Копія
Справа № 2270/868/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіГнап Д.Д.
при секретарі Тимощуку І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про скасування вимоги про сплату боргу від 06.01.2011 року № Ф-189, -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про скасування вимоги про сплату боргу в сумі 632 грн. 46 коп., вважаючи що вимога про її сплату є протиправною та порушує його немайнові права.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що вимога про сплату боргу не відповідає діючому законодавству у сфері підприємницької діяльності до СПД, які застосовують спрощену систему оподаткування згідно діючого Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”№727/98 від 03.07.1998 року. Зокрема, позивач вважає, що прибуток (дохід), одержаний ним внаслідок здійснення підприємницької діяльності, з якого сплачено фіксований податок у встановленому законом порядку, є його приватною власністю, а тому відповідач не має права вимагати сплати страхових (пенсійних) внесків у вищезазначеному розмірі. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що відповідачем грубо порушено охоронювані законом його немайнові права, а тому просить скасувати вимоги про сплату боргу від 06.01.2011 року № Ф-189.
Позивач в судове засідання не з'явився, просить справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, про що подав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що позивач відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є страхувальником в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”№2461-VI від 08.07.2010 року внесено зміни до п.п.4 п.8 р. XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено, що фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Норми Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” поширюють свою дію на податкові відносини. Дії щодо формування спірної вимоги та надіслання її позивачеві вчинені відповідачем з дотриманням вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із змінами внесеними Законом №2461 від 08.07.2010 року. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Враховуючи думку представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача оскільки його явка не визнавалася судом обов’язковою.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному зв’язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа 11.08.2009 року Білогірською районною державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця серії В03 № НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі–Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно п.1 ст.14 Закону страхувальниками визначено: роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. На виконання зазначеного Закону в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року наведено такий же перелік платників страхових внесків.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в редакції Закону України “Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону).
Частиною 3 ст.18 Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.
З урахуванням зазначених вище положень Закону позивач зобов'язаний сплатити нараховані у порядку, визначеному пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, страхові внески за липень - вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року. Розрахунок суми страхових внесків та картка особового рахунку страхувальника свідчить, що страхові внески за липень-вересень 2010 року сплачені позивачем не в повному обсязі.
За змістом ч.2. ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Частиною 3 ст. 106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків , то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу. Факт наявності заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 632,46 грн. станом на 06.01.2011 року позивачем не спростований. Вимога про сплату боргу від 06.01.2011 року №Ф-189 сформована відповідачем правомірно, в межах повноважень, наданих йому Законом.
Суд не бере до уваги посилання позивача на Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування та звітності” як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, з урахуванням наведеного.
В силу частин 4, 6 ст.18 зазначеного Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Статтею 15 Прикінцевих положень Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням наведеного, Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі при винесенні вимоги про сплату боргу від 06.01.2011 року №Ф-189, діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про скасування вимоги про сплату боргу від 06.01.2011 року № Ф-189,- відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2011 року
Суддя/підпис/Д.Д. Гнап
"Згідно з оригіналом" Суддя