Справа № 2а/2570/406/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді - Добрянського В.В.,
при секретарі - Захаренко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4245 про визнання дій незаконними та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 4245 і просить визнати дії військової частини А 4245 в частині невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2009 рік незаконними та стягнути із військової частини А 4245 на користь ОСОБА_1 заборгованість по матеріальній допомозі за 2009 рік в розмірі 2329,25 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив службу у військовій частині А 4245, та Наказом Командувача Збройних сил України № 452 від 31.08.2010 року звільнений в запас за пунктом «б» частини 6 (за станом здоров’я) відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, при цьому відповідач не провів повного розрахунку, тобто позивачу не виплачено матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2009 рік.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, на адресу суду надіслав заперечення проти позову, в якому зазначив, що, позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні відмовити, оскільки відповідно до п. 5 вищезазначеної постанови, керівники державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання мають право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 33.3 наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", встановлено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Тобто, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виходячи з наявності відповідних бюджетних асигнувань.
На 2009 рік кошторисні призначення військовій частині А4245 на виплату матеріальної допомоги передбачені не були.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині А 4245. Наказом Командувача Збройних сил України № 452 від 31.08.2010 року позивач звільнений в запас за пунктом «б» частини 6 (за станом здоров’я) відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач звернувся до командира військової частини А 4245 про виплату йому матеріальної допомоги за 2009 рік.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Також відповідно ст. 23 Бюджетного Кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ст. 30 Бюджетного Кодексу України, видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено ст. 87 цього Кодексу.
Стаття 51 Бюджетного Кодексу України, відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України, Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених вищевказаним Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Також слід зазначити, що будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Виграти державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".
Відповідно до п. 5 вищезазначеної постанови, керівники державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання мають право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Також відповідно до п. 33.3 наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", встановлено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Отже відповідно до вищевказаних нормативних актів, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виходячи з наявності відповідних бюджетних асигнувань.
На 2009 рік кошторисні призначення військовій частині А4245 на виплату матеріальної допомоги передбачені не були.
З огляду на вищевикладене, в задоволенні вимог позивача щодо визнання дій відповідача незаконними та стягнення з відповідача заборгованість по матеріальній допомозі за 2009 рік - необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини А 4245 про визнання дій незаконними та стягнення коштів, - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст. 185 - 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Добрянський В.В.