Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 лютого 2011 року Справа № 2а-10108/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
за участю представників
позивача: Теплинської Н.М. (довіреність № 02-11 від 04.01.2011),
Черничкіної Ю.А. (довіреність № 01-11 від 04.01.2011),
відповідача: Білаш Л.І. (довіреність № 6 від 04.01.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Свердловський РМЗ» до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132344/0 від 25.11.2010, -
ВСТАНОВИВ:
21 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов державного підприємства «Свердловський РМЗ» до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, у якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сверловську Луганської області форми «Р» від 25.11.2010 № 0000132344/0 на загальну суму 198799,50 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ДП «Свердловський РМЗ» 25.11.2010 отримало податкове повідомлення-рішення № 0000132344/0. вказане податкове повідомлення-рішення видано на підставі акту невиїзної документальної перевірки ДП «Свердловський РМЗ», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП КФ «Парадігма» (код ЄДРПОУ 36006761) за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009. З прийнятим податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки позивач не згоден з огляду на таке.
Висновки акта перевірки цілком ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи відносно ОСОБА_4 звинуваченого у скоєнні злочинів передбачених ч.1 та 3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. Разом з тим, вирок у кримінальній справі може бути взятий до уваги тільки в тій частині, що дійсно мав місце злочин і що винна особа за це покарана.
На момент укладення і виконання угод контрагент позивача - ПП КФ «Парадігма» існувала та мала усі передбачені законом права та обов’язки. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію ПП КФ «Парадігма» серії А01 № 227254, виданого виконавчим комітетом Луганської міської ради, дата державної реєстрації підприємства – 14.07.2008. Як свідчить свідоцтво № 100138572 про реєстрацію платника ПДВ № 116837, видане 11.09.2008 Ленінською МДПІ, саме з цієї дати ПП КФ «Парадігма» отримало реєстрацію платника ПДВ. Відомості щодо скасування цієї реєстрації відсутні. З акта перевірки вбачається, що засновника ПП КФ «Парадігма» було притягнуто до кримінальної відповідальності значно пізніше ніж були укладені угоди між позивачем та ПП КФ «Парадігма».
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку.
Виходячи з наведеного у позовній заяві, позивач приходить висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Співробітниками ДПІ не надано ніяких доказів на підтвердження укладення з боку ДП «Свердловський РМЗ» зобов’язання з метою, яка суперечить інтересам держави або які б підтверджували протиправну мету позивача – наявність в його діях умислу саме на ухилення від сплати податків.
Відповідачем при проведенні перевірки не прийнято до уваги, що товар на ДП «Свердловський РМЗ» фактично поставлявся, обліковувався та використовувався у господарській діяльності, сумнівів щодо правосуб’єктності постачальника цього товару у позивача не було.
На підставі викладеного позивач вважає, що акт перевірки від 16.11.2010 складений без урахування фактичних даних, є необ’єктивним, оскільки містить у собі не доведені факти, а припущення відповідача. Виходячи з цього, прийняте на підставі такого акта рішення-повідомлення є незаконним і підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.225-229 том 4), у яких зазначено таке.
В матеріалах перевірки зазначено, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 у справі № 1-887 ОСОБА_4 (керівника ПП КФ «Парадігма») визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 та 3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. Пояснення засудженого свідчать про відсутність здійснення ним будь-якої фінансово-господарської діяльності від імені ПП КФ «Парадігма». Тобто, це свідчить про відсутність у ПП КФ «Парадігма» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань.
В ході проведення перевірки було досліджено видаткові накладні, податкові накладні, складені від імені ПП КФ «Парадігма» та підписані ОСОБА_4., які було надано ДП «Свердловський РМЗ». Згідно пояснень ОСОБА_4 бухгалтерський та податковий облік на підприємстві ПП КФ «Парадігма» вівся іншими особами, які від імені ПП КФ «Парадігма» не були уповноважені на це у встановлений законом спосіб, що у свою чергу є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, проведеною перевіркою не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, товарно-транспортні накладні на підприємстві відсутні.
При відсутності фактичних поставок продукції підприємство не має права на формування податкового кредиту. Таким чином, ДП «Свердловський РМЗ» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагента - ПП КФ «Парадігма» на загальну суму 132533 грн., у тому числі: за грудень 2008 року у сумі 83333 грн., за лютий 2009 року у сумі 49200 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що працівниками ДПІ в м. Свердловську Луганської області проведено невиїзну документальну перевірку державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод» (далі - ДП «Свердловський РМЗ») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП КФ «Парадігма» (код ЄДРПОУ 36006761) за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009, за результатами якої складено акт від 16.11.2010 № 1331/23/35562599 (а.с.165-188 том 4).
