02.02.2011
Справа № 22ц-295/11р. Головуючий в І інстанції
Францішко Ю.В.
Категорія 20 Доповідач Колісниченко А.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Колісниченка А.Г.,
суддів Вербицької Л.І.,
Капітан І.А.,
при секретарі Ільченко К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 20.08.2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Голопристанської філії багатоцільового науково-виробничого кооперативу «Агрос», третьої особи Великокарданинська сільська рада Голопристанського району та Голопристанської районної державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності,-
В С Т А Н О В И Л А :
До суду із зазначеним позовом звернулась ОСОБА_4, посилаючись на те, що 03 січня 2002 року вона придбала за 8000 грн. у Голопристанської філії багатоцільового науково-виробничого кооперативу «Агрос»будинок 1972 року забудови, площею 50 кв.м. та бетонного паркану довжиною 240 метрів, розташованих на земельній ділянці площею 0,80га на річці Чайка на землях Великокардашинської сільської ради Голопристанського району. Підписавши договір, вона виплатила відповідачу вартість придбаного майна, тобто повністю виконала зі своєї сторони умови угоди, але відповідач від нотаріального посвідчення договору ухилився, тому просила визнати договір купівлі-продажу від 03.01.2002 року дійсним та визнати за нею право приватної власності.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20.08.2010 року позов задоволено. Договір купівлі-продажу будинку із спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 0,80 га на річці Чайка на землях Великокардашинської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області укладений 03.01.2002 року між Голопристанською філією багатоцільового науково-виробничого кооперативу «Агрос» та ОСОБА_4 визнано дійсним. За позивачем визнано право власності на будинок із спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 0,80 га на річці Чайка на землях Великокардашинської сільської ради Голопристанського району, Херсонської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та закрити провадження у справі.
Письмових заперечень, на скаргу до апеляційного суду не надходило.
Представники апелянта, у судовому засіданні, на задоволенні скарги наполягали, посилаючись на те, що судом неповно встановлені обставини, які мають суттєве значення для справи та покладені в основу рішення, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Представник Голопристанської районної державної адміністрації, у судовому засіданні, покладався на розсуд суду.
Представник позивачки, у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Представник Голопристанської філії багатоцільового науково-виробничого кооперативу «Агрос», та представник Великокарданинської сільської ради Голопристанського району до суду не з'явилися, з невідомих причин, повідомлявся апеляційним судом про розгляд справи належним чином, тому колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, визначених цивільно-процесуальним законом, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачкою та Голопристанською філією багатоцільового науково-виробничого кооперативу «Агрос»03.01.2002 року укладено договір купівлі-продажу будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,80 на в районі річки Чайка на землях Великокардашинської сільради Голопристанського району Херсонської області, умови якого позивачкою виконано і сплачено вартість об’єктів нерухомості, а відповідач від нотаріального посвідчення договору ухиляється, що дає підстави для визнання договору-купівлі-продажу дійсним. Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов до нього без належного встановлення обставин справи, обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, а окрім того судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення з ухвалення нового на підставі п.п.1,2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
З копії Державного акту на право постійного користування землею серії І-ХС № 001564 від 05.05.1996 року вбачається, що Голопристанської філії багатоцільового науково-виробничого кооперативу «Агрос»надано земельну ділянку площею 0,80 га для будівництва теплиць та посадки фруктового саду (а.с.7). Із копії письмового договору купівлі-продажу від 03.01.2002 року між ОСОБА_4 та філією кооперативу «Агрос»вбачається, що філія продала будинок на річці Чайка площею 50 м2 , а також бетонний паркан довжиною 240 м, а ОСОБА_4 купила це майно за 8000 грн.(а.с.10). Відповідно до акту прийому-передачі № 15 від 03.01.2002 року філія кооперативу передала, а ОСОБА_4 прийняла вказане майно (а.с.13). З копії рішення господарського суду Херсонської області від 17.01.2002 року вбачається, що державну реєстрацію філії НВК «Агрос» скасовано, однак це рішення виконано не було і філія з державного реєстру станом на 27.12.2010 року не виключена.
Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 03.03.2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 придбали у ТОВ «Сканді»цілісний майновий комплекс, який знаходиться на землях Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області і складається з адміністративної будівлі площею 146,6 м2, прибудови площею 7,9 м2, позначених на плані літ. «А», цех площею 551,8 м2 «Б», їдальні площею 176,9 м2 літ. «В», сторожки площею 9,7 м2 літ «Г», сторожки площею 12 м2 літ. «Д», огорожі №№1,2 та мостіння причалу № 1. З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 893119 від 07.09.2006 року, який виданий на підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації від 27.06.2006 року № 285 вбачається, що земельна ділянка площею 3,74 га, розташована на землях Великокардашинської сільради Голопристанського району Херсонської області належить на праві спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 З акту обстеження комісії відділу Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області від 18.01.2011 року вбачається, що земельна ділянка площею 3,74 га за кадастровим номером 6522381000:10:001:0001 на території Великокардашинської сільради Голопристанського району Херсонської області дійсно надана у спільну власність ОСОБА_7 та ОСОБА_3, координати цієї земельної ділянки, вказані у Державному акті серії ЯБ № 893119 від 07.09.2006 року відповідають земельній ділянці, що обстежується. Будинок, зареєстрований як самочинна забудова у Голопристанському БТІ на підставі рішення Голопристанського райсуду Херсонської області від 20.08.2010 року за адресою АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_4 дійсно розташований на вищевказаній земельній ділянці. Сама ОСОБА_4 також підтвердила той факт, що об’єкт нерухомості право власності на який визнано на нею оскаржуваним рішенням суду знаходиться саме на земельній ділянці належній апелянту, що підтверджується копією її позовної заяви до Голопристанського районного суду Херсонської області від 04.11.2010 року. З акту перевірки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 55 від 14.10.2010 року вбачається, що на земельній ділянці площею 3,74 га, виділеній у власність на підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації від 27.06.2006 року № 285 проводяться самовільні будівельні роботи. З відповіді Великокардашинського сільського голови від 05.11.2010 року вбачається, що з 03.01.2002 року і по 20.08.2010 року на землях Великокардашинської сільради в районі річки Чайка біля земель садівницького товариства «Дорожник»та земель тресту «Херсоншляхбуд»будинок площею 50 м2 1972 року побудови на земельній ділянці площею 0,80 га за ОСОБА_4 зареєстрований не був.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Звернувшись до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу від 03.01.2002 року дійсним позивачка зазначила відповідачем Голопристанську філію багатоцільового кооперативу «Агрос». Суд першої інстанції на цю обставину уваги не звернув, положень ч.1 ст.33 ЦПК України позивачці не роз’яснив і розглянув справу за участю неналежного відповідача, що є суттєвим порушенням норм цивільного процесу, які тягнуть скасування рішення суду.
Відповідно до ст.23 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) чинній на час укладення вказаного договору юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді. Згідно з ч.1 ст.31 ЦК УРСР керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи. Згідно зі ст.225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Сторонами суду не було надано доказів, які б підтверджували оформлене в установленому порядку право власності кооперативу «Агрос»на відчужуване за договором від 03.01.2002 року майно, а окрім того не довели наявність у керівника філії кооперативу «Агрос»повноважень щодо розпорядження майном кооперативу і укладення від його імені договору купівлі-продажу. Тим більше, що з відповіді групового інженера Голопристанського БТІ від 27.01.2011року вбачається, що на час складання схеми цілісного майнового комплексу (10.11.2005 року), придбаного ОСОБА_3 ніяких інших будинків та споруд окрім, вказаних на плані-схемі не було.
Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Звернувшись до суду ОСОБА_4 посилалась на те, що вона 03.01.2002 року уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна з відповідачем, який був виконаний сторонами, але філія кооперативу «Агрос»ухиляється від його нотаріального посвідчення. Таким чином права та обов’язки сторін, які витікають із укладеного договору, зокрема щодо його нотаріального посвідчення продовжили існування і після набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року. Тому питання щодо визнання даного правочину дійсним регулюється положеннями ст.220 ЦК України.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Таким чином колегія суддів доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 є незаконними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Окрім того, позивачкою також пропущено строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України (яка підлягає застосуванню згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Клопотання про поновлення цього строку позивачка не заявляла, що відповідно до ст.267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові. Однак, оскільки колегія дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4, у задоволенні її позову слід відмовити саме з підстав його необґрунтованості.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 20.08.2010 року скасувати, ухваливши нове рішення.
ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає чинності з часу його проголошення, і з наступного за цим дня воно може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий Колісниченко А.Г.
судді Вербицька Л.І.
Капітан І.А.