15.02.2011
Справа № 11-а 28,2011 р. Головуючий у 1-й інстанції Кириленко М.О.
Категорія: ст.121ч.2 КК Доповідач Ковальова Н.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Ковальової Н.М.
Суддів: Заіченка В.Л., Красновського І.В.
З участю прокурора Чередніченко Є.Г.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1; державного обвинувача, приймавшого участь у розгляді справи у суді першої інстанції на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 20 липня 2010 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такий, що не має судимості, засуджений за ч.2 ст.121 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Міра запобіжного заходу –тримання під вартою. Строк відбуття покарання відраховується з 19.05.2007 року.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, такий, що не має судимості, засуджений за ч.2 ст.121 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Міра запобіжного заходу –тримання під вартою залишена без змін, строк відбування покарання відраховується з 19.05.2007 р.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч.3 ст.135 КК України виправдані.
Вирішено питання про речові докази, цивільний позов, та солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за проведення криміналістичної експертизи 141 грн.23 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнані винними і засуджені судом за те, що 16.05.2007 року вони, у стані алкогольного сп’яніння, в с.Заградівка Високопільського району Херсонської області на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно нанесли удари руками та ногами в область голови та у різні частини тіла потерпілої ОСОБА_3, завдав такими діями останній тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, від який наступила смерть.
В апеляціях:
- державний обвинувач, посилаючись на безпідставне виправдання засуджених за ч.3 ст.135 КК України, та невідповідністю призначеного судом засудженим покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винних внаслідок м’якості, ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд;
- засуджений ОСОБА_1 посилаючись на те, що судом порушено його право на захист, та при розгляді справи суд порушив норми кримінально-процесуального законодавства, просив вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Засудженим ОСОБА_2 вирок не оскаржувався.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора підтримавшого свою апеляцію, засудженого ОСОБА_1, підтримавшого свою апеляцію та частково апеляцію прокурора, ОСОБА_2 про залишення вироку без змін, останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляція державного обвинувача підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть потерпілої ОСОБА_3
Твердження апелянта –засудженого ОСОБА_1, про те, що судом не доведено його вини, що він не вчиняв злочину, за який засуджений, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, зокрема, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину, суд обґрунтовано послався на їхні послідовні свідчення, які давали під час досудового слідства, у якості підозрюваних та обвинувачених: ОСОБА_2, що він 16.05.2007р. вдарив ОСОБА_3 після того, як вона його образила двічі долонею по щоці, потім двічі рукою по обличчю, та їх розборонили жінка ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а потім вдарив ногою у голову потерпілої, та пояснив, що ОСОБА_3 також двічі ногою штовхнув у голову ОСОБА_1.
ОСОБА_1 пояснював, що 16.05.2007р. після висловленої образи потерпілою ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_2, останній почав бити її руками, потім ногою у голову та по тулубу. Через деякий час ОСОБА_3 почала його ображати нецензурною лайкою, і він ногою вдарив в праву частину голови та один раз вдарив ногою у праве плече.
Такі свідчення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгоджуються між собою та свідченнями свідків: ОСОБА_5, що після висловленої ОСОБА_3 образи на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останні по разу “стукнули” її; ОСОБА_4, що після висловленої образи, ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 кулаком по голові так, що вона після удару зразу впала, другий раз вдарив її ногою по тулубу, а ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3 кулаком по обличчю так, що у неї з носу потекла кров, а другий раз вдарив ногою.
Крім того, свої свідчення на досудовому слідстві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили і при відтворенні обстановки та обставин події про механізм нанесення ударів потерпілій в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 /а.с.75-83/. Останні у судовому засіданні підтвердили, що ніякого примусу на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з боку працівників міліції не чинилось, вони самі добровільно розказували та показували як наносили удари ОСОБА_3.
Наведені свідчення засуджених та свідків об’єктивно підтверджуються висновком судово медичної експертизи трупа ОСОБА_3, згідно якого смерть останньої наступила від черепно-мозкової травми у вигляді субдуральної гематоми у височно-теменно-затилочної області з права, крововиливи у м’які покрови голови. Ці тілесні ушкодження за ознаками небезпечності для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень и перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням смерті, та не виключається їх утворення в результаті ударів, які нанесли потерпілій руками та ногами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 способом, які вони вказали при відтворенні обстановки та обставин події /а.с.46-49, т.1/.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта ОСОБА_1 про те, що судом порушено його право на захист, так як судом не задоволено його клопотання про виклик двох свідків, оскільки судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні цього клопотання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а тому підстави для призначення психіатричної експертизи як на досудовому слідстві, так і у суді були відсутні /а.с.197, т.1/.
Безпідставним є і посилання апелянта на те, що судом при проведенні судово-медичної експертизи експертом порушені вимоги правил проведення експертизи та щодо необґрунтованості висновків самої експертизи, оскільки висновки експертизи враховані судом у сукупності з іншими доказами по справі, а саме: свідченнями самих підсудних щодо механізму нанесення ударів потерпілій, а також свідченням свідків, які не спростовують висновків експертизи.
Як вбачається з висновків судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження ОСОБА_3 спричинені за короткий проміжок часу, у зв’язку з чим встановити послідовність їх нанесення не представилось можливим. Крім того, як встановлено у судовому засіданні, що 16 травня 2007р. в період часу з 1400 до 1900 год. на березі річки тільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наносили удари руками та ногами ОСОБА_3 в область життєво важливого органу –голову, а тому посилання в апеляції ОСОБА_1, що не розмежовані дії кожного з них по заподіянню тілесних ушкоджень потерпілій, є необґрунтовані.
Оскільки судом встановлена умисна вина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3, від яких наступила її смерть, то дії винних правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, і додаткової кваліфікації за ч.3 ст.135 КК України не потребують, як про це поставлено питання у апеляції державного обвинувача.
Міру покарання засудженим суд обрав вірно, відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про їх особу та всіх обставин, що обтяжують та пом’якшують відповідальність.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які були б безумовною підставою для скасування вироку не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення.
Апеляцію державного обвинувача, приймавшого участь у розгляді справи у суді першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 20 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду про стягнення з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області 141 грн.23 коп. судових витрат солідарно.
Стягнути на користь НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області з ОСОБА_1 70 гривень 62 копійки та ОСОБА_2 70 гривень 61 копійку.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий:
Судді: