Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2011 р. справа № 2а-28826/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Кутафіній К.Ю.
за участю
позивача не з’явився,
представника відповідача Бельської І.М. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання неправомірною, нечинною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2007р., -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання неправомірною, нечинною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2007р.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 19.04.2007р. отримав Постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2007 р., винесену на підставі дублікату виконавчого листа, виданого Куйбишевським районним судом м. Донецька № 2-51 від 24.09.2005р. У зв’язку з тим, що виконавче провадження відкрито через три з половиною роки після винесення судового рішення, тобто, після спливу передбаченого законом трирічного терміну пред’явлення його до виконання, він оскаржив вказану постанову до Куйбишевського районного суду м. Донецька, який 15.12.2008р. виніс рішення, але 21.08.2009р. Апеляційний суд Донецької області скасував це рішення та закрив справу, зазначивши, що вона повинна розглядатися в порядку КАС України. Просив суд задовольнити позовні вимоги про скасування Постанови Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 13.04.2007 р. про відкриття виконавчого провадження.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся судом належним чином, але надав заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що в 2005 році виконавчий лист № 2-51/2003 був повернутий стягувачеві, у зв’язку з відсутністю майна зареєстрованого за боржником на праві власності, що підтверджується записом в книзі вихідної кореспонденції Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м.Донецьку. Згідно довідки від 20.12.2005р., Державна виконавча служба у Куйбишевському районі м. Донецька зверталась про видачу дублікату виконавчого листа до суду в зв’язку з втратою при пересилці на адресу стягувача. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа, строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. Таким чином, строк пред’явлення виконавчого документа на виконання відраховується з 2005 р. та він може бути пред’явлений до виконання протягом 3-х років. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24.09.2003р. по справі № 2-51/03 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 29961,58 грн. На підставі цього Рішення суду був виданий виконавчий лист № 2-51/03, який пред’явлений ОСОБА_3 до виконання до ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька. Постановою ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька від 07.09.2004р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню зазначеного виконавчого листа.
Постановою ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька виконавчий лист № 2-51/03 повернуто ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” у зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, що підтверджується записом в книзі вихідної кореспонденції за № 11736 від 10.06.2005р. та листом за підписом начальника ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції в м. Донецьку від 12.06.2007р. № 2162 (арк. 47).
Як вбачається з листа від 20.12.2005 р., ВДВС у Куйбишевському районі м. Донецька звертався до Куйбишевського районного суду м. Донецька з проханням про видачу дубліката виконавчого листа № 2-51/03 у зв’язку із втратою його при пересилці на адресу стягувача (арк. 58).
13.03.2007р. ОСОБА_3 видано дублікат зазначеного вище виконавчого листа, який вона пред”явила для примусового виконання до відповідача.
13.04.2007р. відповідачем на підставі ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, про що сторони виконавчого провадження були повідомлені.
Предметом даного спору є законність прийняття відповідачем зазначеної Постанови.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строку для прийняття виконавчого документа до провадження, встановлених діючим законодавством, посилаючись на факт закриття виконавчого провадження ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька по примусовому виконанню зазначеного вище виконавчого листа.
Однак суд не приймає доводи позивача в обгрунтування заявлених позовних вимог, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача на підставі виконавчого документа (ст. 18 Закону) і за приписами ст. 5 цього Закону зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
У відповідності ст. 24 Закону, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Постановою ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька від 07.09.2004р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-51/03 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 29961,58 грн. на підставі Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 24.09.2003р.
Відповідно до ст. 50 Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.
Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження», визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Підпункт 5.1.1. пункту 5 Інструкції про проведення виконавчих дій визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стаття 40 Закону містить в собі виключний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону). Про наявність вказаних обставин державний виконавець складає акт. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (ч. 4 ст. 40 Закону).
Постановою ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька виконавчий лист № 2-51/03 був повернуто ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону, що підтверджується зазначеною вище довідкою.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення, із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Згідно ст. 111 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
Як вбачається з довідки від 20.12.2005р., Державна виконавча служба у Куйбишевському районі м.Донецька зверталась до Куйбишевського районного суду м. Донецька про видачу дублікату виконавчого листа № 2-51/03 в зв’язку з втратою його при пересилці на адресу стягувача.
13.02.2007р. ОСОБА_3 був виданий дублікат виконавчого листа в зв’язку з його втратою при пересилці на адресу стягувача, який вона для примусового виконання пред”явила до відповідача.
13.04.2007р. державним виконавцем на підставі ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження, про що сторони виконавчого провадження були повідомлені.
Статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи та інші судові документи, можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред’явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення, строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Виходячи із вищенаведеного, суд зазначає, що строк пред’явлення виконавчого документа (виконавчого листа № 2-51/03 від 24.09.2003р.) до виконання в даному випадку повинен відраховуватися з 10.06.2005р. та може бути пред’явлений до виконання протягом 3-х років з вказаної дати.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті Постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2007 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-51/03 від 24.09.2003р., виданого Куйбишевським районним судом м. Донецька про стягнення суми боргу 29961,58 грн. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, спірна Постанова відповідає вимогам діючого законодавства і винесена в строки, передбачені Законом України „Про виконавче провадження”.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість відповідач надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні спірної Постанови про відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 14, 17, 18, 71, 86, 94, 158-163, 167, 181, 185-186, 254 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання неправомірною, нечинною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2007р. – відмовити у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 08.02.2011 року, її вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні в присутності представника відповідача та приєднана до матеріалів справи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Ушенко С. В.