П О С Т А Н О В А

                                                                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року                                                                                   Справа № 2а-1220/11

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі  головуючого –судді Лесика В.О.,

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

                                                                      в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру щомісячного підвищення до пенсії, встановленого їй як дитині війни, за період з 01.01. 2009 року по 31.10.2010 року, визначивши це підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка діяла у вказаному періоді, і виплатити різницю між перерахованою і отриманими нею сумами підвищення, а також проводити надалі нарахування даного підвищення у необхідному розмірі .

Адміністративний позов подано у строк, установлений законом, в частині вимог за період, починаючи з 31 липня 2010 року.

В частині вимог за період з 01 січня 2009 року по 30 липня 2010 року включно позов подано поза межами вказаного строку, а тому в цій частині вимог позов ухвалою суду від 01 лютого 2011  року залишений без розгляду.

Відповідач позов не визнав, заперечивши його тим, що проводив нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу правомірно.

Адміністративний позов  слід задовольнити частково за період з 31 липня 2010 року по день звернення до суду, тобто по 31 січня 2011 року.

Позивач має правовий статус дитини війни, встановлений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», і отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка була чинною у періоді  за який проводиться перерахунок дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, позивач у зазначеному періоді мав право на виплату йому щомісячного підвищення до пенсії у вказаному розмірі.

Однак, підвищення йому виплачувалося в меншому розмірі.

Наведені відповідачем підстави для такої виплати необґрунтовані.

Обов’язок призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу, зокрема підвищення до неї, покладений на відповідача (пп.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 8-2).  

Розмір мінімальної пенсії має визначатися виключно Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.5 цього Закону). І цей розмір  визначений частиною першою ст.28 цього Закону - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки вказаний розмір визначений законом, відповідач не вправі був керуватися для його визначення нормативно-правовими актами з меншою, ніж закон, юридичною силою, зокрема, постановами Кабінету Міністрів.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином відповідач діяв неправомірно і порушив право позивача на отримання пенсії у належному розмірі.

Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає, що для  відновлення останнього необхідно і достатньо зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 31 липня 2010 року по 31 січня 2011 року включно на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яке обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.

Що стосується вимог позивача за період після 31 січня 2011 року  , то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки предметом судового захисту можуть бути лише порушені, невизнані, оспорювані права, а на момент розгляду справи такий факт порушення права позивача в майбутньому відсутній, прогнозування можливості порушення зі сторони відповідача в майбутньому є передчасним. Враховуючи, що справа розглядається в скороченому провадженні, суд вважає  необхідним захистити права позивача за період по день звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, ч.2 ст.99, 159, 161, 162, 163, 183-2, 186, 254, ч.1 ст.256 КАС України, ч.2 ст.19 Конституції України, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.2 ст.5, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд

                                                     п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 31 липня  2010 року по 31 січня 2011 року включно на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яке обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум, визнавши дії по нарахуванню та виплаті підвищення в цей період в неповному обсязі неправомірними.

В решті позову відмовити.

Постанову виконати негайно.

Постанова  суду  може   бути  оскаржена  до  Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд  протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, і є в цьому випадку остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.  

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                                              В.О.ЛЕСИК