ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
08 лютого 2011 року 10:51 № 2а-17543/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Купрієнко Б.В. (довіреність від 14.12.2010 р. № 2-12д)
від відповідача: Прокопчук О.О. (довіреність від 08.04.2010 р. № 504/10/10-016)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
доКарлівської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 1 від 02.04.2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі –МДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 1 від 02.04.2010 року.
Позивач вважає це протиправним з тих підстав, що майно, яким володіє позивач та використовує у господарській діяльності є державним майном, яке не може бути предметом податкової застави та на нього не може бути використане як джерело погашення податкового боргу ні за рішенням податкового органу, ні за самостійним рішенням платника податків.
Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що станом на 11.01.2010 року за позивачем рахувався податковий борг у розмірі 29 122 156,37 гривень щодо якого позивачу надсилалися податкові вимоги, однак борг не був погашений, з огляду на що та відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181) МДПІ прийнято оскаржуване рішення, яке, як зазначає відповідач в повній мірі відповідає вимогам цього закону.
Оскаржуване рішення є фактично розпорядженням про початок процедури стягнення активів та не свідчить про здійснення фактичних дій по реалізації державного майна, які, як зазначає відповідач, податковий орган здійснюватиме з дотриманням вимог цього закону щодо обмеження реалізації державного майна, зокрема, щодо заборони реалізації майна, яке увійшло до складу цілісного майнового комплексу позивача.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ДК «Укргазвидобування»(ідентифікаційний код 30019775) (далі-Компанія) зареєстроване 28.08.1998 р. Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та знаходить на обліку в Карлівській МДПІ як платник окремих податків і зборів.
Щодо статусу Компанії та належного їй майна, Статутом ДК «Укргазвидобування»передбачено, що позивач є дочірньою компанією (дочірнім підприємством) Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка є засновником позивача. Компанія несе відповідальність за своїми зобов’язаннями згідно з чинним законодавством (п.3.5.); майно, передане засновником до статутного фонду (капіталі), закріплене за компанією на праві повного господарського відання (п. 5.3.); Компанія володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за нею, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і статуту; відчуження та передача в заставу основних засобів Компанії, їх списання з балансу здійснюється з дозволу засновника. Компанія використовує державне майно, що не підлягає приватизації і не увійшло до статутного фонду (капіталу), відповідно до чинного законодавства, а майно, що є державною власністю і надане Компанії у користування, включається до її активів (п. 5.4.).
Щодо спірних правовідносин, сторонами визнається та не заперечується те, що станом на 11.01.2010 року податковий борг позивача складав 29 122 156,37 грн.
У зв’язку з існуванням податкового боргу, відповідачем було сформовано та направлено позивачу першу податкову вимогу № 1/1 від 11.01.2010 року, яка отримана позивачем 21.01.2010 року.
Крім того, у зв’язку з тим, що податковий борг не був погашений, відповідач сформував та направив позивачу другу податкову вимогу № 2/22 від 23.02.2010 року, яка була отримана позивачем 01.03.2010 року.
Такі дії відповідача відповідають порядку, встановленому ст. 6 Закону № 2181.
У зв’язку з тим, що друга податкова вимога отримана 01.03.2010 року та враховуючи те, що відповідно до вимог ст. 10 Закону № 2181 стягнення коштів та продаж активів проводиться не раніше 30 календарного дня від дня отримання другої податкової вимоги, 02.04.2010 року відповідачем ухвалено оскаржуване рішення № 1.
Відповідно до цього рішення вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) платника податків –ДК «Укргазвидобування», а також тих активів, право власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.
Отже, в даному випадку позивач оскаржує дане рішення з тих підстав, що воно, на думку позивача, спрямовано на відчуження/реалізацію державного майна, яке включено до активів позивача та знаходиться у позивача на праві повного господарського відання.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Сторонами не заперечується та матеріалами справи підтверджується, що позивач належить до суб’єктів господарювання державного сектору економіки, тобто за організаційно-правовою формою господарювання належить до державних підприємств.
Виходячи із змісту положень Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», статусу позивача, як дочірнього підприємства НАК «Нафтогаз України», яка в свою чергу включена цим законом до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, до процедури погашення податкового боргу ДК Укргазвидобування»мають застосовуватись спеціальні правила погашення податкового боргу, передбачені Законом № 2181, як до об’єкту права державної власності, що не підлягає приватизації.
В контексті спірних відносин, суд зазначає, що під примусовим стягненням розуміється звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу (п. 1.6. Закону № 2181), а під активами розуміються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п. 1.7. Закону № 2181).
За загальним правилом, у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків (п/п. 10.1.1. Закону № 2181).
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
Пунктом 3 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі (далі-Порядок), затвердженого постановою КМ України від 15 квітня 2002 р. № 538 (в редакції на час виникнення спірних відносин) також було передбачено, що стягнення коштів та продаж інших активів застосовується не раніше ніж на 30 календарний день з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги. Стягнення коштів та продаж інших активів здійснюються на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
Отже, за загальним правилом, у разі, якщо заходи податкового органу, які полягають у направленні боржнику податкових вимог (ст. 6 Закону № 2181), не призвели до позитивного результату з погашення податкового боргу боржником, податковий орган приймає рішення про стягнення коштів і продаж активів, яке (рішення) реалізується з урахуванням положень п. 3.1.1. Закону № 2181 щодо примусово стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду.
При цьому, після прийняття рішення податкового органу, боржник (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном), вправі самостійно визначити склад і черговість продажу своїх активів (п. 10.1.3. Закону № 2181).
Однак, як встановлено п/п. 7.3.1. Закону № 2181, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.
У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що статтею 11 Закону № 2181 передбачено особливості погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств, порядок погашення якого (боргу) не виключає можливості погашення податкового боргу за рахунок активів цих підприємств на що вказує у своїй ухвалі від 03.04.2007 р. Вищий адміністративний суд України (к/с № К-21495/06).
Зокрема, п. 11.1. Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
Пунктом 11.2. Закону № 2181 передбачено, що у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.
При цьому, лише у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу, не покриває суму податкового боргу, податковий орган зобов'язаний: (1) згідно абзацу 2 п. 11.1. Закону № 2181 звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. У разі коли зазначений орган не прийме одне із цих рішень, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом; а згідно абзацу 2 п. 11.2. Закону № 2181 –(2) звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення одного з рішень, передбачених цим абзацом. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
При цьому, пунктом 44 зазначеного вище Порядку (Розділ II “Підготовка до продажу активів, які перебувають у податковій заставі») передбачено, що продаж цілісних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, активи яких перебувають у державній або комунальній власності, проводиться регіональним органом приватизації за поданням відповідного податкового органу з додержанням вимог законодавства з питань приватизації, зразок якого наведений у додатку № 10 до цього Порядку.
Правовий аналіз сукупності вище приведених правових норм, у т.ч. п/п. 10.2.2. Закону № 2181, які регулюють порядок примусового стягнення активів, дає підстави для висновку, що Рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є актом, який свідчить лише про початок процедури примусового стягнення активів, яка (процедура) здійснюється після ухвалення зазначеного рішення в порядку, передбаченому Законом № 2181, зокрема, - платник має право самостійно визначити певні активи для продажу (для державних - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном).
За наслідками прийняття такого рішення, податковий орган має право вчиняти дії з погашення податкового боргу, з урахуванням обмежень, встановлених для державних підприємств та підприємств, які не підлягають приватизації.
При цьому, в контексті погашення податкового боргу державних підприємств та підприємств, які не підлягають приватизації, положеннями статей 10 та 11, п/п.7.3.1. Закону № 2181, а також нормами Порядку, не передбачено обмежень щодо здійснення наведених заходів щодо коштів цих підприємств, отриманих від реалізації продукції, а також щодо майна, яке не увійшло до складу цілісного майнового комплексу.
Щодо майна, яке включено до складу цілісних майнових комплексів зазначених підприємств, то, якщо інші заходи не призвели до позитивного результату, податковий орган може звернутися з відповідним поданням до органів приватизації або органів, які управляють майном державних підприємств для прийняття відповідних рішень, передбачених п/п. 11.1, 11.2. Закону № 2181, та не вправі самостійно здійснювати дії з погашення податкового органу за рахунок майна, що увійшло до складу цілісних майнових комплексів.
В даному випадку, виходячи з обставин справи та наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що само по собі ухвалення такого рішення стосовно позивача не спрямоване на відчуження/реалізацію державного майно, яке входить до складу цілісного майнового комплексу позивача та не строює правових наслідків у вигляді вчинення відповідачем дій щодо реалізації цього майна поза процедурою, встановленою Законом № 2181.
Оскаржуване рішення не містить приписів щодо реалізації державного майна, яке увійшло до складу цілісного майнового комплексу позивача.
Видання цього акту не порушує прав позивача та не свідчить про порушення встановленої Законом № 2181 (в редакції на час виникнення спірних відносин) процедури погашення податкового боргу державного підприємства.
У разі порушення відповідачем зазначеної процедури шляхом здійснення заходів з реалізації цього майна, яке увійшло до складу цілісного майнового комплексу позивача, останній вправі оскаржити дії/рішення відповідача у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинного на час виникнення спірних відносин, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У взаємозв’язку з наведеним суд також зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
В даному випадку оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що були визначені Законами № 2181 та Законом України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), а отже підстав для визнання його протиправним, а відповідно, і для задоволення позову –не має.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва:
П О С Т А Н О В И В:
Позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кармазін О.А.
Повний текст постанови складено та підписано 11 лютого 2011 року.