ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.09.06 Справа № 9/526ад
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Дочірнього підприємства «Ніколь», м. Луганськ
до 1. Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганській області
2. Відділення державного казначейства у м. Ровеньки
про повернення безпідставно сплаченої суми за торгові патенти у розмірі 308656,00 грн.
в присутності представників:
від позивача –Каракотін О.О., довіреність № б/н від 20.06.06,
від 1-го відповідача –Березниченко О.О., нач.юрид.відділу, дов. № 5811/100 від 04.11.05, Письменко О.М. - нач. відділу оподаткування, дов. б/н від 11.09.06,
від 2-го відповідача –не прибув.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення зайвих та безпідставно сплачених коштів за торгові патенти у 3, 4 кварталах 2004 року та 1, 2, 3, 4 кварталах 2005 року в сумі 308656,0 грн.
У судовому засіданні 11.09.06р. позивач заявою про уточнення позовних вимог збільшив суму позову та просить повернути з місцевого бюджету м. Ровеньки зайво сплачену суму за торгові патенти за 3, 4 квартали 2004 року та 1, 2, 3, 4 квартали 2005 року у розмірі 346642,5 грн.
1-й відповідач, ДПІ у м. Луганську, проти позову заперечує, посилаючись на вимоги чинного законодавства.
2-й відповідач, ВДК у м. Ровеньки, просить розглянути справу без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та 1-го відповідача, суд
в с т а н о в и в:
Позивач, дочірнє підприємство “Ніколь” зареєстрований в якості суб’єкта підприємницької діяльності управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 23 квітня 2003 року за № 25370169Ю0043293 і внесено до ЄДРПОУ 23.04.2003 р. за іден. кодом 31783975.
Згідно з п.п 1.10.1 Статуту позивача одним з видів діяльності є надання послуг у сфері грального бізнесу.
6 травня 2004 року у термін, встановлений Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.96р. № 98/96-ВР (далі –Закон про патентування) квитанцією № 35 позивач сплатив вартість 17-ти чинних на момент сплати торгових патентів в сумі 11795 грн.
14 червня 2004р. квитанцією №93 позивач сплатив вартість патентів у розмірі 46900грн.
Згідно з квитанціями №№ 2, 123 від 01 та 30.07.04р. позивач здійснив оплату 5-ти торгових патентів в сумі 3400 грн.
Квитанцією № 79 від 17.08.04р. позивач сплатив вартість 2-х торгових патентів на суму 1564 грн.
Всього у травні, липні та серпні 2004 року позивачем здійснена оплата вартості 91 торгового патенту на суму 63659 грн.
У грудні 2004 року, січні, лютому 2005 року позивач квитанціями сплатив вартість 98-ми торгових патентів в сумі 68545 грн.
У березні 2005 року позивачем здійснена оплата вартості 91 патенту на суму 95458 грн.
У червні та липні 2005 року позивачем здійснена оплата вартості 107 торгових патентів на суму 112138 грн.
У вересні та листопаді 2005 року позивач сплатив вартість 95 торгових патентів на суму 99 920 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до вимог Закону про патентування він здійснював оплату торгових патентів за ставкою 700 грн. у квартал (2800 грн. на рік). Однак податковий орган, посилаючись на Закон України «Про державний бюджет на 2004 рік», збільшив вартість патенту до 700 грн. (2800 грн. на рік), внаслідок чого позивач вимушений був придбавати нові торгові патенти та сплачувати чинні патенти у 2004 році та 1-му кварталі за збільшеними подвійними ставками, тобто із розрахунку 700 грн. у квартал (2800 грн. на рік).
Так само податковий орган, посилаючись на Закон України «Про державний бюджет на 2005 рік», знову збільшив вартість патенту до 1050 грн. у квартал (4200 грн. на рік), тому 14 березня 2005 року позивач вимушений був сплатити за торгові патенти за 2-й квартал 2005 року за новими ставками із розрахунку 1050 грн. у квартал (4200 грн. на рік).
