Справа № 2-553/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бобровник О.В.

при секретарі Славовій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Солом’янської районної державної адміністрації про поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2008 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого у фактичних шлюбних відносинах та просив визнати за позивачем право власності на 1/2 трикімнатної квартири загальною площею 61, 20 м. в АДРЕСА_1 та на 1/2 автомобіля NISSAN ALMERA, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

В обгрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що з 08 жовтня 2003 року по 14 липня 2006 року сторони перебували в фактичних шлюбних стосунках та вели спільне господарство.

Позивач вказує, що за час перебування у фактичних шлюбних відносинах спільно були придбані трикімнатна квартира загальною площею 61, 20 м. 2 в АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 27 грудня 2004 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 17-12769 і внесений до Державного реєстру правочинів за номером 411137 27.12.2004 р.) та автомобіль NISSAN ALMERA, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 видане Черкаським РЕВ 26.06.2004 p., зареєстрована в Черкаському РЕВ 26.06.2004 р.

А враховуючи, що зазначене майно було придбано сторонами за час сумісного проживання, позивач вважає, що має рівні права з відповідачем на володіння, користування та розпорядження об’єктами права власності, спільно придбаними під час перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні та зазначила, що вони з позивачем проводили разом окремі свята та час відпочинку, але такі відносини не є шлюбними і не можуть породжувати правових наслідків. Також відповідач наголошувала на тому, що спірну квартиру та автомобіль вона придбала на власні кошти.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, направивши до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що сторони по справі є добре знайомі і підтримували між собою дружні стосунки з 2003 року.

ОСОБА_2 27 грудня 2004 року була придбана квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу посвідченим державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 27 грудня 2004 року. Ціна квартири була визначена у договорі загальною сумою 281 320 грн.

17 травня 2004 року ОСОБА_2 був придбаний автомобіль NISSAN ALMERA. 28 травня 2004 року відповідач розмитнила вказаний автомобіль та 26.06.2004 року поставила на облік в Черкаському РЕВ ДАІ ГУ МВС України.

Позивач, посилаючись на ст. 74 СК України вважає, що має право на 1/2 вказаного майна, як на шлюбну половину.

На підтвердження своїх доводів щодо початку фактичних шлюбних відносин між сторонами та взагалі існування таких, позивач посилається на спільну заяву сторін про перебування у фактичних шлюбних відносинах, яка засвідчена 18 січня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 6), із вказаної спільної заяви вбачається, що сторони проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 08.10.2003 року.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Таким чином, законодавець пов’язує набуття права на майно з проживанням однією сім’єю та набуття його зусиллями обох сторін.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз’яснено, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Судом встановлено, що сторони ніколи не проживали однією сім’єю, не вели сумісного господарства, не мали єдиного сімейного бюджету.

Вказані обставини підтверджуються показами свідків, опитаних в судовому засіданні, поясненнями сторін.

Позивачем не надано суду достовірних даних про сумісне придбання майна, ведення позивачем та відповідачем сумісного господарства, наявність спільного бюджету.

Позивач в судовому засіданні та позовній заяві обгрунтовував свої позовні вимоги про розподіл квартири та автомобіля сумісним проживанням з відповідачем з 2003р. по 2006р.

Проте будь яких доказів про придбання квартири чи автомобіля позивач не надав, з пояснень свідків по справі вбачаються стосунки між сторонами, але дані відносини не можуть бути визнані проживанням однією сім’єю в розумінні ст. 74 СК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_2 за власні кошти, що підтверджується договором купівлі-продажу 1/2 частки квартири, що належала відповідачу, договором позики від 24.12.2004 року, договором займу від 19.11.2004 року, договором застави автомобіля від 12.11.2004 року.

Загальна сума отриманих відповідачем коштів за вказаними договорами з метою придбання квартири складала 285 624 грн., в той час як вартість спірної квартира становила 281 320 грн.

За таких обставин, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо придбання квартири за власні кошти.

Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Враховуючи наведене, квартира АДРЕСА_1 не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя, навіть за умови існування між сторонами сталих стосунків в розумінні ст. 74 СК України.

Що стосується автомобіля NISSAN ALMERA, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, суд також не погоджується з доводами позивача щодо наявності в нього права на 1/2 частину цього майна, оскільки, як зазначалось вище позивачем не надано доказів на підтвердження того, що це майно було придбано за спільні кошти та у час спільного сумісного проживання, а тому, керуючись ст. ст. 3, 57, 74 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» ст. ст. 10, 57-60, 85, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації про поділ майна - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення.