Судове рішення 2а-10253/10/1270 від 17.02.2011

Судове рішення #13467512

Категорія №6.9

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2011 року Справа № 2а-10253/10/1270

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про стягнення суми економічних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про стягнення суми економічних санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що державною інспекцією з контролю за цінами 12.11.2010 проведено перевірку відокремленого підрозділу «Старобільське управління ТОВ «Луганськвода» з питання дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, за результатами якої складено акт № 631 від 12.11.2010.

Перевіркою встановлено, що підприємством порушено порядок формування та застосування тарифів, а саме: у період з 01.12.2009 по 31.10.2010 при застосуванні тарифів на послуги з водопостачання для населення, затвердженого рішенням Луганської обласної ради від 29.05.2008 № 22/11, було завищено вартість послуг з водопостачання для мешканців м. Старобільськ, смт. Марківка, смт. Троїцьк, смт. Мілове, смт. Новопсков, м. Сватове, які не мають засобів обліку води і не мають систем каналізації, за рахунок застосування завищених норм споживання води 190л./добу та 210л./добу замість обґрунтованої 150л./добу. Внаслідок цього підприємством необґрунтовано одержана виручка.

Ці дії призвели до порушення вимог ч.2 ст.8, ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель», рішення виконавчого комітету Старобільської міської ради від 29.07.2008 № 74, рішення виконавчого комітету Марківської селищної ради від 03.07.2008 № 101, рішення Троїцької селищної ради від 24.07.2008 № 33/17, рішення Міловської селищної ради від 17.07.2008 № 73, рішення Новопсковської селищної ради від 24.07.2008 № 35/6, рішення Сватівської міської ради від 30.07.2008 б/н.

Рішенням Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 18.11.2010 № 346 за вказане порушення на підставі ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» застосовані економічні санкції у розмірі 21376,62 грн., які складаються з штрафу в сумі 14251,08 грн. і вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 7125,54 грн.

Рішення Держінспекції в судовому порядку не оскаржено і є чинним.

На підставі цього позивач просив стягнути з відповідача фінансові санкції у вказаній сумі на користь Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 24.12.2010 відкрито скорочене провадження за вказаним адміністративним позовом та запропоновано відповідачу у 10-денний строк з дня одержання цієї ухвали надати на адресу Луганського окружного адміністративного суду заперечення проти позову та необхідні документи або письмову заяву про визнання позову.

Ухвалу суду отримано відповідачем 20.01.2011, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці поштового направлення.

У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі — органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із ст.12 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, ст.8 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державний контроль за цінами відповідно до ст.13 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є:

- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

- надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

- вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Відповідно до п.п.5 та 12 п.5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Абзацем першим п.6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи — державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені п.5, 6 цього Положення, відповідно до абзаца першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819.

Відповідно до ст.14 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Пунктом 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

- нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни;

- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

- застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необгрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

- при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, — уся сума незаконно стягнутих коштів;

- при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Пунктом 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.

З матеріалів справи вбачається, що державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області 12.11.2010 проведено перевірку відокремленого підрозділу «Старобільське управління ТОВ «Луганськвода» з питання дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, за результатами якої складено акт № 631 від 12.11.2010 (а.с.3-11).

На підставі акту перевірки начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області прийнято рішення від 18.11.2010 № 346, яким за вказані порушення застосовано до ТОВ «Луганськвода» економічні санкції у розмірі 21376,62 грн., з яких: штраф у розмірі 14251,08 грн., необґрунтовано одержаної виручка - 7125,54 грн. (а.с.12).

19.11.2010 рішення від 18.11.2010 № 346 направлено на адресу відповідача, та отримано останнім 22.11.2010, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.12 - зворот).

Зазначене рішення відповідачем у місячний термін не оскаржено і є чинним.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких підстав, суддя вважає позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про стягнення суми економічних санкцій, - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» (місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, буд. 166, код за ДРФО 35554719, р/р 26003103602001, МФО 300346, у Луганському відділенні ЗАТ «Альфа-Банк») на користь Державного бюджету України, код виду платежу 21081100, МФО 804013, одержувач: Держбюджет Ленінського району, код 24046582, р/р 31115106700006.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяК.О. Пляшкова

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація