ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09 лютого 2011 року           12:02           № 2а-414/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді  Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання  Руденко Н.В.  

за участю представників сторін:

від позивача –Бухарєв С.В. (директор, діє на підставі статуту)

від відповідача –Готра Т.В. (довіреність від 29.03.2010 р. № 5207/9/10-109)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання неправомірними дій щодо невизнання податкової звітності та зобов’язання прийняти, зареєструвати та облікувати звітність,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва з вимогами визнати неправомірними дії відповідача щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, про зобов’язання відповідача прийняти, зареєструвати та облікувати дану звітність.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.12.2010 року ним отримано лист ДПІ у Печерському районі міста Києва, яким відповідач не визнав подану йому 18.11.2010 р. декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з посиланням на те, що дана декларація не підписана бухгалтером, посада якого на підприємстві не передбачена, а отже відсутність підпису бухгалтера не може бути підставою для невизнання звітності та податковий орган не може примушувати до включення до штату підприємства бухгалтера.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначаючи, що відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(надалі –Закон 2181), а також п.п 4.3 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982 (надалі –Порядок), він вправі не визнати податкову звітність, якщо вона подана з порушенням правил її заповнення.

Зокрема, відповідач вказує, що подана позивачем декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не містить підпису головного бухгалтера підприємства та в полі «Додатки до рядків цієї декларації» номери рядків не зазначені, у зв’язку з чим вона не була визнана на стадії прийняття та платнику запропоновано подати нову декларацію.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»(ідентифікаційний код 30575116) зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією у місті Києві за адресою м. Київ, вул.. Лейпцизька 2/37 кв. 4.

Відповідно до довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 7487 від 31.05.2010 року позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 18.10.1999 року за № 22240.

18 листопада 2010 року позивачем подано до Державної податкової інспекції  у Печерському районі міста Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, яка прийнята та зареєстрована відповідачем за № 549448.

Згідно з повідомленням ДПІ «Про невизнання звітних документів»№ 63910/10/28-611 від 19.11.2010 року відповідачем не визнано податковою звітністю подану позивачем податкову декларацію з ДПВ за жовтень 2010 року з підстав не відповідності вимогам п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону 2181 (відсутній підпис головного бухгалтера) та п.п. 4.3 п. 4 Порядку (не зазначені номери рядків у службовому полі «Додатки до цієї декларації»). Окрім цього, даним листом запропоновано позивачу надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов’язкових платежів) (в редакції на час виникнення спірних відносин), зокрема, зобов’язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання  у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон № 2181 в редакції на час виникнення спірних відносин) під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Відповідно до абзацу першого п/п. 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Як встановлено під час розгляду справи спірна декларація подана позивачем та прийнята відповідачем 18.11.2010 року, тобто своєчасно - з дотримання строку, встановленого п/п. «а»п/п. 4.1.4. Закону № 2181.

Відповідно до абзацу 5 п/п. 4.1.2. закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто, законом визначено вичерпний перелік підстав, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, непідписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків, які дають податковому органу законне право не визнати податкову звітність, як податкову декларацію.

Зазначені підстави не підлягають розширеному тлумаченню з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України.

При цьому, вирішуючи спір суд також виходить з того, що письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію/розрахунок, відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону, є формою рішення органу державної податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до п/п. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.

Тобто, в силу закону в даному випадку платник має право оскаржити зазначені повідомлення саме як рішення податкового органу, а не дії щодо невизнання звітності.

У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що обов’язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.

Загальновизнаними елементами обов’язкових реквізитів документа у правозастосовній практиці є: назва документа (форми), дата складання, назва особи (платника), яка склала документ, адреса цієї особи, підпис (найменування посади) особи, що подає документ, відтиск печатки (у визначених законом випадках), та інші дані, без яких неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками документ та особу, яка його склала.

При цьому, перевірка наявності арифметичних помилок щодо цих показників або наявності методологічних помилок не входить до процедури прийняття звітності та перевірки наявності обов’язкових реквізитів та здійснюється за окремою процедурою проведення камеральних перевірок (п/п. «в»п/п. 4.2.2. Закону № 2181), яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як встановлено судом під час розгляду справи, спірна декларація підписана керівником позивача, скріплені печаткою та містять всі обов’язкові реквізити.

Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній не має тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Що стосується відсутності підпису головного бухгалтера, під час розгляду справи встановлено, що посада головного бухгалтера не передбачена. Про наведене вказано також у самій декларації.

Згідно роз’яснень ДПА України, викладених у  листі від 18.09.2009 р. № 20197/7/16-1517-20 «Щодо підписів посадових осіб, які підтверджують достовірність даних у декларації з ПДВ», достовірність даних, наведених у декларації з податку на додану вартість та інших документах, що ґрунтуються на даних податкового обліку, підтверджується підписами тих відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера), інформація про яких наведена у розділі 5 реєстраційної заяви за формою N 1-ПДВ, яку платник податку на додану вартість подає податковому органу при реєстрації як платника податку.