Згідно висновків акта перевірки від 16.11.2010 № 1331/23/35562599 невиїзною документальною перевіркою ДП «Свердловський РМЗ» встановлено:
- порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ДП «Свердловський РМЗ» занижено податок на додану вартість на суму 132533 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2008 року – 83333 грн., лютий 2009 року – 49200 грн.;
- договори від 10.10.2008 № 10/10/08, від 08.01.2009 № 08/01/09/5, укладені між ДП «Свердловський РМЗ» та ПП КФ «Парадігма» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.
Як зазначено в акті перевірки (пункт 3.1.2 податковий кредит) за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009 ДП «Свердловський РМЗ» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1091361 грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009 встановлено його завищення всього у сумі 132533 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2008 року – 83333 грн., лютий 2009 року – 49200 грн. Податковий кредит підприємства ДП «Свердловський РМЗ» у грудні 2008 року, лютому 2009 року сформовано по операціях з контрагентом ПП КФ «Парадігма» в загальній сумі 132533,63 грн.
На запит ДПІ в м. Свердловську від 25.08.2010 № 13290/23-30 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ПП КФ «Парадігма» за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009, ДП «Свердловський РМЗ» надано пояснення від 07.09.2010 № 413-11 та копії документів, з яких вбачається, що між ПП КФ «Парадігма» та ДП «Свердловський РМЗ» укладено угоди купівлі-продажу від 10.10.2008 № 10/10/08 та від 08.01.2009 № 08/01/09/5.
В момент здійснення операцій по взаємовідносинам з ДП «Свердловський РМЗ», засновником та директором ПП КФ «Парадігма» був ОСОБА_4. Юридична адреса ПП КФ «Парадігма» є адресою масової реєстрації.
Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 по справі № 1-887 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 та 3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.
Діяльність ПП КФ «Парадігма» не відповідає та суперечить вимогам ст.ст.3, 42, 44 Господарського кодексу України з огляду на те, що пояснення ОСОБА_4. свідчать про відсутність здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності.
Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що товари на виконання договорів від 10.10.2008 № 10/10/08 та від 08.01.2009 № 08/01/09/5 фактично не поставлялися, та відповідно придбання таких товарів не відбулося. Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП КФ «Парадігма» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань.
Також, в акті перевірки зазначено, що зі сторони ПП КФ «Парадігма» видаткові та податкові накладні складені від імені директора ОСОБА_4.
Згідно пояснень ОСОБА_4. бухгалтерський та податковий облік на підприємстві ПП КФ «Парадігма» вівся іншими особами, які від імені ПП КФ «Парадігма» не були уповноважені у визначений законом спосіб.
Таким чином, ДПІ в м. Свердловську зроблено висновок, що складені від імені директора ПП КФ «Парадігма» ОСОБА_4. первинні бухгалтерські та податкові документи не відповідають вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відповідно не мають юридичної сили і доказовості.
Акти приймання ТМЦ, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, у відповідності до вимог діючого законодавства, перевіркою у ДП «Свердловський РМЗ» не встановлено.
На підставі акта перевірки від 16.11.2010 № 1331/23/35562599 ДПІ в м. Свердловську винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 № 0000132344/0, яким повідомлено ДП «Свердловський РМЗ», що згідно з п.п.«б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону, визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 198799,5 грн., з яких: за основним платежем – 132533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 66266,5 грн. (а.с.193 том 4).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
У судовому засіданні встановлено, що між ПП КФ «Парадігма» в особі директора ОСОБА_4. та ДП «Свердловський РМЗ» в особі директора Андрєєва В.П. укладено договір купівлі-продажу № 10/10/08 від 10.10.2008, предметом якого є купівля-продаж комплектуючих матеріалів для ремонту. Кількість, найменування, ціна товару визначені у специфікації від 31.12.2008 до договору № 10/10/08 (а.с.14-15 том 1).
Згідно наданих позивачем документів факт виконання вказаного договору з боку ПП КФ «Парадігма» підтверджено такими документами:
- рахунок-фактура б/н від 30.12.2008;
- видаткова накладна № РН-31-12-08-01 від 31.12.2008;
- платіжне доручення № 189 від 30.12.2008;
- податкова накладна № НН-31-12-08-01 від 31.12.2008 (а.с.16-19 том 1).
Оглядом зазначених документів встановлено, що рахунок-фактура, видаткова та податкова накладні підписані ОСОБА_4 (директором ПП КФ «Парадігма») та скріплені печаткою ПП КФ «Парадігма».
Також між ПП КФ «Парадігма» в особі директора ОСОБА_4 та ДП «Свердловський РМЗ» в особі директора Андрєєва В.П. укладено договір купівлі-продажу № 08/01/09/5 від 08.01.2009, предметом якого є купівля-продаж комплектуючих матеріалів, запчастин для ремонту. Кількість, найменування, ціна товару визначені у специфікації № 1 від 27.02.2009 до договору № 08/01/09/5 (а.с.19-20 том 3).
Згідно наданих позивачем документів факт виконання вказаного договору з боку ПП КФ «Парадігма» підтверджено такими документами:
- рахунок-фактура № 27-02-09-01 від 27.02.2009;
- видаткова накладна № РН-27-02-09-01 від 27.02.2009;
- платіжне доручення № 55 від 04.03.2009;
- податкова накладна № НН-27-02-09-01 від 27.02.2009 (а.с.21-24 том 3).
Оглядом зазначених документів встановлено, що рахунок-фактура, видаткова та податкова накладні підписані ОСОБА_4 (директором ПП КФ «Парадігма») та скріплені печаткою ПП КФ «Парадігма».
Разом з тим, ДПІ в м. Свердловську долучено до матеріалів справи копію вироку від 21.10.2010 у кримінальній справі № 1-887 за обвинуваченням ОСОБА_4, яким останнього визнано винним у скоєнні злочинів направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності, порядку оподаткування. Вирок на день розгляду справи набрав законної сили та підлягає виконанню.
Вищевказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_4. вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його ім’я приватного підприємства «Комерційної фірми «Парадігма» без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. Вироком встановлено, що ОСОБА_4. зареєстрований також директором та головним бухгалтером підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені ПП «КФ «Парадігма» не складав та не підписував. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів за ознаками фіктивного підприємництва, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, тобто створення чи набуття суб’єкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків.
В силу ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Згідно п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Крім того, згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.
Цим же Положенням заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним та законодавчим актам.
У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку – продавця.
У судовому засіданні встановлено, що на час укладення договорів між ПП КФ «Парадігма» та ДП «Свердловський РМЗ», ПП КФ «Парадігма» було зареєстровано платником податку на додану вартість.
Разом з тим, під час проведення перевірки встановлено, що податкові накладні видані від ПП КФ «Парадігма» ДП «Свердловський РМЗ» були підписані не директором ОСОБА_4, а іншою особою, про що свідчать пояснення ОСОБА_4. та вирок суду.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, суд погоджується з доводами відповідача про те, що податкові накладні № НН-31-12-08-01 від 31.12.2008 та № НН-27-02-09-01 від 27.02.2009 не могли бути підставою для формування податкового кредиту ДП «Свердловський РМЗ», оскільки їх складено всупереч вимогам діючого законодавства.
Також, проведеною перевіркою встановлено відсутність у ДП «Свердловський РМЗ» товарно-транспортних накладних та актів приймання ТМЦ, які б свідчили про надходження товару від ПП КФ «Парадігма» до ДП «Свердловський РМЗ».
Сукупність вищезазначених обставин разом з поясненнями ОСОБА_4, про те, що він не здійснював будь-якої фінансово-господарської діяльності та не підписував ніякої документації, дозволяють суду зробити висновок, що господарські операції між ПП КФ «Парадігма» та ДП «Свердловський РМЗ» є безтоварними.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновками акта перевірки від 16.11.2010 № 1331/23/35562599 про те, що договори купівлі-продажу № 10/10/08 від 10.10.2008 та № 08/01/09/5 від 08.01.2009 укладені між ПП КФ «Парадігма» та ДП «Свердловський РМЗ» мають протиправний характер. Правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні товару, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються таким, що порушують публічний порядок, та, згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, є нікчемними.
Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов’язані із його недійсністю.
В зв’язку з тим, що договори купівлі-продажу товару є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати за договорами укладеними між ПП КФ «Парадігма» та ДП «Свердловський РМЗ», оскільки ці правочини є нікчемними.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що представником відповідача – суб’єкта владних повноважень доведено суду правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000132344/0 від 25.11.2010.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято з дотриманням вимог податкового законодавства.
Доводи представників позивача з посиланням на документи долучені до матеріалів справи щодо подальшого використання у господарській діяльності ТМЦ отриманих від ПП КФ «Парадігма» судом до уваги не беруться, оскільки всі ці документи не підтверджують того, що ТМЦ, які використано ДП «Свердловський РМЗ» у подальшій господарській діяльності отримано від ПП КФ «Парадігма».
За таких обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб’єктом владних повноважень, не повертаються.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 07 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Свердловський РМЗ» до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132344/0 від 25.11.2010, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2011 року.
Суддя К.О. Пляшкова