Судове рішення #13482810

                                                                                                                                                    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 року                                                                                  м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого –судді: Хилевича С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,

при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.

за участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азеркорпу-Аутобан” про стягнення заборгованості за договором найму квартири,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азеркорпу-Аутобан” (далі –ТОВ „Азеркорпу”) відмовлено.

Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на неповноту з’ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи її, зазначав про недодержання судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 212, 10, 168, 197 ЦПК України, щодо порядку ухвалення рішення, принципу змагальності сторін, підстав відкладення судового розгляду та фіксування судового засідання. Також вважав помилковими висновки суду про незнання співвласниками квартири про укладену угоду найму, а застосування положень житлового законодавства при вирішенні спірних правовідносин –неправильним.   

З наведених міркувань просив скасувати рішення Здолбунівського районного суду 24 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, стягнувши з відповідача на його користь 16 936 гривень заборгованості по орендній платі.

ОСОБА_1 у судовому засіданні, підтримуючи апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.

Відповідач в особі Представництва ТОВ „Азеркорпу” надав клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу адвоката

Справа №22-362-11                                                                                                              Головуючий у суді 1 інстанції: Калюжний А.Є.

Категорія: 19. 23                                                                                                                   Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.

ОСОБА_4, який представляє його інтереси. Оскільки переконливих доказів про поважність причин неявки свого представника ТОВ „Азеркорпу” апеляційному суду не представив, тому колегія суддів, зважаючи на зазначені обставини, визнала його відсутність такою, що відбулася з неповажних причин. Помимо цього, колегія суддів знаходить відсутність обставин, які перешкоджали б відповідачу уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у апеляційному суді.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про її часткове задоволення.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, бувши співвласником спірної квартири, при укладенні договору оренди з ТОВ „Азеркорпу” діяв без згоди решти співвласників. Крім того, місцевий суд знайшов на підставі ст. 158 ЖК України та ст.ст. 819, 811 ЦК України відсутніми договірні правовідносини щодо оренди жилого приміщення між сторонами.  

Проте з такими висновками не може погодитися колегія суддів.

Матеріалами справи встановлено, що 15 липня 2009 року між позивачем та представництвом ТОВ „Азеркорпу” було укладено письмовий договір оренди, за яким орендар прийняв у ОСОБА_1 на умовах оренди в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_1 площею 50 м.кв. для проживання своїх співробітників (а.с. 7, 7, зв.). Тоді ж квартиру орендодавцем було передано в користування контрагента (а.с. 8). Цим правочином встановлено певні права і обов’язки контрагентів, зокрема пунктом 5.1. цієї угоди передбачено обов’язок орендаря сплачувати орендодавцю плату розміром у 2 117 гривень щомісячно з поточного рахунку представництва.

Разом з тим, вбачається безспірним, що з жовтня 2009 року відповідач припинив оплату за вказаним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 810 ЦК України –за договором найму (оренди) житла одна сторона –власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Зазначений договір слід вважати таким, що укладений з додержанням вимог закону, позаяк сторонами чи іншими заінтересованими особами він не оспорений, а підстав для встановлення судом нікчемності чи визнання його недійсним не вбачається.

При цьому колегія суддів, знаходячи помилковими висновки суду попередньої інстанції про порушення прав співвласників спірної квартири на розпорядження нею, виходила з такого.

Так, зі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 5) та з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 6) видно, що квартира АДРЕСА_1 виявляється об’єктом права спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 з розрахунку по 1\3 частки кожному.

Відповідно до ст. 361 ЦК України –співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Тому за таких обставин відсутність заперечень інших двох співвласників проти розпорядження позивачем спірною квартирою очевидно свідчить про схвалення ними укладеного ОСОБА_1 договору оренди житла, тобто про правомірність правочину.

 В той же час, твердження районного суду про порушення контрагентами положень ст. 158 ЖК України щодо реєстрації договору у виконавчому органі місцевої Ради народних депутатів, а тому й недодержання порядку його укладення, на увагу не заслуговують, оскільки не тягнуть за собою припинення зобов’язань за цією угодою.

Помимо того, в силу правил ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі, тобто додаткових вимог для його правомірності - про нотаріальне посвідчення чи державну реєстрацію законом не встановлено.

Щодо зобов’язань ТОВ „Азеркорпу” своєчасно вносити плату за житло, то цей його обов’язок передбачено п. 5.1. договору та ч. 3 ст. 815 ЦК України.

Як встановлено судом, у жовтні 2009 року орендар звільнив квартиру і припинив там проживання своїх працівників, не попередивши позивача про свої дії. З того часу плата за договором оренди на користь орендодавця ним не вносилась.

Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 825 ЦК України –якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою.

Очевидним є те, що ОСОБА_1 переконливо обґрунтував у судовому засіданні ту обставину, що він не міг укласти договір найму житла з іншою особою на тих самих умовах через те, що вважав угоду з відповідачем чинною. Разом з тим, для м. Здолбунів така плата за найм (оренду) житла, на яку погодився відповідач, є надто високою, а тому таких наймачів в іншому випадку об’єктивно не могло бути.

Стаття 526 ЦК України вказує, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведеного, стягненню з ТОВ „Азеркорпу” на користь позивача підлягає сума оплати за три місяці, а саме за жовтень, листопад і грудень 2009 року. Беручи до уваги те, що місячний платіж становив 2 117 гривень, тому слід стягнути 6 351 гривню, що вираховується у спосіб множення 2 117 гривень щомісячної плати, передбаченої умовами договору оренди, на 3 місяці.

Враховуючи невідповідність досягнутих районним судом висновків обставинам спору та порушення норм матеріального права, апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто 63 гривні 51 копійку судового збору, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції та 31 гривню 75 копійок судового збору, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді..

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду скасувати.

Позовні вимоги частково задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азеркорпу-Аутобан” на користь ОСОБА_1 6 351 (шість тисяч триста п’ятдесят одна) гривню в рахунок плати за договором оренди та 335 (триста тридцять п’ять) гривень 26 копійок понесених судових витрат.

У решті подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили.



Головуючий:                                                   Судді:









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація