ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" грудня 2007 р. | Справа № 13/37/05-НР |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Андрєєвої Е.І.,
Суддів: Мацюри П.Ф.,
Ліпчанської Н.В.,
При секретарі Юзьковій І.В.,
за участю представників позивача –Рогожинського В.Г., Колодяжної Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ племзавод „Шляховий”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2007р.
по справі № 13/37/05-нр
за позовом ВАТ ЕК „Миколаївобленерго”
до ВАТ племзавод „Шляховий”
про стягнення 203 043,24 грн.,
встановив:
В квітні 2004р. ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” заявило позов про стягнення з ВАТ племзавод „Шляховий” (надалі –Племзавод) заборгованості по Актам про порушення ПКЕЕ у розмірі 170 190,91 грн. та за перевищення ліміту договірних величин споживання електроенергії у сумі 32 852,33 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.05.2004р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2004р. позов задоволено частково. Стягнуто з Племзаводу на користь ВАТ „Миколаївобленерго” 22 689,56 грн. боргу, 226,89 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2005р. вищезазначені рішення та постанова скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових сум за актами порушення ПКЕЕ від 24.09.2002р. №№ 010311, 010511, 010512, 010513, 010514, від 03.04.2003р. №№ 007633, 007634, 007635, 007636, від 29.03.2003р. № 007612, а справа в цій частині направлена на новий розгляд.
При новому розгляді рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.12.2005р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. рішення місцевого суду скасоване. Позов задоволено частково. Стягнуто з Племзаводу на користь ВАТ „Миколаївобленерго” 58 583,45 грн., 585,83 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2007р. вищезазначені рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд.
При новому розгляді рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.08.2007р. позов задоволено. Стягнуто з Племзаводу на користь ВАТ „Миколаївобленерго” 147 501,84 грн.
Племзавод, не погоджуючись з даним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права.
Судова колегія звертає увагу на те, що оскаржуючи рішення суду, відповідач у судові засідання місцевого суду не з’являвся, хоча про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Свідченням тому є відповідні повідомлення.
Таким же чином він не з’явився в судове засідання апеляційної інстанції для підтримання власної апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, а також достатність доказів у справі, апеляційна інстанція, як і суд першої інстанції, розглянула справу за наявними матеріалами.
Заслухавши доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи та що встановлено місцевим судом, між ВАТ „Миколаївобленерго” та Племзаводом укладено договір № 81 від 21.12.2000р. на користування електричною енергією для сільськогосподарських споживачів.
В результаті перевірки щодо дотримання відповідачем ПКЕЕ було виявлено ряд порушень та складені відповідні акти. На підставі даних актів, відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, позивачем зроблено перерахунок недорахованої електроенергії та виставлені ряд рахунків.
Пославшись, на те, що рахунки відповідачем не сплачені, позивач звернувся з вимогами до суду.
Справа розглядалася судами неодноразово.
При останньому розгляді справи у касаційній інстанції, справа була надіслана до місцевого суду для розгляду позовних вимог в частині стягнення 147 501,84 грн. Дана сума нарахована відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії на підставі актів від 24.09.2002р. № 010311, № 010511, № 010512, № 010513, № 010514, від 03.04.2003р. № 007633, № 007636, № 007635, № 007634, від 29.03.2003р. № 007612, складених позивачем в результаті виявлених при перевірці порушень відповідачем вимог ПКЕЕ.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються електричною енергією з додержанням Правил користування.
Крім того, згідно вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, а тому позивач правомірно за умовами договору, Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р., та у відповідності до Закону України “Про електроенергетику”, та відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ, зробив перерахунок недорахованої електроенергії та нарахував відповідну суму.
Крім того, колегія суддів зазначає й те, що, відповідно до п. 6.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником та споживачем та визначає зміст правовідносин, прав та обов’язків сторін. А так як договір не визнавався недійсним, сторони повинні дотримуватись його вимог.
Вирішуючи позов та приймаючи рішення при новому розгляді справи, суд достовірно встановив обставини справи та обґрунтовано зазначив, що згідно до п.4.1 ПКЕЕ, відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб відповідно до акту про пломбування та відповідальність за збереження засобів обліку та пломб на них покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені, і яка відає цією територією (приміщенням) на підставі права власності або користування.
Відповідно до п. 7.30 ПКЕЕ, у разі виявлення у споживача порушень, спричинених його діями, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а електропередавальна організація здійснює перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії за період від дня останнього контрольного огляду засобу обліку представником електропередавальної організації.
Перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених НКРЕ, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням.
Як свідчать матеріали справи, позивачем доведені обставини, на які він послався, як на підставу своїх позовних вимог. А тому вважати, що ним безпідставно було здійснено вищезазначені нарахування, не можна.
В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що виставлені рахунки не були доведені належним чином до відповідача, акти підписані неповноважною особою відповідача –Горошко М.Б., а акти, складені внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ в частині обліку спожитої електроенергії, відповідач взагалі відмовився підписати, так як на його думку виявлені порушення не доведені позивачем належним чином.
Однак, судова колегія не може погодитись з висновками скаржника, так як у справі достатньо доказів, у тому числі, що відображають технічну сторону даного спору, які свідчать про обґрунтованість складення актів та виставлення по ним відповідних рахунків.
Також є встановленим і той факт, і це не визвало сумнівів у касаційній інстанції, що відповідальним за стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства відповідача був Горошко М.Б. В актах, де він відмовлявся від підпису, ніяких заперечень ним не зроблено.
Крім того, судова колегія відмічає й те, що відповідач, не погоджуючись з актами, не оскаржив ні одне рішення комісій позивача по цим актам про стягнення сум.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення постановлено на повно, всебічно і об’єктивно досліджених обставинах справи, належно оцінених судом доказах у їх сукупності, з додержанням норм як процесуального, так і матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не надав до суду докази сплати державного мита в установленому порядку та розмірі. Про даний факт було зазначено в ухвалі про прийняття та надана скаржнику можливість усунути вищезазначені недоліки. Однак, апелянт не виконав вимоги суду, тому судова колегія стягує з апелянта до Державного бюджету України 737,5 грн. держмита за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2007р. у справі № 13/37/05-нр залишити без змін а апеляційну скаргу ВАТ племзавод „Шляховий” без задоволення.
Стягнути з ВАТ племзавод „Шляховий” до Державного бюджету України 737,5 грн. державного мита.
Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: П.Ф. Мацюра
Н.В. Ліпчанська