Справа  № 1 –163

                                                                                                               2011 рік

В И Р О К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19.01.2011 року                                                                                          місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого                      судді   Беклеміщева О.В.

при секретарі                                 Запорожець О.Д.

за участю прокурора                    Ворони М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу у відношенні:

підсудного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Дніпропетровської області, громадянина України, освіта повна професійно-технічна, приватного підприємця, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого; обвинуваченого в здійсненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

Встановив:

22.08.2010 року в 1 годину 30 хвилин водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ДЕУ-Ланос" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзжій частині проспекту Леніна, з боку вулиці Чекистів в напрямку вулиці Тургенєва в місті Запоріжжі.

У цей же час ОСОБА_2, діючи в якості пішохода, знаходячись навпроти будинку № 60 в районі пішохідного переходу, став перетинати проїзжу частину проспекта Леніна, рухаючись зліва-вправо по ходу руху автомобіля "ДЕУ-Ланос" під керуванням ОСОБА_1

Водій ОСОБА_1, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїзжу частину, в порушення правил безпеки дорожного руху, своєчасних заходів до зниження швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, дорогу пішоходу не надав, внаслідок чого здійснив наїзд передньою лівою частиною автомобіля, яким керував, на пішохода ОСОБА_2, спричинивши тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_2 помер в 5-й міській лікарні.

Причиною смерті пішохода ОСОБА_2, згідно висновку експерта, який проводив судово-медичну експертизу № 2663 від 16.11.2010 року, стала сочетанна тупа травма голови, тулуба та кінцевок, що виразилась численними переломами кісток скелета з пошкодженням внутрішніх органів при явищі шоку, що не вирішився. Пошкодження в сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, що настала.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 12.3. правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні як підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і дав суду детальні свідчення по суті пред'явленного обвинувачення.

Враховуючи, що учасники судового процесу не заперечували, суд, відповідно до ст.299 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, у тому числі і підсудним ОСОБА_1

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 по ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які спричинили смерть потерпілого.

Судом, відповідно до ст. 66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність підсудного: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, обтяжуючих відповідальність підсудного, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоїного злочину, що відноситься згідно зі ст. 12 КК України до категорії тяжких злочинів, особу підсудного: до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину у скоєнні злочину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, обставини справи: груба необережність потерпілого, та вважає, що перевиховання підсудного можливе без відбування реального покарання у вигляді побавлення волі.

При вирішенні питання про застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить із того, що підсудний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, сам потерпілий допустив грубу необережність, вік підсудного - 53 роки, підсудний працює водієм таксі, що є його єдиним джерелом доходів, щиро розозкаявся, і вважає не доцільним не застосовувати це додаткове покарання.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Арешт на майно підсудного не накладався, цивільний позов не заявлявся, судові витрати по справі відсутні.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

Засудив:

Підсудного ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у  вигляді  5 років позбавлення волі без  позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі З років не вчинить нового злочину і виконає покладені судом обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїзджати за межі України на постійне мешкання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, засудженому ОСОБА_1 залишити без зміни - підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі: автомобіль "ДЕУ-Ланос" реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_1 - залишити ОСОБА_1

Речовий доказ по справі: взуття, вилучене під час огляду місця події, що знаходиться в камері зберігання речових доказів ЗМУ ГУМВД України в Запорізькій області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 15 діб з моменту проголошення шляхом подачі апеляції через Жовтневий районний суд міста Запоріжжя.

Суддя:                                                                                           О.В. Беклеміщев