13.01.2011
Справа №22-456/2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Стамбула М.І.
Категорія: 58 Доповідач –Стародубець М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року січня місяця 13 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Стародубця М.П.
Суддів: Воронцової Л.П., Фурман Т.Г.
при секретарі: Красношапка О.Ю.,
за участю прокурора: Пуляєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Дніпровського району м.Херсона на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 вересня 2009 року в справі за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, про встановлення юридичного факту, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ОСОБА_1, звернувся до суду з заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України, зазначаючи, що у відповідності до Міжурядової угоди про направлення та прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання й роботу на підприємствах й організаціях СРСР від 02.04.1981 року, він у вересні 1988 року був зарахований курсантом Одеського військового артилерійського училища, після закінчення якого в 1992 році залишився проживати в м.Одесі. У вересні 2008 року він переїхав до м.Херсона, де й проживає на теперішній час. Встановлення факту проживання на території України необхідно йому для отримання громадянства за територіальною ознакою, згідно ст.8 Закону України «Про громадянство України».
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 вересня 2009 року заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 на території України.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Дніпровського району м.Херсона подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що заявнику ОСОБА_1 факт постійного його проживання на території України необхідно встановити для набуття громадянства України за територіальним походженням.
У ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», яка регламентує набуття громадянства України за територіальним походженням, зазначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама, чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції не врахував вищезазначених норм матеріального права та наданих заявником доказів.
Так, із копії паспорту заявника вбачається, що ОСОБА_1 народився на території Соціалістичної Республіки В’єтнам, є громадянином цієї держави.
На думку колегії заявником не надано доказів на підтвердження того, що він на законних підставах постійно проживав на території України з 1988 року.
Проживання на території України на законних підставах згідно зі ст.1 Закону України «Про громадянство»- це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Із матеріалів справи вбачається, що заявник знаходився на території України відповідно до Угоди між Урядом СРСР та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про направлення та прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року, а тому проживав на території України тимчасово на період навчання та після його завершення мав повернутися до В’єтнаму. Однак, до В’єтнаму він не повернувся, а тому, перебував на території України без законних підстав.
Також, при вирішенні питання про обґрунтованість заявленої вимоги суду, крім перевірки та встановлення факту постійного проживання особи на території України, необхідно встановити той факт, що заявник подав до компетентного органу зобов’язання припинити іноземне громадянство –письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянство (підданство) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12 ст.1 Закону України «Про громадянство України»).
Заявник не надав суду належних доказів про те, що він звернувся до органів МВС за місцем проживання з відповідною заявою –зобов’язанням про припинення громадянства В’єтнаму.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заяви з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, ст.8 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Дніпровського району м.Херсона задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 вересня 2009 року скасувати і ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту його постійного проживання на території України.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: