Справа № 2-926 /2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2009 року м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Коробенка С. В.

при секретарі - Маршалюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» до ОСОБА_1, Головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації про визнання свідоцтва про право власності на офіс недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним.

25 жовтня 2004 р. на установчих зборах власників квартир і нежилих приміщень багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Інкомсервіс" та затверджено Статут об’єднання.

16 грудня 2004 р. було складено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. В п. 9 Акту зазначається: "Пред’явлений до прийняття в експлуатацію об’єкт має такі основні показники:... призначення і показники вбудовано-прибудованих приміщень: офіси - 1290, 20 кв. м. " В п. 11 Акту зазначається: "Технологічно-виробнича характеристика об’єкта: Цокольний поверх -вбудована автостоянка на 30 місць, технічні приміщення. Перший поверх - офісні приміщення." Тобто конкретно вказано призначення приміщень і місце їх розташування, а саме для офісів -1 поверх.

Згідно Проекту жилого будинку офісні приміщення розташовуються тільки на 1 поверсі, а на цокольному поверсі розташовуються: автостоянка та технічні і допоміжні приміщення будинку які, згідно ст. 1 Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", п.3 Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та п.3 Статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Інкомсервіс" є спільною (неподільною) власністю всіх співвласників будинку і призначені для забезпечення функціонування та життєдіяльності житлового комплексу.

З моменту існування ОСББ "Інкомсервіс" ніколи загальними зборами не розглядались питання щодо зміни статусу та призначення будь-яких приміщень, передачу їх у користування фізичним і юридичним особам, і, зокрема, нежилого приміщення на цокольному поверсі площею 63, 9 кв. м.

Тобто, згідно проектно-технічної документації, відповідних актів, норм Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та Статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Інкомсервіс" це приміщення є технічним приміщенням будинку і є спільною власністю ОСББ "Інкомсервіс".

В той же час, як вказує Позивач у позові, Правлінню ОСББ було надано копію свідоцтва про право власності на вищезазначене приміщення на ім’я ОСОБА_1 В цьому документі статус (призначення) приміщення - офісне.

З вищевикладеного Позивач робить висновок, що зміна статусу (призначення) приміщення та форми власності було зроблено з порушенням вищезазначених норм Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та Статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Інкомсервіс".

Керуючись наведеним, Позивач просить визнати недійсним Свідоцтво про право власності на офіс загальною площею 63, 90 кв. м. від 08 лютого 2006 р. на ім’я ОСОБА_1, визнати вказане приміщення спільною сумісною неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ "Інкомсервіс") та зобов’язати відповідача у тижневий термін звільнити приміщення і передати ключі правлінню ОСББ "Інкомсервіс".

У судовому засіданні представники Позивача позов підтримали, наголошуючи на тому, що вказане приміщення ніколи не планувалось як офісне, є технічним, а тому і не може перебувати у власності Відповідача.

Представники Позивача звертали увагу суду також на те, що інвестиційний договір, на підставі якого було видане свідоцтво про право власності, був укладений лише 09.12.2004р., за кілька тижнів до здавання усього будинку в експлуатацію, а тому, на їх думку, в ньому не могло йтися про інвестування будівництва приміщення на цокольному поверсі.

Представник Відповідача - ОСОБА_1 (Відповідача-1) проти позову заперечував, звертаючи увагу суду на наступні обставини.

09 грудня 2004 року між ОСОБА_4 та спільним українськоо-чеським підприємством «Інекон-Сервіс» було укладено інвестиційний Договір на будівництво нежитлових приміщень по вул. Народного Ополчення 9 (7) розташованих в цокольному поверсі.

Відповідно до змін до зазначеного вище інвестиційного Договору, внесених 21.12.2004 року, всі права та обов’язки по договору, покладені на ОСОБА_4 перейшли до ОСОБА_1, яка, відповідно до умов інвестиційного договору внесла 153 717, 96 гри. в рахунок інвестування зазначених приміщень.

26 грудня 2005 року ОСОБА_1 за актом прийому-передачі прийняла нежитлове приміщення офіс № 9 загальною площею 63, 9 кв. м.

На сьогоднішній день, вищезазначений правочин є дійсним і ніким не оскаржувався. На підставі вищезазначеного правочину Головне управління комунальної власності м. Києва цілком правомірно видало 08.02.2006р. року свідоцтво про право власності.

Окрім викладеного, представник Відповідача-1 звертає увагу на те, що як вбачається з поданих Позивачем матеріалів рішення про утворення Позивача було прийняте 25.10.2004 року, Відповідно до Статуту Позивача зареєстрованого Солом’янською райдержадміністрацією 10.01.2005 року, об’єднання являється юридичною особою з моменту видачі свідоцтва" про державну реєстрацію, тобто 10.01.2005 року. За таких обставин вбачається, що ані на момент укладення інвестиційного договору, ані на момент підписання Акту приймальної комісії ОСББ в якості юридичної особи взагалі не існувало, і не могло набувати прав і обов’язків.

