ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

14.09.06                                                                               Справа № 289/12-06

Суддя господарського суду Київської області Писана Т.О. розглянувши матеріали справи

за позовом       державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”, м. Бориспіль

до                      закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт”, с Гора

про                    стягнення 6 733 525,32 грн.

                                                                                

В засіданні приймали участь:

від позивача        Дзюбенко С.М. довіреність б/н від 02.06.2006р.

від відповідача    Гончаров Є.В., довіреність № 6-2006   від 04.01.06р.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області порушене провадження у справі за позовом державного міжнародного аеропорту „Бориспіль” до закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” про стягнення 181218,74грн.

Позовні вимоги Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, здійснює часткову оплату отриманих рахунків, а саме послуг з аеропортового обслуговування. На думку позивача, такий стан розрахунків обумовлений тим, що відповідач застосовує Наказ Державіаслужби від 13.09.2004р. №47, яким передбачено порядок надання знижок зі зборів за аеропортове обслуговування. Позивач вважає цей Наказ нечинним з огляду на відсутність його погодження в Міністерстві економіки України та державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Позивач зазначає, що на підставі Наказу Державіаслужби від 13.09.2004р. №47 мали б видаватися щомісячні Накази Державіаслужби, якими б встановлювалися конкретні розміри знижок конкретним авіакомпаніям.

Представник позивача надав пояснення, що встановлення знижок до зборів за аеропортове обслуговування суперечить нормам міжнародного договору, який є обов’язковим для України, та постанові Кабінету Міністрів України від 12.11.1999р. №2080, якою було встановлено заборону встановлювати пільги по сплаті аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден в Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” до погашення залучених під гарантії Кабінету Міністрів України коштів для фінансування проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”.

Закрите акціонерне товариство “Авіакомпанія ”Аеросвіт” надало відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що розрахунки з позивачем за надані послуги відповідач здійснював з урахуванням приписів Наказу Державіаслужби від 13.09.2004р. №47, яким передбачено порядок надання знижок зі зборів за аеропортове обслуговування. Крім того, відповідач зазначив, що Наказ Державіаслужби від 13.09.2004р. №47, виданий в межах компетенції цього державного органу з огляду на повноваження Державіаслужби та передбачених норм положення про цей державний орган. На підставі Наказу Державіаслужби від 13.09.2004р. №47 мали видаватися щомісячні накази про розмір знижок до аеропортових зборів конкретним авіаперевізникам. Наказ Державіаслужби про порядок надання знижок по зборам за аеропортове обслуговування є чинним і не підлягає державній реєстрації, оскільки він не має міжвідомчого характеру та поширюється на визначене коло осіб, що перебувають у сфері управління Державіаслужби. Встановлення  знижок до зборів за аеропортове обслуговування не суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 12.11.1999р. № 2080, оскільки заборона щодо застосування пільг по цим зборам діяла до часу завершення реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль”, а надані знижки  є не пільгою, а компенсацією втрат відповідача від виконання збиткових внутрішніх авіаційних рейсів по Україні. Відповідач вважає, що Авіакомпанія забезпечує обсяг перевезень, необхідних для отримання знижок у розмірі 30% до зборів за аеропортове обслуговування. За таких обставин, на думку відповідача, відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконані зобов’язання, у зв’язку з чим заявлений позивачем позов є безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

Представником позивача подане до суду клопотання від 14.09.2006р. №Д-35-08-1226 про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовує наступним.

В провадженні Київського апеляційного господарського суду розглядається справа № 41/575-А за адміністративним позовом ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»до Державіаслужби про спонукання вчинити дія (видати щомісячні накази про застосування знижок до аеропортових зборів) та адміністративним позовом ДМА «Бориспіль»(третя особа, яка заявляє самостійні вимоги) про визнання недійсним наказу Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13 вересня 2004 року № 47 "Про затвердження знижок до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортах України при виконанні авіакомпаніями міжнародних рейсів на літній та зимовий періоди ІАТА 2004-2005 року", розгляд справи призначено на 12.09.2006 року. В судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.2006р.

Справа №289/12-06, на думку позивача, безпосередньо пов'язана зі справою № 41/575-А, оскільки предметом спору першої є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок безпідставного застосування відповідачем знижок до аеропортових зборів на підставі наказу Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13 вересня 2004 року № 47, а предметом другої - визнання наказу Державіаслужби від 13.09.2006 року № 47 недійсним, на підставі якого відповідач у справі № 289/12-06 нараховував знижки до аеропортових зборів.

Суд розглянув клопотання представника позивача, та визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

В 1998р. Міжнародною організацією перевізників ІАТА, з метою впорядкування правовідношень з надання аеропортових послуг та спрощення процедури укладення відповідних договорів, було розроблено Стандартну Угоду ІАТА з наземного обслуговування, що являє собою типову угоду, яка визначає загальні поняття та основні напрямки співробітництва між авіакомпаніями та аеропортами та має рекомендаційний характер. Складовою частиною зазначеної стандартної угоди є додаток «А», який містить перелік усіх можливих видів послуг з наземного обслуговування повітряних суден.

Безпосередні правовідносини з аеропортового обслуговування між конкретним аеропортом та конкретною авіакомпанією встановлюється шляхом укладення сторонами відповідного договору в формі додатку «В»до Стандартної Угоди ІАТА з наземного обслуговування, в якому сторони безпосередньо домовляються стосовно суттєвих умов наземного обслуговування та роблять застереження про те, в якому обсязі вони визнають та виконують умови, визначені Стандартною Угодою та додатком «А»до неї. В додатку «В»сторони мають можливість розширити, змінити або відмінити те чи інше положення Стандартної Угоди та додатку «А». При укладенні договору сторони підписують лише додаток «В», після чого набирає чинності Стандартна Угода та додаток «А», в обсязі, який визначений сторонами.

Судом встановлено, що 11.05.2006р. між державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт»укладено договір про надання аеропортом послуг авіакомпанії з наземного обслуговування у формі додатку В1.5/02-23.9-3 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (далі –Договір).

В преамбулі Додатку В позивач та відповідач домовились про те, що до них застосовується спрощений порядок, а саме, умови СУНО та додатку А застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені в цьому документі, тобто в Додатку В.

Згідно з додатком В позивач та відповідач домовились про те, що позивач надає відповідно до переліку визначеному в п. 1.1 Додатку В послуги, а відповідач згідно з п.6.1 ст. 6 СУНО та параграфу 1 Додатку В зобов’язується сплачувати рахунки відповідно до кількості наданих послуг.

За умовами договору від 11.05.2006р., позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з наземного обслуговування, зазначені в п. 1.1 параграфу 1 договору (Додатку В), а відповідач зобов’язався оплатити послуги, у тому числі аеропортові збори.

          Відповідно до п. 5.1. параграфу 5 Договору, відповідач зобов’язаний здійснити оплату наземного обслуговування, аеропортових зборів, додаткових послуг, метеорологічного забезпечення зльоту та посадки без консультації за маршрутом польоту та оформленням документації, за надання місць для базування повітряних суден, технічне обслуговування повітряних суден, виконання додаткових обслуговувань та усунення дефектів за місяць двома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків, які передаються Обслуговуючою компанією відповідачу. Датою отримання рахунків є фактична дата його отримання, засвідчена підписом представника перевізника.

Разом з рахунком відповідач отримує складений Обслуговуючою компанією акт приймання-здачі виконаних послуг. Підписаний акт відповідач зобов’язаний повернути в бухгалтерією Обслуговуючої компанії протягом 30-ти робочих днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. Якщо протягом 30-ти робочих днів акт не буде повернено до Обслуговуючої компанії, він вважається підписаним сторонами.

Відповідно до п.5.2 Договору оплата за надані позивачем послуги здійснюється наступним чином. 70% суми рахунку сплачується протягом 7 робочих днів з дати отримання рахунку, а 30% суми рахунку сплачується протягом 17 робочих днів з дати його отримання. Оплата здійснюється на рахунок Обслуговуючої компанії, який вказаний в Договорі.

          Відповідно до п. 5.3. параграфу 5 Договору, рахунки виставляються на основі складених на кожний рейс «Карт обслуговування авіарейсів в аеропорту «Бориспіль», „Довідок про виконані роботи по технічному обслуговуванню повітряних суден до „Карт нарядів на технічне обслуговування” та „Карток обліку послуг з наземного обслуговування ПС”, підписаних уповноваженими представниками позивача та відповідача. Рахунки за роботи з технічного обслуговування виставляються окремо від рахунків за надані послуги з калькуляцією, в якій має бути зазначено дату, номер рейсу, вид робіт. У випадку розходження в облікових даних сторін договору, оплата мала проводитись без порушення встановлених строків, а необхідні уточнення мали проводитись при виставленні рахунків на наступний місяць.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за надані послуги був виставлений відповідачеві рахунок-фактура №71/123 від 21.03.2006р. на суму 2944140,81грн.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідач не заперечує проти виставлених рахунків в частині визначення об’єму наданих позивачем послуг. Однак, відповідач здійснював виконання грошових зобов’язань щодо оплати наданих послуг із застосуванням знижки.

Станом на 22.06.2006р. основна заборгованість відповідача за березень 2006р. з урахуванням індексу інфляції складає 173155,19грн., пеня –6798,01грн., три проценти річних –1095,85грн.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державіаслужби від 13.09.2004р. №47 було встановлено порядок надання авіаційним перевізникам знижок до аеропортових зборів при виконанні міжнародних повітряних перевезень в аеропортах України, у тому числі у Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль»в розмірі від 10 до 30 відсотків від встановленого тарифу  в залежності від кількості пасажирів, перевезених такими перевізниками за внутрішніми українськими повітряними рейсами (п. 1 Положення, затвердженого наказом Державіаслужби  від 13.09.2004 р. № 47).

Судом встановлено, що відповідачем протягом періоду з 1 по 15 березня 2006р. було виконано 221 рейс по перевезенню 14355 пасажирів

Протягом дії договору від 15.11.2006 р., тобто за період 1 по 15 березня 2006р.  відповідач утримував (недоплачував) до 30 відсотків сум рахунків за аеропортові збори, при виконанні міжнародних повітряних рейсів. При цьому, відповідач керувався наказами Державіаслужби від 13.09.2004р. №47.

Крім того, 22.02.2006р. у Міністерстві юстиції України за №162/12036 зареєстрований наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30.01.2006р. №62 «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль», відповідно до п. 2 якого зазначено Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль»здійснити до 15.03.2006р. взаєморозрахунки між аеропортом та авіаперевізниками за 2005р. згідно з умовами, діючими у 2004-2005р.

          Оцінюючи зміст наказу Державіаслужби від 13.09.2004 р. №47, суд дійшов до висновку про відсутність необхідності державної реєстрації в Міністерстві юстиції України зазначеного наказу Державіаслужби виходячи з наступного.

          Державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється у порядку та за умов, встановлених Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992р. №731. (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами КМУ           №420  від 15.06.94 №1640 від 16.10.98 №629  від 16.05.2002р.).

          Відповідно до п. 3 цього Положення, на державну реєстрацію подаються акти, що містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Не для друку", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

          Відповідно до п. 4 вказаного Положення, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

          Проте, наказ Державіаслужби від 13.09.2004 р. №47 не містить правові норми (правила поведінки), які мають імперативний характер, що розраховані на невизначене коло осіб. В цьому наказі на авіаперевізників не покладається обов’язок виконувати внутрішні пасажирські рейси, а передбачають умови за яких авіаперевізники отримують знижки по оплаті аеропортових зборів. Зазначений наказ є обов’язковими лише для Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»та ДП ОПР «Украерорух», які входили до сфери управління Мінтрансу, а на час розгляду справи  - до сфери управління Державіаслужби.