З наявної в матеріалах справи реєстраційної заяви платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ від 31.05.2010 року вбачається, що 5 розділ даної декларації містить інформацію про керівника товариства Бухарєва С.В. та з цієї заяви вбачається, що посада головного бухгалтера на підприємстві не передбачена.

Таким чином, у відповідача не було правових підстав не визнавати подану податкову декларацію з ПДВ з підстав відсутності підпису головного бухгалтера підприємства, що підтверджено в судовому засіданні і представником відповідача, оскільки достовірність даних в  даній декларації підтверджується підписом  відповідальної посадової особи (керівником товариства), який має право самостійно вести бухгалтерський облік та складати звітність, при цьому інформація щодо відповідальних осіб повністю відповідає інформації в заяві за формою № 1-ПДВ, яка подана позивачем до податкового органу 31.05.2010 року. При цьому, зазначення або не зазначення номерів рядків в полі «Додатки до рядків цієї декларації»в розумінні п/п. 4.1.2. Закону № 2181 не є підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю.

Таким чином, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів наявності обставин та підстав, з якими п/п. 4.1.2 Закону № 2181 пов’язував можливість невизнання спірної декларації як податкової звітності, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для невизнання декларації позивача податковою звітністю.

Позивач в свою чергу виконав всі вимоги, передбачені чинним на час подання декларації щодо складання, відображення обов’язкових реквізитів та подання декларації, що дає можливість ідентифікувати її як податкову звітність, подану позивачем, а також дає підстави для визнання її дійсним документом, що має юридичну силу, у зв’язку з чим рішення відповідача про невизнання цієї декларації не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування фактичних обставин, а отже є протиправними і позов в цій частині підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Так, в контексті застосування належного способу захисту прав позивача, суд враховує, що в даному випадку позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо невизнання звітності, однак, беручи до уваги те, що, як зазначено вище, повідомлення про невизнання звітності відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону № 2181, є формою рішення податкової служби, суд, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України та ст. 11 КАС України, задовольняючи позов цій частині, вважає за необхідне застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладені у формі листа від 19.11.2010 р. № 63910/10/28-611 «Про невизнання звітних документів», що означає те, що це рішення не строює будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття.

Щодо позовних вимог стосовно зобов’язання відповідача прийняти та визнати зазначену декларацію, суд зазначає наступне.

Оскільки рішення відповідача про невизнання декларації визнається судом протиправним, враховуючи, що вона не набула статусу невизнаної, беручи до уваги те, що вони фактично надійшли до податкового органу, була ним зареєстрована, та підлягає врахуванню датою її фактичного надходження до податкового органу, підстав для зобов’язання відповідача повторно прийняти та зареєструвати ту саму звітність не має, а отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

В частині вимог щодо зобов’язання відповідача облікувати спірну декларацію відповідно до визначених у ній показників, суд виходить з того, що відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час подання згаданих розрахунків, податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.  

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Пунктом 1.7. Інструкції передбачено, що облікові операції з коригування даних у картках особових рахунків платників податків проводяться підрозділами адміністрування облікових показників та звітності на підставі відповідних документів, датою їх надходження.

Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі податкових зобов’язань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов’язань та платежів до бюджету.

Оскільки в даному випадку рішення відповідача щодо невизнання спірної декларації є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цієї декларації у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності, тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік податків, що нараховані позивачем, а саме внести відповідні дані декларації до картки особового рахунку позивача.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності невизнання податкової звітності позивача, у зв’язку з чим суд, з урахуванням положень ст. 11 КАС України, приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним рішення відповідача про невизнання декларації з ПДВ позивача за жовтень 2010 року та зобов’язання відповідача внести дані цієї декларації до картки особового рахунку позивача відповідно до дати її фактичного подання, тобто станом на 18.11.2010 року. Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача прийняти та зареєструвати спірну декларацію, суд приходить до висновку, як зазначено вище, про відмову в задоволенні позову в цій частині з тих підстав, що дана звітність є фактично поданою і прийнятою відповідачем та підлягає врахування відповідачем в електронних базах даних з огляду на встановлену судом протиправність рішень про їх невизнання. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва:

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»(ідентифікаційний код 30575116; адреса м. Київ, вул. Лейпцизька 2/37 кв. 4) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва викладене у формі листа від 19.11.2010 року № 63910/10/28-611 про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Геотехнології».

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва внести дані податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (вх. № 549448 від 18.11.2010 р.) до картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Геотехнології»станом на 18 листопада 2010 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                            Кармазін О.А.

Повний текст постанови складено та підписано 14 лютого 2011 року.