Представник Відповідача-1 також заперечував, що спірне приміщення повинно належати до сумісної власності ОСББ «Інкомсервіс» як допоміжне, оскільки воно не є технічним, і його призначення ніхто не змінював - приміщення є нежитловим, у відповідності до проекту будинку.

Представник Головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації (Відповідача-2) у судове засідання представника не направив, хоча про слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представника Відповідача-2 на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09 грудня 2004 року між ОСОБА_4 та ТОВ Спільним підприємством «Інекон-Сервіс» було укладено інвестиційний Договір на будівництво нежитлових приміщень по вул. Народного Ополчення 9 (7) розташованих в цокольному поверсі, (а.с. 63-69)

Відповідно до змін до зазначеного вище інвестиційного Договору, внесених 21.12.2004 року, всі права та обов’язки по договору, покладені на ОСОБА_4 перейшли до ОСОБА_1, яка, відповідно до умов інвестиційного договору виконала свої зобов’язання в частині інвестування зазначених приміщень, (а.с. 58)

Додатковою угодою № 2 від 12.08.2005р. у зв’язку з проведенням БТІ інвентаризації приміщень, площу нежитлового приміщення збільшено з 62, 3 до 63, 9 кв. м. (а.с. 60).

26 грудня 2005 року ОСОБА_1 за актом прийому-передачі прийняла нежитлове приміщення офіс № 9 загальною площею 63, 9 кв. м. (а.с. 61).

Згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року N 1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна» до об’єктів нерухомого майна, на які оформляється право власності з видачею свідоцтв належать в тому числі вбудовані в житлові будинки та прибудовані до житлових будинків нежитлові приміщення.

Відповідно до п.4 вказаного Положення, Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об’єкти нежитлового фонду, в тому числі - на вбудовані в житлові будинки та прибудовані до житлових будинків нежитлові приміщення (як частини цих будинків), на будинки або їх частини (приміщення), що побудовані в результаті інвестиційної діяльності.

Пунктами 10, 11 зазначеного Положення встановлюється перелік документів, необхідних для отримання свідоцтва про право власності на нерухомість, яке видається Головним управлінням комунальної власності.

Пунктами 19, 20 Положення встановлено, що за результатами розгляду наданих замовником документів орган, який здійснює оформлення права власності, видає наказ (розпорядження) про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна або надсилає обгрунтоване письмове повідомлення заявнику про відмову в оформленні права власності. Орган, який здійснює оформлення права власності, відмовляє в оформленні права власності у випадку надання неналежно оформленого комплекту документів.

Суд звертає увагу сторін на те, що Позивачем не надано належних доказів того, що під час оформлення права власності на приміщення Відповідачем-2 порушено законодавство щодо порядку видачі спірного свідоцтва, або воно було видане безпідставно.

Із змісту пояснень представників Позивача суд вбачає наявність у Позивача сумнівів у законності Інвестиційного договору від 09.12.2004р., укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Спільним підприємством «Інекон-Сервіс». Разом з тим, Позивач не ставить позовних вимог щодо визнання вказаного договору недійсним. Більше того, представники Позивача заперечували проти клопотання представника Відповідача про залучення вказаних осіб до участі в справі в якості третіх осіб.

У будь-якому випадку суд не розділяє позицію Позивача щодо підстав незаконності зазначеного договору.

Так, відповідно до ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Встановлено, що Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» зареєстроване 10 січня 2005 року, тобто вже після укладення Інвестиційного договору між ТОВ СП «Інекон Сервіс» та ОСОБА_4 із заміною його в подальшому ОСОБА_1 Тому факт створення ОСББ не може бути підставою для можливого визнання недійсним інвестиційного договору, укладеного раніше.

Крім того, Позивач зазначає, що спірне приміщення є технічним, а тому входить до складу неподільного майна Позивача, яке відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не піддягає відчуженню.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону неподільним майном визнається неподільна частина житлового комплексу, яка складається саме з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Позивачем не надано доказів, що приміщення, яке належить згідно спірного свідоцтва про право власності Відповідачу-1, призначене для забезпечення належного функціонування, експлуатації та обслуговування жилого будинку.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні окрім випадків і в порядку, встановлених законом.

З огляду на викладене суд немає підстав для задоволення заявленого Позивачем позову. Згідно статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до статті 79 ЦПК України до судових витрат відносять у тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідачем-1 заявлено вимогу про покладення на Позивача понесених нею витрат на правову допомогу в розмірі 5000 гривень згідно укладеного договору (а.с. 83-85). Разом з тим, доказів фактично понесених витрат у вказаному розмірі Відповідачем-1 не надано, у зв’язку з чим, суд не має підстав для покладення на Позивача судових витрат у цій частині.

Керуючись ст. ст. 316, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 30, 57-60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.