Справа №  2-а-924/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.02.2011                                                                                                     м.Енергодар       

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого:  Федоренко  О.  І.

при секретарі:  Черкашиній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Енергодар справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1  до   Управління пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області  про  стягнення соціальної допомоги дітям війни,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості з виплат державної соціальної допомоги як «дитині війни».

Позовні вимоги мотивував тим, що  відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни (далі за текстом – Закон). Згідно ст.6 Закону з 01.01.2006 року, йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не здійснює зазначені виплати у повному обсязі, посилаючись на п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, згідно якої з 01.10.2008 року і по теперішній час щомісячна державна соціальна допомога виплачується у розмірі 49,80, грн.. Позивачка вважає такі дії протиправними.          

Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – VI від 18.11.2004 року державної соціальної допомоги за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав.

Дослідив матеріали справи, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.   

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.   

Позивач народився 7 грудня 1937 року, що підтверджується даними паспорта, має пенсійне посвідчення з відповідною відміткою в ньому, у зв’язку з чим відноситься до категорії громадян, які мали право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2009 роках, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»).

Позивач звертався до відповідача стосовно нарахування недосплаченої щомісячної надбавки до пенсії, у зв’язку з тим, що має статус дитини війни. Однак отримав письмові відповіді, в яких йому було відмовлено в нарахуванні та виплаті зазначених йому сум.

Верховна Рада України Законом України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 12 ст. 71 призупинила дію ст. 6 Закону  «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо обмежень соціальних виплат законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік».

У відповідності до ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, зважаючи на викладене, невиплата позивачці в повному обсязі соціальної допомоги протягом 2007-2009 років, ніж це передбачено ст. 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону становить 30 % мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.   

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.   

Будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не приймалося.   

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік» ніяких змін до нормативних актів з приводу розміру виплат «Дітям війни» не вносилось, а отже діють норми ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року, тобто позивачці повинна виплачуватись надбавка до пенсії як дитині війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня -695 грн., з 1 квітня  – 706 грн., з 1 липня – 709 грн., з 1 жовтня – 723 грн.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк. Строк звернення може бути поновлений судом, якщо його пропущено з поважних підстав. Позивач звернувся до суду 31.01.2011 року. У зв’язку з тим, що позивачем не надано підтвердження об’єктивності пропуску строку позовної давнини, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давнини й тому стягнення треба проводити з 31.07.2010 року.

Керуючись ст.ст.3,22,46,48 Конституції України, Рішенням КС України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р., ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.2,8,11,69-71,94,99,100,128,158-164,186 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні  вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі надбавки до пенсії згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 31.07.2010 року. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 31.07.2010 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

          Суддя                                                                                          О.  І.  Федоренко