КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.12.2007                                                                                           № 2/251

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Шкляр О.С. (за довір.),

 від відповідача - Вернигора М.С. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Золоті Ворота"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2007

 у справі № 2/251 (Домнічева І.О.)

 за позовом                               Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Золоті ворота"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Золоті Ворота"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  зобов"язання вчинити дії

 

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду подано позовні вимоги (враховуючи подану заяву про збільшення позовних вимог) про зобов’язання відповідача передати на баланс позивача інфраструктури житлового комплексу “Золоті ворота”, який розташований за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Золотоворітська, 93.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.10.2007 р. у справі №2/251 позов було задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення  скасувати повністю, оскільки вважає, що воно прийнято судом в порушення норм матеріального і процесуального права, у справі просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність  в  нього на балансі спірного майна, оскільки вказані об’єкти інфраструктури були ним відчужені  за договором купівлі-продажу №19 від 04.03.2002 р. гр. Самусєву С.В., на підтвердження чого відповідачем надано акт прийому-передачі майна №1979 від 04.03.2002 р., акт №1 про виділення до знищення документів і справ за 1992-2002 р. від 18.04.2007 р., та довідку №334 від 05.11.2007 р. про відсутність спірних об’єктів на балансі відповідача.

За вказаних обставин відповідач посилається на залучення у справі неналежного відповідача, а оскільки належним відповідачем є фізична особа – гр. Самусєв С.В., що протирічить загальним правилам підвідомчості справ господарським судам, то провадження у справі підлягає припиненню.

Позивач проти цього клопотання заперечує, вважає, що підстави для залучення в якості відповідача Самусєва С.В. взагалі відсутні, ніяких позовних вимог до нього не заявлено.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги,  дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд правомірно задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

Під час розгляду спору судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем як генеральним підрядчиком було побудовано житловий комплекс котеджного містечка “Золоті ворота”, що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин. Забудовником будівництва виступив відповідач, на балансі якого після завершення будівництва й залишились  спірні інженерні комунікації та технічні пристрої, які складаються із систем газо і водопостачання, електричних мереж, мереж зв’язку, каналізаційної сітки, мереж зовнішнього освітлення, трансформаторних підстанцій, свердловин, автодоріг, мостів, дитячого спортивного майданчика та господарських приміщень.

Власниками побудованих житлових будинків з метою задоволення і захисту соціальних, економічних та інших спільних інтересів членів товариства, пов’язаних з будівництвом, утриманням, благоустроєм та охороною індивідуальних житлових будинків була створена громадська організація “Товариство індивідуальних забудовників “Золоті ворота” (позивач).

У відповідності до статутних завдань позивача щодо здійснення забезпечення належного утримання та використання будинків членів товариства, інженерних мереж, об’єктів соціально-культурного призначення та територій загального використання, в межах житлового містечка “Золоті ворота”, загальними зборами  членів об’єднання від 18.03.2007 року прийнято рішення про взяття на баланс  позивача побудованого житлового комплексу.

За вказаних обставин підставою звернення позивача із відповідним позовом про зобов’язання була відмова відповідача здійснювати передачу заявлених об’єктів інфраструктури побудованого житлового комплексу із посиланням на неможливість в зв’язку із передачею їх у власність в  гр. Самусєву С.В. згідно укладеного договору купівлі-продажу №19 від 04.03.2002 р.

Дослідивши усі обставини правових відносин, які виникли між сторонами, колегія дійшла до висновку, що зазначені доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.  

Доводи представника відповідача щодо укладення 04.03.2002 р. між відповідачем та гр. Самусєвим С.В. договору купівлі-продажу, за умовами якого останньому відповідачем, як власником, було продано під’їзну автодорогу до бази відпочинку, та інше нерухоме та рухоме майно інфраструктури котеджного містечка судовою колегією до уваги також не можуть бути прийняті, оскільки на підтвердження   цих доводів відповідачем  не надано суду належних та допустимих доказів щодо укладання такого договору.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції представник відповідача не надав суду  оригіналу копії чи укладеного договору                                         №19 від 04.03.2002 р.

