ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2011 р. № 5002-28/4195-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф.,
Сибіги О.М.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиПриватного підприємства „Спіл”, смт. Чорноморське, Автономна Республіка Крим
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду
від 17.11.2010 року
у справі господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомПриватного підприємства „Спіл”, смт. Чорноморське, Автономна Республіка Крим
до
Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН”, смт. Чорноморське, Автономна Республіка Крим
провитребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників
позивача: Шмитова А.В., довіреність від 20.08.2010 року бн,
відповідача: Малахова П.В., довіреність від 20.07.2010 року бн
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство „Спіл” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН” про витребування з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН” нерухомого майна, яке належить приватному підприємству „Спіл” –об'єкту автоколони, що складається з літ. „А” - контора, площею 160,0 кв.м., літ. „Б” - майстерня, площею 501,3 кв.м., літ. „В” - столярний цех, площею 37,8 кв.м, літ. „Г” - електрощитова, площею 2,3 кв. м., літ. „Д” - склад, площею 26,8 кв.м., літ. „Е” - склад, площею 12,8 кв.м, літ. „Ж” - побутова, площею 41,3 кв.м., літ. „З” - склад, площею, 54,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 9500,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1
Заявою про уточнення позовних вимог приватне підприємство „Спіл” (далі за текстом –ПП „Спіл”) змінило предмет позову та просило:
- витребувати з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН” нерухоме майно, яке належить приватному підприємству „Спіл” - об'єкт автоколона, що складається з літ. „А” - контора, площею 160,0 кв.м., літ. „Б” - майстерня, площею 501,3 кв.м., літ. „В” - столярний цех, площею 37,8 кв.м, літ. „Г” - електрощитова, площею 2,3 кв. м., літ. „Д” - склад, площею 26,8 кв.м., літ. „Е” - склад, площею 12,8 кв.м, літ. „Ж” - побутова, площею 41,3 кв.м., літ. „З” - склад, площею, 54,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 9500,00 кв.м. за адресою смт. Чорноморське, вул. Революції, 100;
- визнати за приватним підприємством „Спіл” право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна „Автоколона”;
- усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - автоколоною, розташованою за адресою АДРЕСА_1
Рішенням господарського суду Автономної Республіки від 30.09.2010 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року рішення місцевого господарського суду було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог –відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ПП „Спіл” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду першої інстанції –залишити без змін.
Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Позивач в судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду –скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції –залишити без змін.
Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечив та просив постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.09.2005 року ПП „Спіл” та відкритим акціонерним товариством „Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363” було укладено договір купівлі-продажу № 2709/1 об'єкту нерухомості –автоколони, що складається з літ. „А” - контора, площею 160,0 кв.м., літ. „Б” - майстерня, площею 501,3 кв.м., літ. „В” - столярний цех, площею 37,8 кв.м, літ. „Г” - електрощитова, площею 2,3 кв. м., літ. „Д” - склад, площею 26,8 кв.м., літ. „Е” - склад, площею 12,8 кв.м, літ. „Ж” - побутова, площею 41,3 кв.м., літ. „З” - склад, площею, 54,3 кв. м., розташованого на земельній ділянці площею 9500,00 кв. м. за адресою АДРЕСА_1
11.11.2008 року ПП „Спіл” в особі Макарчук В.А., який діяв на підставі довіреності від 28.08.2008 року, та ОСОБА_1. було укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості –автоколони, розташованого на земельній ділянці площею 9500,00 кв. м. за адресою АДРЕСА_1
Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН” (далі за текстом –ТОВ „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН”) від 03.03.2010 року ОСОБА_1. внесла до статутного фонду ТОВ „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН” нерухоме майно –автоколону, розташовану за адресою АДРЕСА_1
У серпні 2010 року ПП „Спіл” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ТОВ „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН” про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ „ТАРХАНКУТ-РЕГІОН” спірного нерухомого майна.
Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо набуття права власності та його захисту, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також положення Конституції України.
Відповідно до положень статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне нерухоме майно було придбано ПП „Спіл” у товариства „Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14363” за договором купівлі-продажу № 2709/1 від 27.09.2005 року.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, договір купівлі-продажу № 2709/1 від 27.09.2005 року нотаріально посвідчений не був та державної реєстрації не проходив, доказів того, що вказаний правочин визнаний судом дійсним у судовому порядку, ПП „Спіл” судам надано не було.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Однак, враховуючи той факт, що договір купівлі-продажу № 2709/1 від 27.09.2005 року нотаріально не посвідчений та не пройшов державної реєстрації, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що право власності на спірне майно за договором відповідно до вимог статті 334 Цивільного кодексу України у ПП „Спіл” не виникло, а тому позов в частині визнання такого права на підставі статті 392 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до норм статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Таким чином, право заявити віндикаційний чи негаторний позов згідно з статтями 387 та 391 Цивільного кодексу України має або власник, або титульний володілець майна.
Однак, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що договір купівлі-продажу № 2709/1 від 27.09.2005 року нотаріально не посвідчений та не пройшов державної реєстрації, ПП „Спіл” не набуло права власності на спірне нерухоме майно та не є орендарем чи іншим титульним володільцем вказаного майна.
З урахуванням викладеного, колегія судді Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги ПП „Спіл” про витребування з чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні спірним майном не можна визнати законними та необґрунтованими, оскільки вони були заявлені відповідно до вимог статей 387 та 391 Цивільного кодексу України особою, яка не є власником чи титульним володільцем спірного майна.
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи ПП „Спіл”, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів, які є у справі, та тлумачення норм права і не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час перегляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акта не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства „Спіл” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року у справі № 5002-28/4195-2010 залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року у справі № 5002-28/4195-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга