Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа №  1-23/11

2011 рік

П О С Т А Н О В А

19 січня 2011 року                              

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Димбіцького Ю.В.

при секретарі  Телевань С.В.

з участю прокурора Струся О.Ю.,

розглянувши у  відкритому  судовому   засіданні  в  м.Іллінці   кримінальну   справу  по обвинуваченню   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Голики Іллінецького району, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -

                                                     по ст.365 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він «працюючи директором товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта - Липовець»м.Липовець Вінницької області, являючись службовою особою, 1 грудня 2008 року уклав договір зберігання дизельного палива від імені очолюваного ним товариства з ТОВ «Оратів Лат Інвест»в особі ОСОБА_2 загальною кількістю 9804 літри строком до 1 квітня 2009 року.

На виконання умов договору, згідно накладної № 234 та довіреності № 352221 від 4 грудня 2008 року, виданої на ім’я ОСОБА_3, дане паливо було перевезено до ТОВ «Нафта - Липовець»та здано на зберігання.

Протягом 2009 року ОСОБА_1, перевищуючи свої повноваження, надані йому у зв’язку із виконанням службових обов’язків, реалізував вказане у договорі пальне без згоди власника, чим спричинив істотну шкоду ТОВ «Оратів Лат Інвест»на суму 43633 грн.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.365 КК України –перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.».

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні злочину не визнав, пояснивши, що прийняте за договором на зберігання дизельне пальне на час закінчення строку дії договору могло бути повернуто власнику, однак не поверталось за відсутності його належної вимоги про це. Він вважає, що відносини між ТОВ «Нафта –Липовець»і ТОВ «Оратів Лат Інвест»з приводу зберігання пального є виключно цивільно-правовими, а в його діях відсутній склад злочину.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили лише факти укладення 1 грудня 2008 року договору відповідального зберігання дизельного пального між ТОВ «Нафта –Липовець»і ТОВ «Оратів Лат Інвест», передачу вказаного майна поклажодавцем на зберігання зберігачу, відсутність з моменту закінчення строку дії договору 1 квітня 2009 року по цей час належно оформленої вимоги ТОВ «Оратів Лат Інвест»до ТОВ «Нафта –Липовець»про повернення майна, фактичне не повернення на цей час зберігачем майна поклажодавця та відсутність на цей час його належної господарської претензії та вимоги до зберігача.

При цьому свідки не вказали, а у досліджених судом матеріалах кримінальної справи суд не знайшов жодних об’єктивних доказів власне самих діянь підсудного та їх протиправності.

          В судовому засіданні на підставі аналізу усіх досліджений у справі доказів суд доходить висновку про неповноту і неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні і зумовлює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Прокурор заперечує проти повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, вважає, що вказані судом неповнота і неправильність досудового слідства  можуть бути усунуті в судовому засіданні, зокрема шляхом видачі доручення слідчому. Тому він просить суд не направляти кримінальну справу на додаткове розслідування, а продовжити її судовий розгляд по суті.

          Підсудний ОСОБА_1 покладається на об’єктивність суду, погоджується із думкою суду про необхідність повернути кримінальну справу на додаткове розслідування.

          Заслухавши думки учасників судового розгляду, суд доходить висновку про необхідність повернення кримінальної справи  на додаткове розслідування внаслідок неповноти і неправильності досудового слідства із наступних мотивів.

         Відповідно до ст.281 КПК України, повернення кримінальної справи   на   додаткове  розслідування  з  мотивів неповноти  або  неправильності досудового слідства може мати місце лише  тоді,  коли  ця  неповнота  або  неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

За вимогами ст.ст.22, 64 КПК України, прокурор і слідчий зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого; при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді  підлягає доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Суд вважає, що досудовим слідством  ця норма кримінально-процесуального закону не дотримана, об’єктивна сторона інкримінованого підсудному злочину фактично не встановлена, оскільки у пред’яленому йому обвинуваченні (як у постанові про притягнення як обвинуваченого (а.с.144), так і у обвинувальному висновку (а.с.154, 155) не вказані час, місце і спосіб його скоєння.

          Зокрема, вказане слідчим у обвинуваченні ОСОБА_1 «протягом 2009 року»не є встановленим  часом скоєння інкримінованого йому злочину, оскільки за договором відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 1 грудня 2008 року (а.с.7) між ТОВ «Нафта –Липовець»і ТОВ «Оратів Лат Інвест»між цими юридичними особами лише у визначений сторонами  період часу із 1 грудня 2008 року по 1 квітня 2009 року фактично мали місце цивільно-правові відносини щодо зберігання майна, передбачені і регламентовані Главою 66 ЦК України.

При цьому поза увагою досудового слідства залишилась норма ст.948 ЦК України, за якою саме поклажодавець несе обов’язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, а судом встановлено, що у період із дня закінчення строку договору зберігання 1 квітня 2009 року до цього часу поклажодавець ТОВ «Оратів Лат Інвест»не пред’явив у встановленому законом порядку будь-яких цивільно-правових претензій чи вимог про повернення майна до зберігача ТОВ «Нафта –Липовець».

          Зазначення місця скоєння злочину взагалі відсутнє як у постанові слідчого про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого (а.с.144), так і в обвинувальному висновку (а.с.154, 155), де вказані лише місце знаходження юридичної особи ТОВ «Нафта –Липовець»- «м.Липовець Вінницької області».

          Досудовим слідством не встановлений і не вказаний як у постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого (а.с.144), так і в обвинувальному висновку (а.с.154, 155), спосіб скоєння злочину, зокрема, яким чином ОСОБА_1 «реалізував вказане у договорі пальне»- видав наказ (розпорядження) на його продаж із АЗС, відправку іншим суб’єктам господарювання, чи самостійно збув (продав, подарував, обміняв тощо), «реалізував»одноразово чи частинами, якими частинами, в які дні, за яку плату, кому тощо. Досудовим слідством також не встановлені і не вказані у цих процесуальних документах і мотиви скоєння ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину.

          При цьому у постанові про порушення кримінальної справи від 7 грудня 2009 року прокурором Липовецького району з невідомих підстав було встановлено, що саме фізична особа ОСОБА_1 (а не очолюване ним на той час ТОВ «Нафта –Липовець») зобов’язувався зберігати «зазначений нафтопродукт»за договором із ТОВ «Оратів Лат Інвест» від 1 грудня 2008 року (а.с.1).

          Відповідно до ст.941 ЦК України, дизельне пальне - це річ, що наділена певними властивими йому родовими ознаками. Як встановлено в судовому засіданні, дизельне пальне ТОВ «Оратів Лат Інвест»було цілком правомірно змішане у ємностях з іншим дизельним пальним ТОВ «Нафта –Липовець», тому суд вважає, що досудовим слідством також не встановлена інкримінована підсудному обставина, що він «реалізував»саме належне ТОВ «Оратів Лат Інвест»дизельне пальне, оскільки будь-які докази щодо його ідентифікації в матеріалах кримінальної справи відсутні.

          Вказані слідчим кваліфікуючі ознаки дій підсудного, як-то «заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам», та «неодноразові вимоги директора ТОВ «Оратів Лат Інвест»ОСОБА_4 про повернення згаданого палива» взагалі не підтверджені будь-якими встановленими досудовим слідством обставинами і відповідними об’єктивними доказами по справі.

          Натомість долучені слідчим до кримінальної справи не засвідчені належним чином вкрай нечіткі фотокопії накладної № 243 (а.с.8), довіреності (а.с.9), актів Липовецької МДПІ (а..с.14 –77), накладної № 928 (а.с.78), актів опису активів (а.с.87 –89), установчих, реєстраційних і організаційних документів ТОВ «Нафта –Липовець»(а.с.92 – 104) не можуть бути взяті судом до оцінки, як документи, оскільки не є такими за вимогами кримінально-процесуального закону.

          Разом із тим вилучені слідчим в порядку виїмки (а.с.106, 112), визнані ним речовими доказами по справі і, як вказано у відповідних постановах слідчого, приєднані до неї (а.с.107, 113) оригінали документів –накладні № 53, 14, VN-0000156, VN-0000155, VN-0000129, VN-0000045, VN-0000040, VN-0000093, VN-0000091, VN-0000096, VN-0000097, VN-0000100, VN-0000102, VN-0000101, № 17, 34, 42, 43, 49, 48, 50, 53, 68, 73, 77, 78, 86, 84, 85, 89, 91, 95, 97, накладна № 243 від 4 грудня 2008 року, довіреність № 352221 від 4 грудня 2008 року і накладна № 228 від 19 серпня 2008 року із невідомих причин взагалі відсутні у матеріалах кримінальної справи.

          Оцінюючи вказані вище встановлені в судовому засіданні обставини неповноти і неправильності досудового слідства в контексті наведених вище норм кримінально-процесуального закону, суд враховує також і роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»від 11 лютого 2005 року № 2, згідно яких, повернення  справи  на  додаткове  розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства; досудове слідство визнається  неповним,  якщо  під  час  його провадження  всупереч  вимогам  статей  22 і 64 КПК України не були  досліджені  або  були  поверхово  чи  однобічно   досліджені обставини,  які  мають  істотне значення для правильного вирішення справи; неправильним досудове   слідство   визнається  в  разі,  коли органами досудового слідства  при  вчиненні  процесуальних  дій  і прийнятті  процесуальних  рішень  були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані  норми  кримінально-процесуального  чи кримінального  закону  і  без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

         Таким чином суд доходить переконаного висновку, що прокурор і слідчий всупереч вимогам ст.22 КПК України не виконали свого обов’язку вжити   всіх   передбачених   законом   заходів  для всебічного,  повного і об'єктивного дослідження  обставин  справи.                            

          Виявлені в ході судового слідства по справі факти  неповноти і неправильності досудового слідства, що підтверджені наведеними вище і дослідженими в судовому засіданні показаннями учасників судового розгляду і матеріалами кримінальної справи, не спростовані стороною обвинувачення, не можуть бути усунуті в судовому засіданні в процесуальних межах судового слідства по справі, зокрема, і шляхом видачі судових доручень слідчому в порядку ст.315-1 КПК України, тому кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_1 по ст.365 ч.1 КК України слід  повернути прокурору Липовецького району для проведення додаткового розслідування.  

         В ході проведення такого додаткового розслідування належить усунути вказану неповноту досудового слідства  щодо  встановлення  події злочину (часу, місця, способу та інших обставин вчинення злочину) і мотивів злочину, як  обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, і в залежності від нього –кваліфікації дій обвинуваченого, та неправильності досудового слідства щодо порушення вимог кримінально-процесуального закону про допустимість і належність доказів у кримінальній справі.

         Підстав для зміни запобіжного заходу відносно підсудного суд не вбачає.

         На підставі викладеного, керуючись ст.281 КПК України,

П О С Т А Н О В И В

 Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 по ст.365 ч.1 КК України повернути прокурору Липовецького району Вінницької області для проведення додаткового розслідування, в ході якого усунути вказані у мотивувальній частині цієї постанови неповноту  і неправильність досудового слідства.

          Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Вінницької області через Іллінецький районний суд.

Головуючий: