Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 січня 2011 року Справа № 2а-9214/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Широкої К.Ю.
при секретарі Смішливій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ТОВ «СП «Хімконцерн» до Державної податкової інспекції м. Сєверодонецьку про визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2010 № 0000312301/0, -
ВСТАНОВИВ
26 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Хімконцерн» до Державної податкової інспекції м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000312301.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
На підставі акту перевірки № 442\23-31476920 від 24.02.2010 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 10.03.2010 № 0000312301\0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 15304,50 грн. у т.ч. основному платежу у розмірі 10203 грн. та штрафні санкції. На думку позивача висновки акту нелогічні та безпідставні базуються лише на переробленні первинно - бухгалтерських документів. Позивач посилається на те, що він скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішень згідно Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та держаними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000. Позивач посилається на те, що порушення вимог п.п.7.2.3., 7.2.6 п. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97 – ВР базуються на відсутності належно оформленої податкової накладної, а саме на відсутності підпису посадової особи підприємства – постачальника. Акт перевірки з позивачем не узгоджувався, позивачем не підписувався. Позивачу не було запропоновано попередньо ознайомитись з актом перевірки, протягом 25.02.2010 по 12.03.2010 року позивачем приймалися спроби, щодо з’ясування обставин та причин редакції Акту, були наданні усі первини документи на які зроблено посилання в Акті перевірки до ДПІ, які містять печатку та підпис, а саме податкова накладна ПП «Редрайс» від 31.07.2009р. № 3107 на суму 49997 грн.; податкова накладна ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.2009 № 115 на суму 11 220 грн. Позивач кожен місяць здає до ДПІ податкову звітність, водночас з наданням податкової декларації з податку на додану вартість надає додаток № 5 до декларації, тобто розшифрування складу податкових зобов’язань та податкового кредиту. За наслідками надання декларації з податку на додану вартість за підсумками липня 2009 року у ДПІ жодного питання, щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту податкових накладних отриманих від ПП «Редрайс» та ТОВ «Геккон Плюс» не виникало. Розбіжностей між включеними податковими накладними до складу податкового кредиту податкових накладних отриманих від ПП «Редрайс» та ТОВ «Геккон - Плюс» не виникало. Позивач вважає, що посилання Відповідача в акті перевірки на п.п.7.2.3. п.7.2. Закону України № 168\97 – ВР є помилковим, так як в даних пунктах не має жодного посилання на те, що податкова накладна вважається недійсною у випадку відсутності підпису посадової особи підприємства – постачальника. На думку позивача представники ДПІ не проводили більш поглиблений аналіз фінансово – господарських операцій за даними первинно-бухгалтерських документів, так як в наявності були не тільки податкові накладні, а й видаткові накладні, розрахункові документи тощо. Враховуючи зазначене позивач просить визнати дії ДПІ в м. Свердловську, щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000312301 протиправними та скасувати рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення щодо суті позовних вимог та просив задовольнити позов у повному обсязі. В судовому засіданні надав клопотання про доповнення позовних вимог (а.с.72), а саме: скасувати прийнятті ДПІ в м. Сєверодонецьку – першу податкову вимогу від 23.11.2010 року № 1\347 та другу податкову вимогу від 27.12.2010 року № 2\382 в частині сум податку на додану вартість.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення (а.с.53), в яких зазначив, що під час здійснення перевірки податкових накладних, які були включені до складу податкового кредиту в липні 2009 року було виявлено, що податкові накладні, виписані ПП «Рєдрайс» від 31.07.2009 № 3107 , ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.2009 № 115 не підписані власноручно особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товару. Отже податкові накладні, виписані ПП «Рєдрайс» від 31.07.2009 №3107 на суму ПДВ 8332,83 та ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.2009 № 115 на суму ПДВ 1870 грн. не відповідають нормам п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», тим самим не можуть бути підставою для включення до складу податкового кредиту в липні 2009 року. Відповідач посилається на те, що вказане порушення було узгоджено з директором підприємства та головним бухгалтером, яки і надали копії податкових накладних ПП «Рєдрайс» від 31.07.2009 №3107 на суму ПДВ 8332,83 та ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.2009 № 115 на суму ПДВ 1870 грн. На підставі зазначеного, відповідач просить відмовити в повному обсязі в задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п.1, 11 ч.1 ст. 11. Закону України «Про державну податкову службу», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно ст.11-1 зазначеного закону, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення № 47\01-16 від 01.02.2010 року та направлення № 97\01-16 від 15.02.2010 ДПІ в м. Сєверодонецьку проводило перевірку з 01.02.2010 року по 12.02.2010 та з 15.02. по 19.02.2010 року. Метою перевірки було дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 (а.с.11).
В ході перевірки було встановлено порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 167\97 ВР до складу податкового кредиту необґрунтовано віднесено податок на додану вартість у липні 2009 року у сумі 10 203 грн., підтверджено податковими накладними виписаними ПП «Редрайс» від 31.07.2009 року № 3107 на суму 8332,83 грн. та ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.09 року № 115, які не скріплені підписом, що свідчить про неможливість врахувати такі податкові накладні оригіналами отже дані податкові накладні неможливо врахувати звітними податковими документами, що підтверджують податковий кредит в результати чого завищено податковий кредит на суму 10203 грн. Відповідно до п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, також відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 «Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів». Згідно п.п.7.4.5. Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суму сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами). (а.с.17,18)
На підставі акту перевірки податковим органом було винесене податкове – повідомлення рішення №0000312301\0 від 10.03.2010 у зв’язку з чим визначено податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.27).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» (який діяв на час проведення перевірки), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про ПДВ ”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.2.1. Закону України «Про ПДВ», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.3. Закону України «Про ПДВ», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Наказом ДПА №165 від 30.05.1997 року, який діяв на момент проведення перевірки, у пункті другому передбачено - податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Пунктом 5 вказаного наказу передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Виходячи з аналізу зазначених нормативних актів, суд прийшов до висновку, що права платника податку на податковий кредит не залежить від належності або відсутності підпису постачальника на податкових накладних.
Також суд критично оцінює підставу для зменшення податкового кредиту відсутність підпису на податкових накладних ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.09 року № 115 та ПП «Редрайс» від 31.07.2009 року № 3107.
В судовому засіданні були досліджені оригінали податкових накладних ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.09 року № 115 та ПП «Редрайс» від 31.07.2009 року № 3107, які відповідають копіям наданих позивачем (а.с. 36, 38). Відповідачем також надані копії вказаних податкових накладних (а.с.86,87), однак Відповідач не надав в судове засідання оригінал копій, яка була надана позивачем при перевірці. Зміст статті 71 КАС України, говорить про те, що обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб’єкт владних повноважень тобто на податковий орган.
Також були досліджені копії податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Редрайс» за липень 2009 року, де згідно додатку № 5 (а.с.69) вбачається, що підприємство віднесло на податкові зобов’язання продаж товару позивачу згідно податкової накладної № 3107 від 31.07.2009 року. Згідно розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2007 року ТОВ «Геккон плюс» віднесло до податкових зобов’язань продаж товару позивачу згідно податкової накладної від 31.07.09 року № 115 (а.с.78).
Позивачем були надані виписки з банку, які підтверджують факт оплати Позивачем товару згідно податкових накладних ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.09 року № 115 – 31.07.2009 року було перераховано 25000 грн. (а.с.77), 05.08.2009 року було перераховано 24997 грн. (а.с.75), та ПП «Редрайс» від 31.07.2009 року № 3107 – 04.08.2009 року було перераховано 11220 грн.(а.с.76). В судовому засіданні були досліджені видаткові накладні, які підтверджують факт отримання позивачем придбаного товару згідно податкових накладних ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.09 року № 115 та ПП «Редрайс» від 31.07.2009 року № 3107, а саме: видаткова накладна № 3107 від 31.07.2009 року ПП «Редрайс» (а.с. 37), видаткова накладна № РН – 0000114 від 31.07.09 року ТОВ «Геккон Плюс» (а.с.39).
Суд дійшов висновку, що позивач мав законі та обґрунтовані підстави для виникнення право на податковий кредит згідно податкових накладних ТОВ «Геккон Плюс» від 31.07.09 року № 115 та ПП «Редрайс» від 31.07.2009 року № 3107.
Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (якій діяв на момент проведення перевірки). При виникненні спірних питань та зауважень щодо встановлених порушень під час здійснення перевірки такі питання та заперечення виносяться на розгляд постійних комісій при обласних державних податкових адміністраціях (державних податкових інспекціях, спеціалізованих державних податкових інспекціях по роботі з великими платниками податків). Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом. У разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.
У судовому засіданні було встановлено, що акт перевірки на підставі якого було винесено податкове повідомлення рішення не був підписаний Позивачем. Крім того, Відповідачем був порушений порядок підписання акту перевірки, який був передбачений Наказом № 327, що призвело до порушення прав позивача на надання заперечень до акту.
Згідно п.5.2.1. Закону України № 2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Пунктом 5.2.2. Закону України №2181 (який діяв на момент перевірки) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Позивач користуючись своїм правом апеляційного оскарження, після отримання податкового повідомлення рішення від 10.03.2010 року № 0000312301\0, 24 березня 2010 року направив скаргу до ДПІ в м. Сєверодонецьку, потім позивач оскаржував вказане податкове повідомлення рішення до ДПА в Луганській області, а потім в ДПА України (а.с. 28 - 35).
Згідно п. 56.18 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
23 листопада 2010 року Відповідачем була направлена перша податкова вимога №1\347 сума податку на додану вартість 14 136 грн.22 коп., друга податкова вимога № 2\382 була направлена 27 грудня 2010 року.
Підставами для вказаних податкових вимог було оскаржуване податкове повідомлення рішення від 10.03.2010 року № 0000312301\0.
Виходячи із аналізу норм Закону України № 2181, який діяв на момент винесення вказаних податкових вимог, а також норм Податкового Кодексу, якій вступив в дію на дату прийняття рішення, суд вважає, що вказані податкові вимоги є незаконними та підлягають скасуванню з підстав зазначених вище.
Судом встановлено, що суми зазначені в податкових накладних та платіжних дорученнях кореспондуються між собою, зазначені документи складені на виконання господарської операції по придбанню позивачем товару. Реальність господарської операції підтверджується наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 25 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ
Позовні вимоги ТОВ «СП «Хімконцерн»до Державної податкової інспекції м. Сєверодонецьку про визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2010 № 0000312301/0 задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії Державної податкової інспекції м. Сєверодонецьку щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2010 № 0000312301/0 протиправними.
Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 10.03.2010 № 0000312301/0.
Скасувати першу податкову вимогу від 23.11.2010 року №1\347 та другу податкову вимогу від 27.12.2010 року №2\382, в частині сум податку на додану вартість.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений 31 січня 2011 року.
СуддяК.Ю. Широка