Справа № 1-12/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року

Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Новака Д. І.

при секретаріБурлига Н. Л.

за участю прокурораРощепи Я.В.,

захисника ОСОБА_3,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Диканька кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не працюючого,  військовозобов'язаного, не одруженого, раніше судимого:

-           25 травня 2005 року вироком Диканського районного суду Полтавської області за ст. 309 ч.1 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, звільненого 18.06.2009 року умовно-достроково на 4 місяці  10 днів;

-          10 лютого 2010 року вироком Київського районного суду м. Полтави за ст. 186 ч. 2, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з  іспитовим строком 2 роки;

-          26 лютого 2010 року вироком Диканського районного суду Полтавської області за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 510 грн.,який сплачено повністю,

          у вчиненні  злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 190 ч.2, 185 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_4, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення  розкрадань чужого майна, за які судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення не став, а знову вчинив умисно  викрадення   чужого майна в період невідбутого покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі за вироком Київського районного суду м. Полтави від 10 лютого 2010 року.

               Так, підсудний ОСОБА_4 10 жовтня 2010 року близько 4 години ранку поблизу будинку АДРЕСА_2 , використовуючи ножиці, відімкнув дверцята до салону та багажного відділення автомобіля ВАЗ2115, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, потерпілого  ОСОБА_5, звідки повторно таємно викрав належні цьому потерпілому автомагнітолу марки «Panasonic CQC 1305W» вартістю 325 грн. та випрямлювач електричного струму до зварювального апарату вартістю 315 грн., а всього майна   загальною вартістю 640 грн.,  яким розпорядився на власний розсуд.

             Крім того підсудний ОСОБА_4 06 листопада 2010 року близько 5 години, перебуваючи разом із потерпілим ОСОБА_6 за  місцем свого проживання в с. Слиньків Яр Диканського району, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, скориставшись довірливими відносинами з цим потерпілим, попросив у нього мобільний телефон начебто  щоб зателефонувати у власних справах, пообіцявши  відразу ж повернути  йому мобільний телефон після здійснення дзвінка.

Потерпілий ОСОБА_6 сприйнявши прохання підсудного ОСОБА_4 як правдиве, будучи введеними  в оману та переконаним в тому, що останній поверне йому мобільний телефон, передав підсудному ОСОБА_4 свій мобільний телефон марки «Nokia-6233» вартістю 675 грн., в якому знаходилась СІМ-картка оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 25 грн.

Отримавши мобільний телефон від потерпілого ОСОБА_6, підсудний ОСОБА_4 не маючи наміру повертати потерпілому телефон, а маючи на меті незаконно заволодіти ним, під виглядом здійснення дзвінка вийшов на вулицю та зник з місця скоєння злочину. Таким чином підсудний ОСОБА_4 повторно шахрайським шляхом заволодів майном потерпілого ОСОБА_6 загальною вартістю 700 грн., спричинивши цьому потерпілому матеріальної шкоди на зазначену вище суму.

         Продовжуючи свою злочинну діяльність, підсудний ОСОБА_4 02 грудня 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в приміщенні квартири ОСОБА_7, що в АДРЕСА_3, після розпиття спиртних напоїв із останнім, потерпілим ОСОБА_8 та іншими присутніми в квартирі особами, скориставшись тим, що частина гостей вийшла із квартири, а частина лягла спати, таємно, повторно, з поверхні столу однієї із кімнат квартири,  викрав належний потерпілому ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Sony-Ericsson T650i» вартістю 640 грн., в якому знаходилась СІМ-картка оператора мобільного зв'язку «Life» вартістю 10 грн.,  а  всього майна потерпілого ОСОБА_8 загальною вартістю 650 грн.

          В судовому засіданні підсудний  ОСОБА_4 вину в скоєних злочинах визнав повністю та пояснив, що він 10 жовтня 2010 року, близько 4 годин ранку, проходячи по вул.. Яковенка в с. Стасі Диканського району, помітив автомобіль марки ВАЗ2115, з якого вирішив вчинити крадіжку. За допомогою ножиць він відчинив замок дверей салону т а  багажнка і звідти викрав  автомагнітолу та випрямлювач електроструму до зварювального апарату. Викрадене майно  продав невідомій особі. Також розповів, що 06 листопада 2010 року  у вечірній час, коли в нього вдома в с. Слиньків Яр Диканського району був потерпілий ОСОБА_6, він вирішив заволодіти мобільним телефоном цього потерпілого марки «Nokia-6233». Скориставшись довірливими відносинами із ОСОБА_6,під приводом зробити дзвінок,   попросив у нього мобільний телефон, а коли останній його йому дав, вийшов з ним на вулицю та непомітно пішов геть, а потім поїхав в м. Полтава,  де цей телефон продав. Крім цього розповів, що 02 грудня 2010 року, коли він перебував у свого знайомого ОСОБА_7 в гостях  у квартирі та вживав спиртні напої разом із потерпілим та іншими гостями,  то побачив на столі два мобільних телефони. Коли частина присутніх вийшла на вулицю, а частина лягла спати, то він викрав один із телефонів марки «Sony-Ericsson T650i», який продав у м. Полтава.

