Справа № 2-513/11/1231
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 р. Стахановський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Дивинській О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Стаханові про встановлення факту знаходження на утриманні та визнання права на отримання одноразової допомоги та щомісячного страхового відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду з уточненою позовною заявою, позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 29 листопада 1956 року. Дані обставини підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 29 листопада 1956 року і свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_2 страждав на професійне захворювання і відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відповідач виплачував йому щомісячне страхове відшкодування. Розмір щомісячного страхового відшкодування складав 428 грн.
З 14.05.2010 року згідно довідки Луганського обласного центра медико-соціальної експертизи серія 2-20- ПС № 001844 встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, у зв'язку з чим родині потерпілого була призначена одноразова допомога у розмірі п'ятирічного заробітку померлого у сумі 51360,60 гривень, виходячи з 856,01 гри. - середнього заробітку померлого. Довідка центру медико-соціальної експертизи знаходиться у відповідача.
Згідно із п.7 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання його сім’ї виплачується одноразова допомога у розмірі не менш за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не менш за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.
Крім цього, згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого Такими непрацездатними особами є жінки, які досягли 55 років.
Позивачка вже досягла віку 55 років і має право на отримання від відповідача одноразової допомоги, як особа, що перебувала на утриманні і щомісячного страхового відшкодування.
В жовтні 2010 року позивачка звернулася до відділення ВД Фонду СНВ України в м. Стаханові по вказану допомогу і щомісячне страхове відшкодування.
У виплаті одноразової допомоги і щомісячного страхового відшкодування, як особі, що перебувала на утриманні потерпілого їй було відмовлено. У своїй відмові відповідач вказує, що самостійно не може встановити факт знаходження її на утриманні у чоловіка. Дана обставина підтверджується випискою із протоколу № 18 від 07.10.2010 року.
В дійсності позивачка перебувала на утриманні її чоловіка ОСОБА_2. На момент смерті дохід ОСОБА_2 складав 2780,86 грн., з яких пенсія - 2352,86грн. та регрес - 428 грн.
Позивачка мешкала з чоловіком АДРЕСА_1 однією сім'єю, вела з ним спільне господарство, та знаходилась на утриманні чоловіка до моменту його смерті, тобто до 21.01.2010 року, що підтверджується довідкою громадського квартального комітету за № 686, яка знаходиться у відповідача.
Дохід позивачки складав 715,71 грн., що не достатньо для нормального існування. Дана обставина підтверджується довідкою Пенсійного фонду, яку позивачка додає до позовної заяви.
Пенсія і щомісячні страхові виплати, які отримував її чоловік, були основним і постійним джерелом існування для позивачки. Таким чином вона, знаходилась на утриманні свого чоловіка
На підставі зазначеного позивач просив встановити факт того, що вона ОСОБА_1 знаходилась на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право на отримання одноразової допомоги та щомісячного страхового відшкодування.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутністю, також позивач у своїй заяві зазначив, що просить суд розглядати позов в межах вимог, заявлених в уточненій позовній заяві, інших позовних вимог не має та не підтримує.
Згідно ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, до початку розгляду судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову.
Відповідно до ст.11, 31 ЦПК України судом розглянуто позов в межах вимог, викладених в уточненій позовній заяві, поданій до суду 14.12.2010р.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, зазначив, що проти позову не заперечує.
Враховуючи вищенаведене у зв’язку з неявкою в судове засідання віх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст.31 ЦПК України відповідач вправі визнати позов протягом усього часу розгляду справи. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_2 (ар.с.5).
Свідоцтвом про одруження підтвердується те, що дійсно позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (ар.с.6).
Згідно з довідкою квартального комітету №99 м.Ірміно ОСОБА_1 дійсно мешкала разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, вела з ним спільне господарство та знаходилась у нього на утриманні по день його смерті (ар.с.7).
Відповідно до довідки УПФУ в м.Стаханові ОСОБА_2 отримував пенсію у розмірі 2352,86грн. (ар.с.8).
Факт того, що ОСОБА_2 отримавув у відділенні ВД Фонду СНВ України в м.Стаханові страхові виплати у зв’язку з професійним захворюванням в сумі 428грн. відповідачем не заперечується, а отже відповідно до ч.1ст.61 ЦПК України вважається доведеним.
Відповідно до довідки УПФУ в м.Стаханові ОСОБА_1 отримувала пенсію у розмірі 715,71грн. (ар.с.9).
Відповідно до виписки з протоколу №18 від 07.10.2010р. комісії з прийому особових справ потерпілих на виробництві та членів їх сімей по відділенню ВД Фонду СНВ Украни в м.Стаханові зазначено, що згідно довідки обласного центра медико-соціальної експертизи серії 2-20-ПС №001844 встановлено причинно наслідковий зв'язок смерті ОСОБА_2 з профзахворюванням з 14.05.2010р.; на момент смерті чоловіка ОСОБА_1 не працювала, про що свідчить запис в її трудовий книжці, згідно довідки квартального комітета №686 від 24.09.2010р. сумісно проживала з чоловіком по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно даного протоколу комісія постановила нарахувати та виплатити одноразову допомогу родині, а одноразову допомогу утриманцю та щомісячні страхові виплати у зв’язку з втратою утриманця не оформлювати до встановлння факту знаходження на утриманні ОСОБА_1 у судовому порядку (ар.с.12).
В п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р. із змінами та доповненнями зазначено, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надала йому утримання.
Згідно підпункту «г», п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року №6 із змінами та доповненнями - непрацездатні члени сім'ї померлого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування.
Беручи до уваги те, що сукупний дохід померлого ОСОБА_2 складав 2780,86 грн., з яких пенсія - 2352,86грн. та страхові виплати - 428 грн., а дохід позивачки на момент смерті її чоловіка складав лише 715,71 грн., суд приходить до висновку, що дохід чоловіка позивачки був для неї основним і постійним джерелом до існування, оскільки він у чотири рази перевищував її власний дохід, а отже ОСОБА_1 знаходилась на утриманні у її чоловіка ОСОБА_2
Крім того, суд зазначає, що згідно з п.7 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менш п’ятирічної заробітної плати потерпілого і, крім того, не менш однорічного заробітку потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.
Відповідно до ст. 33 Закону України № 1105 –ХІV від 23.09.1999р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого. Такими непрацездатними особами є жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють.
Таким чином зазначена стаття закону висуває дві вимоги щодо наявності права на отримання страхових виплат. Перша –це досягнення віку для жінки 55 років, друга –не працювати.
Згідно копії паспорту позивачки (ар.с.13) вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, а отже на момент смерті її чоловіка, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 їй вже виповнилось 72 роки.
Те, що на момент смерті чоловіка ОСОБА_1 не працювала зазначено в протоколі відповідача №18 від 07.10.2010р., а отже даний факт відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не потребує доказування.
На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 цілком обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.3, 4, 6, 7, 10, 11, 14, 31, 60, ч.1 ст.61, 174, 209, 213-215, 292-294 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999р. № 1105 - XIV (зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992р. № 6 зі змінами та доповненнями суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Встановити факт, що ОСОБА_1 знаходилась на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за ОСОБА_1 право на отримання одноразової допомоги та щомісячного страхового відшкодування.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: