Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2011 р. справа № 2а-27968/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Кутафіній К.Ю.
за участю
представника позивача Артемової К.А. (за довіреністю),
представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення суми незаконно отриманих соціальних послуг по безробіттю у розмірі 10240,49 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 суму незаконно отриманих соціальних послуг по безробіттю у розмірі 10240,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.02.2010р. ОСОБА_3 звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Горлівського міського центру зайнятості, де була зареєстрована як шукаюча роботу. Згідно поданої заяви, відповідачу наказом від 10.02.2010р. № НТ100210 наданий статус безробітного і відповідно до пп.1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» розпочата виплата допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством. Горлівським міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_3 за результатами якого складено акт № 169 від 29.09.2010р. Під час проведення перевірки страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, ОСОБА_3 з 31.08.2000 року по теперішній час є засновником ПП «Модуль». Оскільки ст. 128 Господарського Кодексу України передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється, - відповідач належить до зайнятого населення і позивач не повинен йому виплачуват допомогу по безробіттю. У зв’язку з наведеним, Горлівським міським центром зайнятості на адресу ОСОБА_3 направлено лист від 14.10.2010 року № 01-4640 про повернення незаконно отриманих відповідачем коштів в розмірі 10240,49 грн. Відповідач зазначені кошти не повернув, а тому позивач змушений був звернутися за захистом своїх прав до суду. Просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, про що надала письмові заперечення, в яких зазначила, що відповідно до ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом, а тому при зверненні до служби зайнятості відповідач повинен бути зареєстрований як безробітний. Крім того, в період отримання допомоги по безробіттю інших доходів не мала, а тому отримувала допомогу на законних підставах. Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи і перевіривши їх наявними в ній доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 08.10.2007р. і 10.02.2010р. подала заяви до Горлівського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в яких, зокрема, зазначила, що вона не зареєстрована як суб”єкт підприємницької діяльності та не займається трудовою діяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. за № 1533-III (далі - Закон) застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Статтею 7 Закону передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону, допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Згідно поданої заяви, відповідачу наказом від 10.02.2010р. № НТ100210 наданий статус безробітного, розпочата виплата допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством.
За таких же обставин відповідач знаходився на обліку в Горлівському міському центрі зайнятості і отримував допомогу по безробіттю в період часу з 01.10.2007р. по 17.06.2008р.
Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Порядок), затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України
від 13 лютого 2009р. № 60/62 і Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. № 7-1, позивачем було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час його реєстрації та протягом періоду перебування на обліку як безробітного.
Під час перевірки достовірності даних, виявлених в ході звірки бази обміну даних з Державним центром зайнятості та Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб - підприємців виявлено, що, в тому числі і під час перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної, ОСОБА_3, в період з 31.08.2000 року по теперішній час є засновником Приватного підприємства «Модуль», що підтверджується витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб – підприємців. За результатами зазначеної перевірки складено Акт № 169 від 29.09.2010 року.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, відповідач центр зайнятості не повідомляв ні в період з 01.10.2007р. по 17.06.2008р., ні в період з 10.02.2010р. по 29.09.2010р.
Сума допомоги по безробіттю, яка сплачена відповідачу за період знаходження на обліку у Горлівському міському центру занятості з 01.10.2007р. по 17.06.2008р. складає 3293,03 грн., а за період з 10.02.2010р. по 01.10.2010р. – 6930,59 грн., на загальну суму 10240,49 грн.
В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на вимоги ст. 167 ГК України, яка визначає поняття корпоративних прав, і на відсутність будь-якого доходу в період знаходження на обліку в Горлівському міському центрі зайнятості в вищезазначений період часу.
Суд не приймає зазначених доводів відповідача в обгрунтування своїх заперечень виходячи з наступного.
Відповідно до наданого Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач з 31.08.2000р. зареєстрована як єдиний засновник Приватного підприємства „Модуль”.
Відповідно до наявних в матеріалах справи заяв відповідача про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 08.10.2007р. і від 10.02.2010р., відповідачем самостійно зазначено, що на час подання зазначених заяв вона не зареєстрована як суб”єкт підприємницької діяльності і трудовою діяльністю не займається.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Приписами ст. 128 Господарського Кодексу України передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Статтею 167 ГК України, на яку посилається відповідач, визначено поняття корпоративних прав, якими є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.
Суд зазначає, що в розумінні закону корпоративні права можуть належать особі, яка має частку у статутному капіталі саме господарської організації, якою не є приватне підприємство.
Не отримання доходу, в тому числі і від здійснення підприємницької діяльності, не є підставою, у розумінні закону, для віднесення особи до незайнятого населення і надання їй статусу безробітного.
Суд не може погодитись з доводами відповідача щодо наявності в приватному підприємстві декількох учасників в період знаходження відповідача на обліку у відповідача як безробітного і отримання ним допомоги по безробіттю, оскільки зміни до Статуту приватного підприємства в частині зміни кількості учасників, а також зміни щодо відпомостей про приватне підприємство в частині зміни його назви прийняті з порушенням встановленого законом порядку без їх належної реєстрації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в зазначені вище періоди перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний був підприємцем (займався підприємницькою діяльністю), тобто належав до зайнятого населення, що виключало можливість виплати йому допомоги по безробіттю.
Відповідно до п. 6, 7 Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
ОСОБА_3 було запропоновано в добровільному порядку повернути отримані нею кошти, а саме: допомогу по безробіттю за період з 08.10.2007 р. по 01.06.2008 р. в розмірі 3293,03 грн.; допомогу по безробіттю за період з 10.02.2010 р. по 05.08.2010 р. в розмірі 6156,12 грн.; матеріальну допомогу в період навчання період з 06.08.2010 р. по 31.08.2010 р. в розмірі 791,34 грн., а всього - 10240,49 грн., про що був надісланий лист-претензія про відшкодування зазначеної суми коштів від 14.10.2010 року № 01-4640.
Однак у встановлений п. 7 Порядку 15-денний строк з дня отримання повідомлення відповідач зазначені кошти не повернув.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту відсутності обставин, що вказують на порушення ним вимог ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто, які не спростовують факт невиконання ним, як застрахованою особою, що зареєстрована як безробітна, обов’язку щодо своєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення незаконно сплаченої суми допомоги по безробіттю та вартості навчання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).
На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості у відповідача, що представником відповідача не заперечувалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення суми незаконно отриманих соціальних послуг по безробіттю у розмірі 10240,49 грн. – задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) на користь Горлівського міського центру зайнятості (84617, Донецька область, м. Горлівка, вул. Гагаріна, 48; р/р 37178300901021 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 22032986) суму незаконно отриманих соціальних послуг по безробіттю в розмірі 10 240 (десять тисяч двісті сорок) грн. 49 коп.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 08.02.2011 р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 03.02.2011 р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів адміністративної справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.