          Розпорядженням КМУ від 24.12.2004р. №967-р ДМА «Бориспіль»переданий до сфери управління Державіаслужби. Тому, зазначені накази не мають міжвідомчого характеру.

          Не може бути взятий до уваги висновок позивача, проте що наказ Державіаслужби від 13.09.2004р. №47 виданий в порушення п.  4 постанови КМУ №2080 від 12.11.1999р.

Зазначена постанова не передбачає, що заборона надання знижок з аеропортового обслуговування в ДМА «Бориспіль»поширюється на весь час до виконання кредитних зобов’язань за кредитною угодою.

          Постанова КМУ №2080 від 12.11.1999р. прийнята „з метою завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту Бориспіль”, про що зазначено у її преамбулі. З аналізу тексту цієї постанови вбачається, що, її положення стосувались виключно питань завершення проекту реконструкції льотної зони № 1 та, відповідно, виконання державних зобов'язань та вимог додаткового забезпечення, передбачених кредитними угодами, за якими здійснювалось фінансування проекту реконструкції льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту Бориспіль.

Завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 ДМА „Бориспіль” відбулося в травні 2001р. підписанням акта державної комісії про приймання льотної зони №1 в експлуатацію. На підставі цього акта та за результатами проведених сертифікаційних перевірок, Укравіатрансом та Міждержавним авіаційним комітетом в 2001р. були видані сертифікати, які дозволили експлуатацію льотної зони №1.

Крім того, за своїм змістом наказ Державіаслужби від 13.09.2004 р. № 47 не встановлює пільгу з оплати аеропортового збору, а визначає компенсацією втрат авіаперевізників, які виконують внутрішні пасажирські перевезення.

          Матеріали справи свідчать, що на виконання розпорядження КМУ від 23.06.2005р. №216-р, комісією за участю фахівців Державної контрольно-ревізійної служби, представників ДПА України, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державної інспекції з контролю за цінами та Міністерства транспорту України в ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності за 2004р. Відповідно до зазначеної перевірки, ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»було встановлено, що знижки на аеропортові збори, за обслуговування повітряних суден та пасажирів, надавалися відповідно до чинного законодавства. (Витяг з висновку Головного контрольно-ревізійного управління України від 23.08.2005р. №06-12\720 «Про результати перевірок Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(Т.5 а. с. 95)).

          Суд не погоджується з тим, що наказ Державіаслужби від 13.09.2004р. № 47 порушує вимоги міжнародного договору України.

          Відповідно до ст. 15 Конвенції про міжнародну  цивільну авіацію від 07.12.1944р., яка набула чинності для України з 09.09.1992р., будь-які збори, що можуть  стягуватись або дозволені для стягування Договірною державою (Україною) за користування аеропортами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують, щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних  повітряних сполученнях.

          Наказ Державіаслужби від 13.09.2004 р. № 47 не передбачає, що його  дія поширюються виключно на українських авіаперевізників.

          Надання знижок за наказом від 13.09.2004 р. № 47 обумовлено виконанням внутрішніх повітряних рейсів; ніяких інших умов, у тому числі обмежень стосовно юрисдикції авіаперевізників, ці накази не містять.

          Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В матеріалах справи відсутні докази порушення прав іноземних авіаперевізників зазначеними наказами.

          Відповідно до  вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  Порушенням зобов’язання, як встановлено ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з змісту умов договору (Параграф 5), саме на позивача покладався обов’язок розрахунку вартості наданих послуг шляхом виставлення відповідного рахунку до оплати, на основі складених по кожному рейсу “Карт на обслуговування авіарейсів в аеропорту “Бориспіль”. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі оплачував виставлені позивачем рахунки-фактури.

          Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено належним  чином наявність заборгованості відповідача по Додатку В 1.5/02-23.9-3  від 11.05.2006р.

          За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач не може вважатись боржником, що прострочив виконання грошового зобов’язання згідно із ст. 612 Цивільного кодексу України і тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних є необґрунтованими.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 46, 22, 44, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

          Відмовити у задоволенні позову Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль».

Суддя                                                                                Писана Т.О.