В даному випадку, копія акту прийому-передачі майна №1979 від 04.03.2002 р., не може вважатися допустимим доказом укладання такого договору, оскільки цей документ, від імені покупця та продавця підписано  одною особою  Самусєвим С.В., який сам собі передав та прийняв майно, сам собі затвердив цей акт, після чого сам же затвердив акт   про знищення договору купівлі-продажу шляхом спалення. (а.с  50-62)

Відповідач не надав колегії ніяких доказів стосовно того, що він був власником спірного майна та відповідно мав право його відчужувати, або особою, якій власник передав право продажу   спірного майна. В той же час відповідно до поданих позивачем копій договорів  підряду на дольову участь в будівництві, фінансування будівництва інфраструктури котеджного містечка  відбувалось за рахунок замовників (власників житлових будинків) а відповідач виступав генеральним підрядником, який зобов’язувався  виконати ці будівельні роботи та здати їх замовникам. Та обставина, що відповідач, після виконання цих будівельних робіт не передав результати цих робіт замовникам, а зарахував побудовані об’єкти інфраструктури   на свій баланс не свідчить про те, що він набув право власності на це майно. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку та не є документом, що посвідчує право власності.

Під час розгляду спору судом першої інстанції для повного з’ясування обставин справи були направлені судові запити до Державної податкової інспекції у Печерському р-ні м. Києва з метою отримання відповідних балансів відповідача за березень-квітень 2002 р., та до Бюро технічної інвентаризації м. Обухова з метою отримання інформації про реєстрацію нерухомого майна інженерно-технічної інфраструктури котеджного містечка.  

Листом №627 від 17.10.2007 р.  Бюро технічної інвентаризації м. Обухова повідомило, що право власності на спірне нерухоме майно не оформлювалося. В листі від 16.10.2007 р. Державна податкова інспекція у Печерському р-ні м. Києва повідомила суд про неможливість надання витребовуваних балансів з підстав не надання їх відповідачем до інспекції з 1997 р.

Крім того, в судовому засіданні  представник відповідача, посилаючись не неможливість надання договору через його знищення, пояснив, що вказаний договір на відчуження спірних об’єктів нерухомості нотаріально не посвідчувався.

Недодержання нотаріальної форми при укладанні договорів купівлі-продажу нерухомого майна (під’їзна дорога, дитячий спортивний майданчик з ігровим містечком та інші об’єкти нерухомого майна) із фізичною особою не відповідає  вимогам діючого на час укладення договору законодавству, та тягне за собою недійсність такої угоди. (ст.  47 ЦК Української РСР від 1963 р.)

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні  протизаконної угоди. ( Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 13.12.1999 р.                   № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недісними”).

Посилання відповідача на те, що спірне майно на даний час  не рахується на його балансі колегія не може прийняти до уваги, оскільки баланс   підприємства (організації)  є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна.  Порушення діючого законодавства щодо ведення  бухгалтерського обліку у даному випадку не може бути підставою для відмови в позові, та не є перешкодою для позивача в захисті його права.

Колегія вважає, що у даному випадку суд першої інстанції при розгляді цієї справи правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правові відносини.

Відповідно до статті 385 ЦК  України власникам житлових будинків, поряд із власниками квартир багатоквартирного будинку, надається  право створювати об’єднання для забезпечення експлуатації будинків, користування спільним майном. Відповідно до частини 2 цієї статті, об’єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Для реалізації зазначеної норми Цивільного Кодексу було прийнято Закон України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”.  В преамбулі цього Закону зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Таким чином цей Закон регулює правові відносини співвласників багатоквартирного будинку. Однак враховуючі те, що правові відносини власників житлових будинків щодо створення об’єднань є повністю аналогічними, а  частина перша статті  385 ЦК  України прямо передбачає, що власники житлових будинків можуть створювати таке ж саме об’єднання як і власники квартир багатоквартирного будинку, колегія приходить до висновку, що до спірних правових відносин можливо застосувати аналогію закону.

У відповідності до положень ст.ст. 11, 16 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, об’єднання, після набуття статусу юридичної особи, може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс .

Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 “ Про порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс”.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог. Оскільки відповідачем позовних вимог не спростовано, належних доказів на підтвердження факту відчуження об’єктів інфраструктуру котеджного містечка “Золоті ворота” не надано, апеляційна скарга визнається необґрунтованою, у зв’язку з чим,  задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача щодо  необхідності залучення до участі в справі в якості належного відповідача фізичної особи Самусєва С.В.,  (президент    ЗАТ „Золоті ворота”) задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 24 ГПК України колегія не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.

Рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак підстави для його скасування чи зміни є відсутніми.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Золоті ворота” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду  м. Києва  від 30.10.2007 р. у справі №2/251 залишити без змін.

3. Матеріали справи №2/251 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.