Позивач, аналізуючи положення Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285-ІV та деякі інші законодавчі акти», вважає, що сплата торгових патентів у 2004 році та 1-му кварталі 2005 року за подвійними ставками, а за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2005 року за потрійними ставками здійснена незаконно.
Переплата вартості торгових патентів на думку позивача за 3-й, 4-й квартал 2004 року та 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2005 року складає 346642,5 грн.
Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відповідно є загальнодержавним обов’язковим платежем, який є частиною доходів Державного бюджету України.
Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(далі –Закон про патентування) у фіксованому розмірі (за рік).
Для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем розмір такої плати складав з 1 січня 2004 року 700 грн. на квартал за один патент, оскільки абзац другий частини 3 статті 5 був змінений Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», статтею 57 якого у 2004 році збільшена вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.
Введення в дію зазначеного Закону з 1 січня 2004 року визначено безпосередньо нормами статті 111 цього Закону.
Таким чином, зміна ставок оподаткування запроваджена Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік», прийнятим Верховною Радою України у відповідності до ст. 91 Конституції України, шляхом внесення змін до відповідного закону.
Наведений порядок встановлення ставок оподаткування цілком відповідає положенням п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Щодо ствердження позивача про відсутність зміни ставки плати за патенти через аналіз положень Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285-ІV та деякі інші законодавчі акти», то такі твердження є помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України (далі –БКУ), закон про Державний бюджет України –закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
При цьому під виконанням Державного бюджету України за доходами розуміється, зокрема, забезпечення органами стягнення (якими є податкові органи) своєчасно та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) (ч. 3 ст. 50 БКУ), а бюджетний період становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч. 1 ст. 3 БКУ).
Таким чином, відповідно до БКУ, норми закону про державний бюджет України діють протягом календарного року та припиняють свою дію в останній день відповідного року. Тобто, зазначення у Законі України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285- ІV та деякі інші законодавчі акти про зміну ставок саме з розмірів, які були передбачені п. 3 ст. 5 Закону про патентування (у спірних правовідносинах –1400 грн.) цілком відповідає наведеним принципам законотворення та ніяким чином не свідчить про те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік»не змінювались ставки плати за патенти у сфері грального бізнесу.
Суд вважає, що сплати за патенти у 1-му кварталі 1005 року здійснено позивачем з врахуванням вимог законодавства, виходячи з наступного.
На день сплати вартості патентів за 1-й квартал 2005 року, тобто на 15.12.04р., діяв Закон про патентування в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», яким, як зазначалось вище, були внесені зміни до цього Закону та вартість патенту у сфері грального бізнесу встановлена у розмірі 2800 грн. на рік, тобто 700 грн. щоквартально.
Виходячи з наведених приписів, законодавчо встановлених строків виконання зобов’язань по сплаті податку та чинних на момент виконання таких зобов’язань ставок податку, суд дійшов висновку, що у випадку належної сплати вартості патентів за 1-й квартал 2005 року за ставками, що діяли на момент їх сплати (700 грн.), платник податку не може бути примушений сплачувати різницю, яка виникла у зв’язку зі збільшенням його розміру у майбутньому.
Позивач за 1-й квартал фактично сплатив за 102 чинних патентів із розрахунку 700 грн. на квартал за один патент.
Щодо нарахування відповідачем вартості патентів у 2-му, 3-му та 4-му кварталі 2005 року, виходячи також із ставки плати за патенти у розмірі 1050 грн. на квартал за один патент, суд вважає таке нарахування правомірним, виходячи з наведених вище приписів законодавства, оскільки на законодавчо визначену дату виконання зобов’язань по сплаті вартості патентів за 2-й квартал 2005 року, а саме, на 15 березня 2005 року, набули чинності зміни, внесені у Закон про патентування статтею 47 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік».
В решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 18.09.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов