2-а-300/11

  10.2.4

ПОСТАНОВА

іменем України

16 лютого 2011 року                                                         м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

      головуючої: судді Пікули Н.В.

      при секретарі: Оберук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни,-

встановив:

31 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, він має статус дитини війни.

Згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що всупереч вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Конституції України, рішень Конституційного  Суду України від 09.07.2007 року (справа № 1-29/2007) та від 22.05.2008 року (справа №  1-28/2008), вказана щомісячна соціальна допомога останніх півтора року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідачем їй не нараховувалась і не виплачувалась.

Просить позов задоволити  з підстав викладених в позовній заяві.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04.02.2011р. позивачу було відмовлено у поновленні пропущеного строку звернення до суду та позовну заяву за період з 01.01.2006 року по 25.07.2010 року включно залишено без розгляду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з»явилась, подав суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, однак подав заперечення, в якому позовні вимоги не визнає та просить проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача та відмовити в задоволенні позову повністю. Зокрема, в запереченні відповідач зазначає, що статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону № 2195 від 18.11.2004 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що сплачується замість пенсії,  підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообовязкове  державне  пенсійне  страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом. Одночасно частина 3 статті 28 цього Закону встановлює,  що  мінімальний  розмір  пенсії  за  віком,  встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно із цим Законом.  Це значить, що використання цього мінімального розміру пенсій за віком для інших розрахунків не передбачено.

Вважає, що всі належні надбавки до пенсії позивач отримала, строк звернення до суду пропустила, а тому в позові просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  дитина війни  - особа,  яка є громадянином України та якій, на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової  війни, було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі, Волинської області.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень; з 1 січня 2011 року по 31 березня 2011 року –750 грн.  

3 довідки відповідача вбачається, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни нараховувалося та виплачувалося поетапно в розмірі 10 % від мінімальної пенсії.

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»згідно із п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. у п. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" змінено редакцію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), за якою до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008р. (справа №1-28/2008) було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності для зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особо зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з викладеного, невиплата позивачу соціальної допомоги в розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

До задоволення підлягають позовні вимоги в частині проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни в межах шести місячного строку звернення до суду в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови управління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов’язок провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни. При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування та виплату позивачеві підвищення пенсії не у конкретному розмірі, як про це просить позивач, а у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд визнає безпідставними доводи відповідача, викладеними у запереченні про те що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст.28 Закону України «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування»не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України  «Про  соціальний захист дітей війни»права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і  законами України.  

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо усунення порушень.

На підставі наведеного, та керуючись  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. б, 11, 17, 99, 104, 158, 160, 161-163 КАС України, ст. 19 Конституції України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 26.07.2010 року по 16.02.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.  6  Закону України  «Про соціальний захист дітей  війни», з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.З ст. 160 КАС України,  а  також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча