Справа № 2а-8770/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року.
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., суддів –Аракелян М.М., Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Айдарзада Забіулли Кандага до Державного комітету України у справах національностей та релігій про визнання рішення нечинним та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати рішення від 27.07.2010 року № 147-10, яким йому відмовлено в наданні статусу біженця в Україні, нечинним з моменту його прийняття та зобов’язати відповідача надати Айдарзада Забіулли Кандага статус біженця в Україні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не може та не бажає користуватися захистом країни –Афганістану внаслідок побоювань стати жертвою переслідувань по причині належності до певної соціальної групи. Так, в Афганістані позивач зазнав переслідувань через роботу свого батька, який брав участь у передвиборній президентській кампанії Афганістану від партії «Діамат Ісламі», яку очолював доктор Абдулла. Позивач разом з братом готував листівки, розносив та клеїв їх. До проведення виборів на адресу батька позивача почались загрози, до дому підкидали вибухівку, листи з погрозами, шантажували родиною. Батько організував виїзд з Афганістану позивачу та його брату, оскільки вважав, що їм загрожує небезпека. На підставі вищевикладеного позивач вважає спірне рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції від 27.07.2010 року № 147-10, яким йому відмовлено в наданні статусу біженця в Україні протиправним.
До суду з’явився позивач, який підтримав позовні вимоги із викладених вище підстав.
Представник відповідача до суду не з’явився, заперечення на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання від 10.12.2010 року відповідач просив розглянути справу без участі його представника.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Судом встановлено, що 24 вересня 2009 року громадянин Афганістану Айдарзада Забіулла Кандага, позивач по справі, звернувся до Управління міграційної служби Одеської області із заявою про надання йому статусу біженця, мотивуючи це тим, що його батько був зайнятий у передвиборній кампанії Афганістану від партії «Діамат Ісламі», яку очолював доктор Адбула. Інша політична сила, яку очолював Карзая, намагалася зірвати проведення компанії доктора Адбула. Діяльність батька, що була пов’язана з підготовкою до виборів, стала причиною листів з погрозами в адресу батька позивача та членів його родини, підкидання вибухівки до дому позивача. Побоюючись за дітей, батько позивача організовував йому з братом виїзд з Афганістану, куди він не може повернутись по теперішній час у зв’язку з певною небезпекою.
Відповідно до матеріалів справи, під час співбесід з працівниками міграційної служби Айдарзада Забіулла Кандага повідомив, що він на Батьківщині - в Афганістані не може користуватися захистом країни внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань представниками банд формувань талібів через те, що його батько був зайняти у передвиборній кампанії Афганістану від партії «Діамат Ісламі», яку очолював доктор Адбулла. Позивач разом з братом допомагав: готував листівки, розносив та клеїв їх. До початку виборів почались погрози на адресу батька, до дому підкидали вибухівку, листи з погрозами, шантажували родиною. Перед самими виборами батько заборонив позивачу приходити до виборчого штабу, так як відчував небезпеку. Жінок з молодшими дітьми відправили в інший район до родичів, а після того як таліби увірвалися в дім заявника, батька сказав покинути країну, так як позивачу ще довго загрожуватиме небезпека. Через 10 днів після виборів Айдарзада Забіулла Кандага покинув Афганістан і виїхав до України, де проживають його родичі, батько та родина залишились проживати в Афганістані. Після цього позивач з братом легально направились до України заради безпеки.
На підставі висновку Управління міграційної служби в Одеської області рішенням Державного Комітету України у справах національностей та міграції «Про відмову в наданні статусу біженця»від 27.07.2010 року № 147-10 в наданні статусу біженця позивачу було відмовлено відповідно до абз.5. ст.10 Закону України «Про біженців»- у зв’язку з відсутністю переслідувань за ознаками належності до певної соціальної групи.
Підставою для прийняття цього рішення, як вбачається з матеріалів особової справи № 09/251, стало те, що основною причиною виїзду позивача з Афганістану є бажання кращого майбутнього та спокійного життя. З цих причин позивач мігрував з країни постійного проживання транзитом через м. Москву (Росія) до України.
Так, Айдарзада Забіулла Кандага повідомив про проблеми, які виникли через роботу у передвиборчій президентській кампанії, проте сам позивач не є членом політичної партії, а навпаки –є політично неактивною людиною, у виборах участі не брав.
Крім того, Айдарзада Забіулла Кандага повідомив суперечливу та неправдиву інформацію, зокрема, розповідь, повідомлена під час анкетування, відрізняється від інформації, повідомленої під час протоколу. Так, дані стосовно виїзду Айдарзада Забіулла Кандага з Афганістану під час анкетування містять дату виїзду –31.08.2009 року, а в протоколі –01.08.2009 року; різняться дати прибуття до України –в анкеті зазначено 16.09.2009 року, а у протоколі –15.08.2009 року. При цьому заявник при проведенні протоколу вказав, що приїхав до м. Одеси 01.09.2009 року, що є неможливим відносно обох варіантів відповіді на питання стосовно дати прибуття на територію України.
Суперечливою також є надана позивачем інформація щодо перебування на території Росії: під час анкетування Айдарзада Забіулла Кандага вказав 15 днів, а в протоколі зазначив про тиждень.
Поряд із тим, при анкетуванні Айдарзада Забіулла Кандага вказав, що їхав саме до України, оскільки в цій країні проживає його двоюрідний брат, а при проведенні протоколу вказав, що мав намір потрапити до Європи, а саме до Австрії.
Суперечливим також убачається той факт, що проблеми у Айдарзада Забіулла Кандага виникли через допомогу його батьку в передвиборчій кампанії, тобто через те, що батько був одним з найбільш приближених осіб до опозиційного кандидата доктора Абдулли, а виїхав з країни проживання не сам батько, а Айдарзада Забіулла Кандага, котрий не має ніякого відношення до політичних партій.
Правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встановлення державних гарантій захисту біженців здійснюється у відповідності до Закону України «Про біженців».
Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про біженців», Конвенції про статус біженців 1951 року передбачено чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця, до яких відносяться: - знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства - за межами країни свого колишнього місця проживання; - неможливість або побоювання користуватись захистом країни походження; - наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; - побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов'язано з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расова належність, б) релігія, в) національність (громадянство), г) належність до певної соціальної групи, д) політичні погляди.
Відповідно до абз.5 ст. 10 Закону України «Про біженців»статус біженця не надається особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні.
Згідно з Законом України «Про біженців»особа, котра звертається із клопотанням про надання статусу біженця в Україні, має обґрунтовано довести, що саме вона є жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Позивач вказав, що основною причиною його виїзду з країни походження стало рішення його батька про відправлення позивача із братом до Європи задля кращого майбутнього. Під час протоколу співбесіди Айдарзада Забіулла Кандага стверджував, що мали місце погрози на його адресу як до виборів, під час виборів, так і після проведення президентських виборів в Афганістані. При цьому на питання щодо дати проведення президентських виборів Айдарзада Забіулла Кандага не зміг надати відповідь. Також позивач зазначив, що є політично неактивною людиною та не являється членом будь-якої політичної партії Афганістану, а погрози надходили з метою його утримання голосування за одного з кандидатів у президенти Афганістану.
Суд констатує, що економічна та політична ситуація в Афганістані є нестабільними, наявні кримінальні угрупування, через які страждає мирне населення, тому адекватним убачається намір батька позивача кращого майбутнього для своєї дитини, а також і бажання самого Айдарзада Забіулла Кандага мати змогу забезпечити собі спокійне життя. Проте зазначені підстави не є достатніми для отримання статусу біженця в Україні.
Суд дійшов висновку, що нейтральність політичних поглядів Айдарзада Забіулла Кандага, незнаходження останнього у будь-якій політичній партії, рівно як факт не голосування на самих президентських виборах, виключають можливість віднесення позивача до жертв переслідувань за політичними поглядами. Інших підстав, за наявності яких Айдарзада Забіулла Кандага може бути наданий статус біженця, судом не встановлено.
Поряд із тим, суд враховує, що при розгляді даної категорії спорів, тривалість проміжків часу між виїздом із країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про надання статусу біженця, в окремих випадках, може свідчити про відсутність у особи ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань. Так, позивач прибув транзитом в м. Москву (Росія) та міг звернутися в установленому порядку до офіційних органів держави з проханням про легалізацію на території країни, що позивачем зроблено не було. При цьому, логічним вбачається, що особа, яка дійсно рятує своє життя, чи втікає від переслідування, не вибирає для себе країну кращого проживання, а звертається за статусом біженця в першій безпечній країні.
Частина 7 ст. 11 Закону України «Про біженців»регламентує, що крім заяви про надання статусу біженця, заявником додаються документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця. Практичні рекомендації «Судовий захист біженців і осіб, що прибули в Україну в пошуках притулку», видані 2000 року за допомогою Представництва УВКБ ООН по справа біженців в Україні і Центра досліджень проблем міграції, доповідають: при зверненні до органу міграційної служби за наданням статусу біженця в Україні, як доказ необхідно пред'явити документи або їх копії, що підтверджують обґрунтованість побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Підтвердженням фактів стати жертвою переслідувань можуть бути документи офіційних органів влади, суду, прокуратури, державної безпеки про залучення до відповідальності в країні цивільної належності або держави постійного місця проживання.
Однак, ні до органу міграційної служби, ні до суду жодних переконливих доказів, що свідчили б про переслідування позивача на своїй Батьківщині надано не було.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в наданні статусу біженця прийнято з урахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірним.
Таким чином, на підставі встановлених судом фактів, суд приходить до висновку про те, що спірне рішення «Про відмову наданні статусу біженця»від 27.07.2010 року № 147-10 прийняте Державним комітетом України у справах національностей та міграції в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини, та обґрунтовано, у зв’язку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог Айдарзада Забіулли Кандага до Державного комітету України у справах національностей та релігій про визнання рішення нечинним та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк
Суддя /ПІДПИС/ М.М. Аракелян
Суддя /ПІДПИС/ Г.П. Самойлюк
14 лютого 2011 року .
/