          Так як підсудний  ОСОБА_4 вину у вчинених злочинах визнав повністю, в суді як він, так і потерпілий ОСОБА_8 заявили, що вони  не маютьсумнівів у достовірності зібраних доказів по справі органами досудового слідства, то після роз’яснення їм положень та наслідків ст. 299 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом підсудного, потерпілого ОСОБА_8 та дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного.

        Суд вважає  вірною кваліфікацію злочинних дій підсудного ОСОБА_4 за ст. 190 ч.2 КК України  як шахрайство,  вчинене повторно, так як підсудний ОСОБА_4,  маючи непогашену судимість за розкрадання чужого майна , шляхом обману  потерпілого ОСОБА_6 начебто зателефонувати з його мобільного телефона, 06 листопадла 2010 року повторно заволодів належним цьому потерпілому мобільним телефоном   вартістю 700 грн., обернувши його на свою користь.

        Дії підсудного ОСОБА_4, який в період непогашеної судимості за розкрадання чужого майна знову таємно викрав 10.10.2010 року з автомобіля потерпілого ОСОБА_5 майно цього потерпілого на суму 640 грн., а потім після цього 02.12.2010 року  знову таємно викрав телефон потерпілого ОСОБА_8 вартістю 650 грн., суд кваліфікує за ст. 185 ч.2 КК України як крадіжку чужого майна, вчинену повторно.                  

         Виходячи з того, що під час непогашеної судимості за розкрадання майна підсудний по справі повторно вчинив дві вказані вище крадіжки майна, то вказані вище дії підсудного слід кваліфікувати за однією ст. 185 ч.2 КК України як крадіжку, скоєну повторно, а кваліфікація органами слідства  кожного з цих епізодів крадіжки окремо за ст. 185 ч.2 КК України є зайвою.

          Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу підсудного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

           Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд знаходить його каяття, відшкодування заподіяних збитків шляхом повернення викраденого, відсутність тяжких наслідків вчиненого, явки з повинною, молодий вік підсудного.

           Обставиною, що обтяжує  покарання підсудного, суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

             Приймаючи до уваги вказані вище обставини справи і вчинення злочину, те, що підсудний має непогашені судимості і новий умисний злочин вчинив в період невідбутого покарання  за попереднім вироком, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки та зайняття злочинною діяльністю, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням підсудному за скоєне та попередження вчинення інших злочинів буде призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі.

             Так як підсудний ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2 КК України, і за жонен із них засуджений не був, вказані злочині він вчинив в період  невідбутого покарання у виді чотирьох років позбавлення волі за вироком Київського районного суду м. Полтави від 10 лютого 2010 року, то суд вважає необхідним  спочатку призначити підсудному покарання за сукупністю злочинів згідно ч.1 ст. 70 КК України, а потім  до визначеного таким чином покарання  відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання у виді двох років позбавлення волі за вказаним вище вироком Київського районного суду м. Полтави,  визначивши таким чином остаточне покарання підсудномуку по справі.

         У    медичному висновку  стосовно підсудного ОСОБА_4 вказано, що він  потребує лікування від алкоголізму. Однак, згідно закону примусове лікування при винесенні вироку може бути застосовано лише до осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.  У матеріалах кримінальної справи відсутні документи, які свідчать, що алкоголізм підсудного  ОСОБА_4  становить небезпеку для здоров’я інших людей. Тому суд не вбачає підстав для застосування відносно нього примусового лікування від алкоголізму на підставі ст. 96 КК України.    

 Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КК  України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч.2 та ст. 190 ч. 2 КК України і призначити йому покарання:

-   за ст. 185 ч. 2 КК України у виді  одного року  і шести місяців позбавлення волі;

-   за ст. 190 ч. 2 КК України у виді одного  року позбавлення волі.

        Згідно ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань остаточне покарання засудженому ОСОБА_4 визначити у виді двох років і шести місяців позбавлення волі.

           Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання у виді двох років і шести місяців позбавлення волі частково приєднати  невідбуте покарання   за вироком Київського райсуду м. Полтави від 10.02.2010 року  у виді двох  років позбавлення волі і осточно до відбуття засудженому ОСОБА_4 визначити покарання у виді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі.

       Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді утримання під вартою та строк відбування йому покарання обчислювати із 04 січня 2011 року.Речові докази по справі у вигляді мобільного телефону марки «Nokia-6233» потерпілого ОСОБА_6 та мобільного телефону марки "Soni-Erikcsson"  потерпілого ОСОБА_8, які знаходяться  на зберіганні у цих потерпілих, залишити цим потерпілим як їх власність. Речовий доказ по справі у вигляді двох відрізків липкої стрічки із слідами тканини, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області – знищити.

           Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області, а засудженим, що утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку суду.

Головуючий: