АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-992/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т. А.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Крилової О.В.
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова; Берестівської сільської ради, Бердянського району, Запорізької області; Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права на земельний пай,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому зазначив що в 1997 році він відбував покарання в місцях позбавлення волі, не знав, що його було виключено з членів Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова (далі КСП), але у зв’язку з тим, що він все своє життя працював в колгоспі, він має право на одержання земельного паю. 19 червня 1997 року КСП ім. Кірова було видано державний акт на право колек тивної власності на землю № 54 серії ЗП № 00433, але в додатках до цього акта прізвище позивача не значиться. Позивач просить суд визнати за ним пра во на земельний пай у зв’язку із тим, що він все своє життя працював в колгоспі, який в подальшому був реорганізований в КСП ім. Кірова Бердянського району.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, і ухвалити нове яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом встановлено і про це свідчать матеріали справи, що позивач в грудні 1996 року в зв’язку з перебуванням в місцях позбавлення волі загальними зборами членів КСП ім. Кірова Бердянського району, Запорізької області був виключений з членів КСП звільнено з Пологівського міжгосподарського підприємства по птахівництву, правонаступником майнових прав та обов’язків якого є КСП " Дружба" (а. с. 6, 113, 114).
З матеріалів справи вбачається, що розпаювання земель КСП ім. Кірова проводилось у 1997 році. 19 червня 1997 року КСП ім. Кірова було видано державний акт на право колек тивної власності на землю, позивач не увійшов до списку осіб які мають право на пай.
Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі –Указ № 720/95) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Таким чином, право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були членами цього підприємства.
Посилання прокурора на п. 24 Постанови Пленуму верховного Суду України N 7, від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(далі Пленум) лише підтверджує правильну позицію суду. Так у п. 24 Пленуму вказано, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Тобто лише особи які були членами КСП на час передачі у колективну власність землі мають право на пай, а позивач не був членом КСП.
Правомірність рішення загальних зборів членів КСП про виключення позивача з членів КСП не оскаржена в судовому порядку, а тому є безпідставним посилання прокурора в апеляційній скарзі на неправомірне виключення позивача загальними зборами з членів КСП
Сам по собі факт перебування особи в трудових відносинах із таким підприємством в минулому не є підставою для отримання нею земельної частки (паю).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позивач не довів суду, що на момент паювання земель він був членом КСП.
Що ж стосується посилання прокурора в апеляційній скарзі на ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року № 899-ІУ, то воно є безпідставним, оскільки цей закон не розповсюджується на дані правовідносини оскільки він набув чинності тільки 8 липня 2003 року і не має зворотної сили.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 лютого 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: