновки органів з нагляду за дотриманням пожежних та санітарних норм  та правил  при будівництві. Відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної  експертизи від 30.08.2010р. №02-73/451  розташування та  функціонування прибудови до житлового будинку по вул. 9 Травня №13/3 відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України (а.с.45).

Згідно експертного висновку протипожежного стану об’єкта від 21.09.2010р. №850 проведеною експертизою порушень не виявлено, приміщення відповідає третій ступені вогнестійкості, з приміщення передбачено один евакуаційний вихід, електрообладнання відповідає вимогам ПУЕ (а.с.46).   

Згідно висновку Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, розташування самочинно побудованих споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у м. Запоріжжя згідно наданих матеріалів  технічної інвентаризації не суперечить будівельним нормам, а саме, ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»(а.с.71-73).

Відповідно до заяви співвласника ОСОБА_2, затвердженої головою квартального комітету ОСОБА_5 від 15.12.2010р., він не заперечує проти узаконення позивачкою самовільних прибудов. Третя особа ОСОБА_3 заперечень проти позову не надала.     З довідки №204 від 15.12.2010р., виданої головою квартального комітету №69 ОСОБА_5, вбачається, що самовільні прибудови здійснені позивачкою на власній території.    

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на самочинно збудовані приміщення підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо визнання  відповідності самочинно збудованих споруд будівельним нормам та зобов’язання ОП ЗМБТІ зареєструвати за позивачкою право власності на вказані приміщення, не ґрунтуються на вимогах закону і задоволенню  не підлягають.

Керуючись ст.ст. 328, 376  ЦК України,  ст.ст. 11, 15, 208, 209, 214, 218  ЦПК України, суд

вирішив:

Позов  ОСОБА_1  до Запорізької міської ради, треті особи: ОП ЗМБТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3,   Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про визнання  права власності на самочинно збудоване майно, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на  самочинно збудовані приміщення загальною площею 9,6 кв.м., розташовані на земельній ділянці по  АДРЕСА_1, а саме: прибудову літ. а3 в цілому (1,9х2,3) – самочинно збудована площа під час нового будівництва 2,9 кв.м.;   службову прибудову літ. а2 в цілому (2,7х3,32) –самочинно збудована площа під час нового будівництва 6,2 кв.м.;  літ. А1 част. 3-2 –самочинно збудована площа під час переобладнання 0,5 кв.м.  

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції  апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                          Турбіна Т. Ф.